У читальній залі бібліотеки ТНМУ відбувся творчий вечір тернопільської поетки, викладачки кафедри медичної інформатики Олександри Кучвари з нагоди виходу в світ її першої поетичної збірки «Ніжність кульбабки». Назва збірки мовить сама за себе. Вміщені під привабливою, зі смаком оформленою обкладинкою вірші й справді дихають ніжністю. Щирі, зворушливі, образні, вони – про справжні цінності, які не минають у часі й роблять цей світ світлішим і добрішим.
– Два роки тому я вперше ознайомився з поезією Лесі Кучвари й вона мене вразила, – мовив, вітаючи колегу з літературним дебютом, доцент кафедри медичної фізики та лікувальної діагностики ТДМУ, член обласного літературного об’єднання при Тернопільській обласній організації Національної спілки письменників України Валерій Дідух. – Кажуть, душа поета – в його віршах. Вірші Лесі Мирославівни говорять про те, що душа її щира, любляча, овіяна вітрами печалі, надії, радості, любові, сподівання. Сьогодні для неї – особливий день, і я дуже добре розумію її хвилювання. Згадую, як 25 років тому побачила світ моя перша поетична збірка. Бажаю шановній колезі нових творчих здобутків і нових книг, які, безумовно, знайдуть свого читача.
Олександра Мирославівна, згадуючи перші проби пера, подякувала Валерію Дмитровичу за те, що одразу розгледів її поетичний талант.
– Ви першим підтримали мене приязним словом: «Пиши, в твоїх віршах є душа». Один з віршів у збірці так і називається – «Моя душа».
Розділити радість від виходу у світ першої книжки прийшли викладачі, студенти, рідні й друзі авторки, яка розповіла:
– Муза прийшла до мене неждано-негадано, бо вірші я почала писати порівняно нещодавно. Та, мабуть, вони жили в моїй душі. В шкільні роки здобувала призові місця в олімпіадах з української мови та літератури, але легко давалися мені й точні науки, тож після закінчення школи вступила до Тернопільського національного технічного університету. Захистила кандидатську дисертацію, здобула науковий ступінь кандидата технічних наук. Та завжди вважала себе людиною творчою й ця творчість вилилася в поетичну збірку, яку я назвала «Ніжність кульбабки». Іноді потужна сила живе у ніжності кульбабки. Один з моїх перших віршів саме про це.
Щирі, довірливі за своєю тональністю і змістом, нетрафаретні поетичні рядки дають змогу зазирнути у внутрішній світ авторки. Її поезія чесна та відверта.
– Я не можу лукавити й у моїх віршах немає нещирих слів, – зазначила Олександра Мирославівна. – Вони передають мої думки, настрій, емоційний стан.
Олександра Кучвара поділилася з присутніми світлими спогадами про своє дитинство, про рідних, від яких перейняла філософію життя й ту добру творчу енергетику, що нині проривається у віршах.
– Моя бабуся була дуже мудрою жінкою, яка виховувала мене в любові до рідної землі, мови, українських народних традицій. Від батька я успадкувала любов до природи, до всього живого. Я з братом любила ходити в ліс збирати суниці, гриби. Або на екскурсію в Теребовлянський, Микулинецький та інші замки, на які багата Тернопільщина. Історію України, реальну, а не спотворену, знала від батька, який розповідав про Українську повстанську армію, про те, хто такі бандерівці й за що вони боролися. Радянські шкільні підручники, спотворюючи історію, про це не писали. На щастя, ті часи минули, все приховане стало явним.
Шанобливо ніжне ставлення до тата яскраво простежується у вірші Лесі Кучвари «Пам’яті батька», який вона прочитала.
Пам’яті матері присвячений вірш «Залізна леді», який теж прозвучав того вечора.
– Моя мама Стефанія Антонівна відійшла у вічність 2019 року. Вона була жінкою сильної волі й мене вчила ніколи не здаватися, не скиглити, не скаржитися, а працювати. Як би важко не було – ніколи не опускати рук. Мамині настанови стали для мене духовним опертям.
Багато віршів Олександри Мирославівни, написаних з ніжністю і любов’ю, присвячені сім’ї.
– Моя родина – моя опора й підтримка. Любов рідних надихає і в роботі, і в літературній творчості.
У ліриці, розповіла, її цікавить людська душа. І свої вірші вона творить за покликом душі. Тоді, каже, легко пишеться. І ще про речі принципові: «Добробут – це важливо, але немає щастя в матеріальному. Треба поєднувати матеріальне і духовне. В житті не буває ні випадкових людей, ні випадкових подій, усе, що відбувається з нами, відбувається недаремно».
Під час творчого вечора Олександра Кучвара прочитала свої вірші «Люби життя», «Пелюстки життя», «Вогонь душі – це благодатний дар» та інші. Звучала її поезія і з уст студентки 1 курсу ННІ медсестринства Юлі Крикавської, інших присутніх у залі.
Тепло привітав колегу доцент кафедри медичної інформатики Андрій Сверстюк, який зазначив, що у віршах Олександри Мирославівни багато позитиву, бо в їх авторки світла та добра душа.
Від імені колективу бібліотеки її директорка Олена Проців привітала гостю з виходом книжки, побажала їй творчої наснаги та нових здобутків.
Щойно відлунали оплески, Олександра Мирославівна звернулася до зали:
– Моя перша книжка вийшла саме такою, якою хотіла її бачити, тож дякую всім, хто долучився до її видання. Зокрема, вступне слово до збірки написала відома поетеса Олена Кузів. Літературний редактор Руслана Сирота досконало вичитала текст. Чудова обкладинка – заслуга дизайнера Олі Музики, з якою я познайомилася на курсах олійного живопису, і це ще раз підтверджує: «випадковості невипадкові». Дякую керівництву університетської бібліотеки за організацію презентації, а усім присутнім – за увагу до моєї творчості, за цікаве спілкування.
Для поета спілкування з читачами – потреба душі.
Лідія ХМІЛЯР