Під вікном моєї кухні виросло деревце волоського горіха. Кожного ранку вже чимало років не забуваю кинути погляд у шибку, як там мій горіх почувається, чи не змерз, бува, під час несподіваних приморозків навесні та чи не засохло його листя літньої спеки. Але, слава Богу, усе з моїм деревцем гаразд. Кілька тижнів тому горіх був щедро обліплений зеленкуватими плодами, які достигали, тріскалися й падали додолу прямісінько під ноги перехожим чи на зелену травичку. Якось глянула у вікно, а на самісінькому вершечку, що сягнув майже третього поверху, величезна пташка сидить, вгледілася ближче,…
Читати даліВолоські горіхи багатьом недугам – поміч
