Нещодавно відзначили Всесвітній день боротьби проти раку. Щорічно українські фахівці-онкологи реєструють понад 160 тисяч первинних хворих на рак. Тому так важливо донести до людей усю необхідну інформацію щодо профілактики та запобігання цієї загрозливої недуги. Про нинішній стан справ в онкологічній галузі краю, а також перспективи щодо розв’язання проблемних питань повела мову з головним лікарем обласного клінічного онкологічного диспансеру, доктором медичних наук Леонідом Шкроботом.
– Леоніде Володимировичу, як в області відзначили Всесвітній день боротьби проти раку?
– Добрими справами та активними діями. Взагалі ж кілька років поспіль зорганізовуємо кампанії з профілактики онкологічних захворювань, інформування краян про ризики захворювання, підвищення якості життя тих, хто вже захворів. На базі Тернопільського онкологічного диспансеру разом зі звичними лікарськими профілактичними оглядами кілька років практикуємо проведення масових заходів з профілактики раку з медичними оглядами мешканців та консультаціями фахівців. Огляди поводять лі-карі-гінекологи, мамологи, дерматологи, проктологи, спеціалісти з діагностики за активної участі науковців ТДМУ. Цього року дещо розширили обрії та присвятили цій даті масштабну для онкологічної спільноти краю подію – Міжнародний майстер-клас «Рак молочної залози. Хірургічне лікування» за участю хірургів-мамологів з Італії та лікарів-онкологів з Грузії. Цей захід відбувся під патронатом ректора ТДМУ, професора Михайла Михайловича Корди, Євро-Азійської асоціації захворювань молочної залози. Для нас це була значима подія, адже з’явилася гарна нагода обмінятися практичним досвідом, провести спільні оперативні втручання, подискутувати щодо хірургічних технік із зарубіжними колегами, а також домовитися про подальшу співпрацю. Бо ж не секрет, що Європейська школа онкології – одна з найкращих, хоча й ми вже можемо продемонструвати певні здобутки.
Тішить те, що за останнє десятиліття в Україні зростає кількість виліковних хворих зі злоякісними новоутвореннями. Проте, порівнюючи статистичні дані, що існують в Україні, з такими ж показниками країн світу, можна помітити, що вони не дуже втішні. Приміром, за однакового рівня підвищення захворюваності, кількість хворих, які помирають протягом року з часу встановлення діагнозу, в нашій країні майже вдвічі більша, ніж у країнах Європи та США. Можливо, справа у нестачі лікарських препаратів для онкохворих?
На жаль, виконання державної програми «Онкологія» завершили, а нової немає, тому й пацієнти нині змушені значною мірою фінансувати дороговартісне лікування з власної кишені. Велика проблема й у забезпеченні хіміопрепаратами, адже наразі маємо величезну потребу еквівалентну сумі у майже у 80 мільйонів гривень. Тому дещо дивною видається позиція профільного Міністерства, яке запевняє, що державна програма з онкології не буде відновлена. Уявити навіть не можу, що держава залишить онкологічну галузь без належного фінансування та уваги. В усьому світі ця сфера є дотаційною. Можливо, ця програма матиме іншу назву чи Міністерство має намір закуповувати ліки в інший спосіб, бо не хочу вірити, що забезпечення медичними препаратами ляже на плечі пацієнтів та обласних бюджетів, адже жоден з них не витримає такої ноші. Хоча для нас дуже важливо, щоб ця програма виконувала не лише свою основну місію – допомогу пацієнтам ліками, але й була взята до уваги така складова, як забезпечення закладу медичним інструментарієм, сучасною апаратурою, високотехнологічним діагностичним обладнанням без яких неможливо уявити сучасну онкологічну клініку.
Наразі ж намагаємося робити все, що наших силах. Сподіваємося, хоча б частково нам вдасться розв’язати цю проблему з допомогою новоствореного проекту «Здоров’я тернополян», де в розділі «Онкологія» передбачено певні кошти для лікування онкохворих. Адже вектор розвитку лікувальних закладів, який обрали голова облдержадміністрації Степан Барна та голова обласної ради Віктор Овчарук, – забезпечення закладів охорони здоров’я високотехнологічним діагностичним обладнанням, медичними препаратами, хірургічним обладнанням дає вражаючі результати. Так, торік ми отримали сучасний рентгенівський апарат вартістю 6 мільйонів гривень, лабораторний діагностичний комплекс, електрокоагулятори для операційної, а якщо порахувати й кошти на хіміопрепарати, то загалом виходить 9 мільйонів гривень. Можу стверджувати, що за роки існування закладу більшої суми для розвитку не виділялося.
Узагалі ж, аби покращити фінансове становище галузі, ОДА та обласна рада має намір долучати до фінансування онкохворих краян об’єднані територіальні громади. Щодо Тернополя, то для 17-18 відсотків онкохворих пацієнтів-мешканців міста, витрати на лікування заплановано оплатити з міської скарбниці. І це цілком реальна практика, яка, до слова, надзвичайно позитивно зарекомендувала себе, скажімо, в наших сусідів, у Хмельницькому.
– Медична допомога хворим онкологічного профілю – складний діагностично-лікувальний процес, ефективність якого визначається не лише особливостями захворювання, рівнем кваліфікації спеціалістів, але й можливостями використання сучасних технологій, новітньої апаратури…
– Нині для нас головним завданням є оснащення онкологічного диспансеру сучасним лікувальним обладнанням. Йдеться про лінійний прискорювач, апарат для проведення променевої терапії. За міжнародними стандартами, таких апаратів повинно бути лише в нашій області не менше чотирьох. Наразі ж у Тернополі немає жодного, один є на Львівщині, два – у Рівному, кілька – в Києві, але тішить те, що процес із заміни старої апаратури та перехід на лінійні прискорювачі в Україні вже стартував. Перспектива встановлення лінійного прискорювача на Тернопільщині є предметом обговорення на найвищому рівні, адже за дорученням С. Барни та начальника управління охорони здоров’я ОДА В. Богайчука ми розпочали виконання проектних робіт, кошторису та дозвільних документів. Можливо, хтось назве таке доволі сміливе рішення дещо поспішним чи навіть ризикованим, – сума проекту вражає, але, вважаю, що за цим майбутнє вітчизняної онкології.
Нещодавно запозичували досвід зі встановлення апарату в наших колег з Чернігова, їздили туди великою командою, в складі якої були начальник управління охорони здоров’я та очільник відділу капітального будівництва ОДА, а також ректор ТДМУ, професор Михайло Корда.
– Як спрогнозувати, чи вистачить ліків для онкохворих цього року? Якщо ні, то наскільки? І яким чином розв’язуєте проблему фінансування закладу?
– Наразі повна потреба у хіміопрепаратах і препаратах супроводу для пацієнтів нашої області виливається у майже 80 мільйонів гривень. Кошти, виділені на закупівлю хіміопрепаратів, покривають лише 5 відсотків від потреби.
До того ж, по суті, не володіємо інформацією Міністерства охорони здоров’я, коли нам доправлять і які саме препарати закуплені МОЗ. Немає стабільності й у постачанні ліків, їх або не вистачає, або змушені обходитися невеликим асортиментом.
Щодо фінансування онкологічної галузі, то, на мій погляд, воно мало б відбуватися з різних джерел. Зокрема, з міської скарбниці, адже 12-15 відсотків наших пацієнтів – це тернополяни, а також обласного, районного бюджетів, за участі територіальних громад, де наразі активно відбуваються процеси децентралізації, певна річ, за підтримки та сприяння Міністерства охорони здоров’я. Вірю в активну участь держави у лікуванні такої категорії пацієнтів, як онкологічні хворі. Адже це люди, значний відсоток яких інвалідизується, то хіба можна лишити їх без ґарантованої меддопомоги. Отож вихід з фінансової кризи бачу лише у спільних діях, лише разом можемо досягнути певних результатів та подолати цей онкологічний Рубікон.
Лариса ЛУКАЩУК