Медсестра та фотомодель, два кардинально інші напрямки діяльності, які поєднує Світлана Глущук. Дівчина працює палатною медсестрою в урологічному відділенні Тернопільської університетської лікарні. Водночас знімається у фотосесіях для відомого тернопільського глянцевого журналу. Свого часу вона брала участь і в модних показах.
– Світлано, Бог наділив тебе і красою, і мудрістю. Це дуже гармонійне поєднання. Сама часто відчуваєш гармонію в житті, що ти зреалізувалася як особистість і фахівець?
– Займаюся справою, яку дуже люблю. Медичний фах я обрала невипадково. Не скажу, що це була мрія мами, але саме вона мене підштовхнула до вибору цієї професії. За фахом вона – соціальний працівник і до медицини стосунку не має, але в мені розгледіла здібності до медицини. Я дуже вдячна їй за це. Щаслива, що працюю за фахом, що мені приносить задоволення моя робота та, найважливіше, – маю можливість допомагати іншим.
– Де здобувала освіту?
– У Тернопільському медичному коледжі. Обрала цей навчальний заклад тому, що він неподалік дому й рідних. Я уродженка одного із сіл Збаразького району. Це стало для мене вагомою перевагою. Навчання було непростим, але цікавим. Викладачам вдавалося захопити нас і заохотити до навчання. Основне їхнє гасло: «Медсестра повинна бути добре обізнана в медичній справі, бо на шальках терезів – людське життя». Ми розуміли, яку відповідальність на нас покладено.
– Зараз ви працюєте в урологічному відділенні університетської лікарні, це ваша перша робота?
– Так. Прийшла сюди одразу після закінчення коледжу.
– Важко було призвичаїтися до нової роботи?
– Перший місяць на роботі давався дуже складно. Зважте: все нове для мене. Теоретично добре знаєш, як усе повинно виконуватися, бо так навчали в коледжі, але на практиці – цілком інакше. Ще я потрапила в такий період, що було дуже багато хворих. Приходила додому без сил. Старші колеги ділилися досвідом, тож я швидко всього навчилася. Дуже вдячна їм за це. У медицині важливо мати міцне плече й підтримку. Професіоналізм приходить з досвідом.
– За що подобається твоя робота?
– Я дуже м’яка за характером, завжди хочу допомогти, а для пацієнтів – це надто важливо. Їм інколи не лише лікування потрібне, а й добре слово.
– А чим, навпаки, засмучує?
– Мені дуже неприємно, коли люди, які приїжджають з-за кордону й лікуються в нас, починають порівнювати їхню та нашу медицину. Розумію: відмінності є, але й лікарі, і весь медперсонал старається забезпечити хворих усім необхідним, щоб вони почувалися комфортно. Звісно, на тому рівні, на якому зараз українська медицина. Нам, безперечно, важко змагатися з ультрасучасним іноземним обладнанням і доступними медикаментами. Втім, цікаво: якщо таким пацієнтам і справді так не подобається в українській лікарні, чому не залишаються лікуватися там? Але це питання зазвичай залишається без відповіді.
– Коли ти перебуваєш із хворими всю зміну, дуже виснажуєшся. Звідки черпаєш енергію, як заряджається на позитив?
– У мене двоє племінників. З ними забуваєш про все. Вони ще дуже малі, тому потребують особливої турботи та догляду. Мені дуже приємно проводити з ними час, та й сестрі легше.
– Як трапилося, що тобі пощастило спробувати себе в амплуа фотомоделі?
– Це сталося випадково. Знайомі моєї подруги шукали модель і вона запропонувала мене, мовляв, за параметрами підходжу. Я погодилася, сприймала це, як цікаву пригоду.
– Що дало тобі твоє захоплення?
– Упевненість у собі, прийняття себе, мимоволі позбуваєшся комплексів. А ще я навчилася дефілювати на подіумі та правильно поводитися під час фотосесій. Скажу відверто, фотомоделям дуже непросто. Це – складна, а й подекуди тяжка праця. Я зараз не мовлю про себе. Багато читала про кар’єру відомих моделей та чим їм доводилося жертвувати задля своєї праці. Для мене – це звичайне захоплення, а для них – справа життя. Та й вік у цій професії – надто обмежений. Постійно «наступають на п’яти» молодші та красивіші. Мусиш тримати себе в жорстких рамках, щоб надовше зберегти свою красу.
– Не хотіла цим займатися професійно?
– Ні, це тимчасове захоплення й не більше. Я обрала свою справу життя та не буду зраджувати медицині. Нещодавно закінчила з відзнакою хіміко-біологічний факультет Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка за спеціальністю «Магістр хімії». Сподіваюся, це згодиться мені в майбутньому.
– Встигла побувати у відпустці? Чи карантин зіпсував усі плани?
– Відпустка чекає мене ще попереду. Маю надію, що до того часу все вляжеться, але нічого не загадую наперед. Торік гостювала у своєї тітки в Італії, відкрила для себе цю чудову країну. Неймовірні спогади залишилися дотепер. Хотілося б і цього року за кордон, але…
Мар’яна СУСІДКО