Щовесни, коли стануть сніги,
І на рясті просяє веселка,
Повні сил і живої снаги
Ми вшановуємо пам’ять Шевченка…
Ці слова стали лейтмотивом свята, що відбулося в читальній залі бібліотеки ТДМУ ім. І.Я. Горбачевського з нагоди 205-ої річниці від дня народження Великого Кобзаря.
З проникливим словом до присутніх звернулися працівники бібліотеки Галина Галат і Валерія Гриськів:
– Тарас Шевченко – символ України. Його твори пробуджують духовно, кличуть сильних на подвиги, вселяють у слабких надію й віру. Образ Тараса Шевченка є символом української державності, національної єдності, поступу до внутрішньої свободи, чесності, правди, символом, що надихає жити, боротися, кохати – як вічна святиня, як уособлення найвищого розуму та незламного духу, як невмируща душа і пам’ять української нації… Він великий народний поет, бунтар, тому його твори так легко вписалися у сьогоднішню українську історію й… осучаснилися. Нині його пророцтва актуальні, як ніколи. Недаремно Великого Кобзаря в народі називають пророком.
«Читаю Шевченка і лячно мені – у кожному слові сьогоднішні дні». Ці рядки належать тернопільському науковцю, письменнику, громадському діячу Олегові Герману. Вони стали квінтесенцією виступу Олега Михайловича, присвяченого пам’яті генія українського народу Т. Г. Шевченка. Кандидат історичних наук, професор кафедри українознавства та філософії Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя, член Національної спілки письменників, заслужений діяч мистецтв України Олег Герман поділився з присутніми власними думками про життя й творчість Великого Кобзаря. Він переконаний, що Шевченко – взірець того, наскільки високо людина може піднятися над обставинами, якими б складними вони не були. Адже народився Тарас Григорович у неймовірно несприятливих для успіху умовах. Був сиротою та кріпаком. Не мав жодної підтримки. Це звучало як вирок. Але, наділений могутнім талантом, він став людиною, яку знає і любить світ, Пророком української нації.
У кожного з нас своє прочитання Шевченка, своя стежина до нього. Олег Михайлович поділився спогадами про те, як Шевченко прийшов в його життя, показав маленький, пожовтілий від часу «Кобзар», надрукований 1943 року, який його батько проніс крізь німецькі та сталінські табори й який став родинною реліквією. Прочитав Олег Михайлович також уривки з листів Тараса Григоровича – і це теж було захоплююче цікаво, бо в них ми чуємо щирий голос людини, не трибуна, не пророка, а людини з її житейськими проблемами. Листи різні – веселі й сумні. Але головне – Шевченківські.
«Отож, читаймо та перечитуймо Шевченкове слово, вивчаймо його творчість», – закликала присутніх директор бібліотеки ТДМУ Олена Проців.
У фіналі літературно-мистецького дійства вірші Тараса Шевченка прозвучали у виконанні студентів і викладачів. Аудиторія відгукнулася щедрими оплесками, а директор тернопільського видавництва «Джура» Василь Ванчура подарував кожному виконавцю найсвіжіший примірник книги Олега Германа з автографом автора.
Лідія ХМІЛЯР,
Микола ВАСИЛЕЧКО (фото)