Наприкінці січня відбулося нагородження переможців конкурсу «Студент 2021 року ТНМУ». Як відомо, відзначення тих, хто впродовж календарного року мав значні здобутки в навчанні, спорті, творчості, благодійності та громадській діяльності, в нашому виші вже є традиційним. Таким чином адміністрація університету стимулює молодь до розкриття своїх здібностей та самореалізації.
У номінації «За відмінні успіхи в навчанні» відзнаку отримала студентка 5 курсу фармацевтичного факультету Тетяна Валько. Її середній бал за 9 семестр попереднього навчального року становить 181,3. Вітаємо!
– Тетяно, навіть важко повірити, що в медичному так можна вчитися. Як вам це вдається?
– Навчання є непростою справою. Щоб мати високі результати, ті, хто обирає медичний напрямок, повинні обов’язково робити це за покликом серця. В мене саме так. Адже, як казав Стів Джобс: «Єдиний спосіб зробити щось дуже добре – любити те, що ти робиш». Обожнюю дізнаватися щось нове, годинами просиджуючи над книгами та презентаціями, це приносить мені задоволення. Ще починаючи з шкільних років, неодноразово брала участь у районних та обласних олімпіадах, турнірах юних науковців з хімії, біології, математики та української мови, часто отримувала призові місця. Так і під час навчання в Тернопільському національному медичному університеті імені Івана Горбачевського вже на першому курсі брала участь у шостих наукових пікніках – Всеукраїнській акції «Scientific Fun – наукові пікніки в Україні», спрямованій на забезпечення інтелектуального розвитку молоді. На другому курсі була учасницею Всеукраїнської студентської олімпіади з хімії, на третьому – здобула друге місце на Всеукраїнській студентській олімпіаді з фармацевтичної ботаніки. Своєю перемогою завдячую керівниці наукового гуртка, який я відвідую, Марії Іванівні Шанайді. Саме участь у цих заходах навчили мене пробувати щось нове, не боятися й досягати успіху. Надалі карантин, на жаль, вніс свої корективи.
Нині я із задоволенням працюю над магістерською роботою. Світлана Михайлівна Марчишин – моя наукова керівниця, завідувачка кафедри фармакогнозії з медичною ботанікою, яка мудрими порадами скеровує мою діяльність у відповідному напрямку, за що їй дуже вдячна.
– Тернопільський національний медичний університет ім. Івана Горбачевського для вас – це …
– … один з найкращих університетів України. Це – мій другий дім. Як однокурсники, так і викладачі фармацевтичного факультету за ці п’ять років стали для мене майже рідними. Обожнюю атмосферу, сам навчальний процес та позанавчальні заходи. Визнаю, що вибір навчального закладу дався мені не так легко. Обирала між вишем у рідному місті Рівне та Тернопільським національним медичним університетом, як тоді здавалося, далекої Тернопільщини. Здобувши в школі золоту медаль, в обидва потрапила на бюджет. І зараз хочу подякувати Наталії Петрівні Дарзулі, яка тоді була членкинею приймальної комісії ТНМУ, за те, що допомогла мені зробити правильний вибір. Адже я дуже задоволена, що навчаюсь саме тут. З цілковитою впевненістю можу сказати, що, маючи такий вибір ще раз, я б знову обрала ТНМУ та фармацевтичний факультет.
– Пригадуєте, що для вас було найважчим, коли щойно прийшли на перший курс?
– Перший курс для мене, як і для всіх інших, – це велика зміна в житті, яка супроводжується тривогою, зайвими хвилюваннями, нерозумінням, що на тебе чекає попереду. Важко було подолати страх невизначеності, невпевненості у власних силах. Але досить швидко адаптувалася, адже група, до якої потрапила, досить дружелюбна, я знайшла хороших друзів, які завжди підтримають, порадять і позичать халат, який часто чомусь забувала (усміхається).
Налаштуватися на дуже швидкий темп, певно, було найважче. Опрацьовувати величезну кількість інформації лише за вечір – дуже незвично. Адже в школі, незважаючи навіть на підготовку до ЗНО, не відчувала такої нестачі часу, як на першому курсі. Так, найстрашніше для мене було – це брак часу, адже хотілося нічого не пропустити.
– Чому зупинили власний вибір саме на фармації?
– Ще із сьомого класу в моїй голові зародилася така ідея. Я обожнюю хімію, прагну допомагати людям й, на мій погляд, фармація – прекрасна галузь для реалізації моїх мрій. Я обирала майбутню професію не через показники стабільності чи потрібності, а душею, знаючи, що мої рідні мене підтримають у будь-якому випадку.
– Маєте власний секрет, як досягти високих результатів у навчанні?
– Кожен з нас приходить у навчальний заклад за власним вибором, маючи певну мотивацію і мету. Під час навчання інколи ми дуже вмотивовані, інколи – не надто. Але повинні пам’ятати, що лише наша наполегливість дає бажаний результат. Часто нагадую собі: «Час не любить, коли його витрачають даремно». Правильне планування свого часу та зусилля є тими складовими, без яких не можливе навчання на високому рівні. Дуже люблю планувати свій час. Завдячуючи сучасним технологіям, використовую мобільний застосунок, де занотовую найважливіші події тижня. Маю магнітні планери, які допомагають мені нічого не забути.
Наприклад, готуючись до «Кроку-1», заздалегідь склала план підготовки, де чітко виділила кожен з восьми предметів, відводячи певні дні тижня на їхню підготовку. При підготовці також вела записники, де фіксувала незрозумілі мені моменти, які, за нагоди, з одногрупниками та викладачами розглядали. Вважаю, що саме завдяки цьому отримала результат, який мене порадував.
Так само й до екзаменів треба готуватися заздалегідь. Опановуючи певну дисципліну, слід детально вивчати надану інформацію, й це обов’язково допоможе в кінцевому підсумку. Маємо багато джерел інформації: Moodle, навчальні книги, презентації та просто – мережу інтернет. Я ніколи не обмежуюся єдиним джерелом. Саме аналіз, співставлення дають змогу краще зрозуміти та запам’ятати дану інформацію. Тоді досить легко все це відтворити.
– У чому черпаєте натхнення та сили?
– Не можу сказати, що під час навчання в мене не було поганого настрою, зневіри в себе, втрати вмотивованості. Та завдяки надзвичайній підтримці моїх рідних і близьких я завжди знаходжу силу й енергію, щоб іти обраним шляхом. Іноді мені було достатньо щиро поспілкуватися з мамою, яка, до слова, педагогиня, щоб продовжити діяти та творити. За це я їй дуже вдячна.
– Чи вдається знайти час на дозвілля?
– Під час навчання, особливо на випускному курсі, часу на відпочинок мало. Але, щоб не перегоріти та продуктивно працювати надалі, він украй необхідний. І я хвилини дозвілля обов’язково виділяю у своєму розкладі. Часто практикую заняття йогою, які просто обожнюю, особливо, коли є можливість проводити заняття на природі.
Медитую, стараюсь виділити для цього хоча б 20 хвилин щодня. Медитація мені допомагає зупинити шум у своїй голові, потік думок, зняти стрес, заспокоїти себе, розслабитися, перезавантажитись, часто навіть знайти відповіді на свої запитання.
Багато хто запитує: «Читання – це навчання чи відпочинок?». Для мене читання стоїть поруч з йогою та медитацією. В дитинстві, як казала моя мама, перечитала всю дитячу бібліотеку. Так і тепер багато вільного часу проводжу з книжкою. На щастя, нині маємо доступ до книг різної літератури як і в паперовому, так і в електронному форматі. З недавнього часу віддаю перевагу літературі, спрямованій на самовдосконалення та саморозвиток.
Люблю перечитувати «7 звичок надзвичайно ефективних людей» Стівена Р. Кові, а саме зараз читаю «Силу підсвідомості» Джо Диспензи, яку раджу почитати всім тим, хто небайдужий до такої теми.
– Окрім навчання, чи берете участь у громадському житті університету? Якщо так – як вдається поєднувати?
– Так, з перших днів навчання мене наділили громадськими обов’язками – обрали старостою групи. Ці обов’язки виконую й досі. Також я є членкинею вченої ради факультету, де представляю студентство, та членкинею профкому. Спочатку було страшно, але завдяки моїм одногрупникам ФФ-501, підтримці доцентки кафедри управління та економіки фармації з технологією ліків Юлії Андріївні Равлів і мудрим порадам інших викладачів ці обов’язки не створюють для мене жодних труднощів. Люблю брати активну участь у житті свого курсу та факультету. Завдяки громадській діяльності опановую власний страх, який виникає при виконанні завдань, що зустрічаються мені вперше. Коли людина робить щось у своєму житті та відчуває підтримку, все не здається таким важким.
– Яка сьогодні найбільша ваша мрія? І чи вона змінилася впродовж періоду навчання?
– Як згадувала раніше, мріяти про фармацію почала ще з шкільних років. Упродовж навчання ще більше переконуюся, що обрала правильний напрям у своєму житті. Було б чудово, якби моє захоплення та моя професія тісно перепліталися. Тож і надалі мрію бути корисною у фармації та знайти себе в ній. Тоді про більше навіть не мріяла, а просто жила б своєю мрією.
–Ким себе бачите в майбутньому, скажімо, років через десять?
– Ми плануємо майбутнє, а майбутнє має власні плани. Тому сказати, ким себе бачу через десять років – це складно, зважаючи на той факт, що моя освіта відчиняє мені двері в багато царин життя. Але знаю точно: займатимусь тим, що підкаже мені серце, й усвідомлюю, що це однозначно буде фармація. Через це впевнено можу сказати, що буду щасливою, задоволеною людиною, яка знайшла власне місце в житті.
– Якою буде найголовніша порада від відмінниці навчання Тетяни Валько для всіх студентів і, зокрема, першокурсників?
– Хочеться сказати словами Нормана Вінсента Піла: «Вірте у себе! Вірте у свої здібності! Без скромної, але розумної впевненості у власних силах, ви не зможете бути успішними чи щасливими».
Мар’яна ЮХНО-ЛУЧКА