«Моя країно, Ти – прекрасна!»
Ти майориш, Ти маниш співом,
Ти вабиш запахом полів,
Ти вабиш шумом моря з півдня
І шелестом своїх лісів.
Ти стала сильна й незалежна.
Про тебе знає цілий світ,
Твоя історія безмежна,
Хоча тобі лиш тридцять літ!
Ти незрівнянна, і я знаю,
Що більш такої не знайду.
Моя країно, Ти – прекрасна!
За це тебе я і люблю!
За цвіт бузку та запах меду,
За гори горді, за лани,
За небо й зорі на тім небі,
За все хороше у тобі.
Люблю за Львів, люблю за Київ,
За кожне місто я люблю,
Люблю за все, що є у тебе,
Й у Бога кращого молю!
***
Інста блокує дописи про
Бучу –
Світ ігнорує наслідки війни.
Дай Боже, не пізнати усі муки,
Яких зазнали люди в Ірпені.
Мовчати – це політика для слабих,
Для скорених, зомбованих людей.
Всім хочеться уже спокійно спати,
Але чомусь не можем по цей день.
Хтось плаче, що не купить новий Apple,
Що санкції їм знищили «страну».
Вам, злодії, горіти треба в пеклі,
Через усю криваву цю війну!
Можливо, краще в тюрмах за cибіром,
Аніж мовчать про Бучанську різню.
Як може мені стати братнім звірство,
Принесене нам бісами з кремлю?
Колись ви всім сиротам набивали*,
Що «мы за мир». Так ось ваш «русский мир»?!
Так чому наші діти у підвалах?
Так чому в нас країна у вогні?
* Дідусь розповідав мені, що дітям-сиротам Другої світової війни насильно набивали татуювання «мы за мир». Цими рядками я хотіла наголосити на тому насиллі, що чинила влада СРСР, а фактично росія, над своїми юними громадянами.
***
Українська земля стане пеклом для тих,
Хто завдав їй нестерпного болю.
Для усіх ворогів, хто війни захотів,
Хто хотів відібрати в нас волю.
Ми терпіли, чекали і встали з колін,
Нас тепер вже нічим не
здолати.
І по кулі земній, і у кожнім куті
Буде «Слава Героям!» лунати!
Марія УСОВА,
студентка 3 курсу стоматологічного факультету