За останні три десятки років кількість аптек в Європі доволі зросла, що викликало значну потребу у фахівцях. Не виняток й Чеська Республіка, яка охоче приймає на роботу у фармацевтичні заклади іноземних громадян. Про власний шлях у професію та особливості фаху провізора в цій країні «Медичній академії» розповіла випускниця нашого вишу Анна КОРОЛЬОК.
– Ви приїхали до Чехії, вже маючи диплом провізора та досвід роботи в аптеці у нас? Чи довелося нострифікувати диплом й що викликало найбільші труднощі?
– Ми переїхали до Чехії кілька років тому сім’єю. Мій чоловік – лікар і йому також довелося підтверджувати свій диплом. Місцем для мешкання обрали Градец-Кралове – це великий транспортний та промисловий центр у Чехії, розташований за 100 км на схід від Праги. До речі, фармацевтичний факультет Карлового університету розташований саме в м. Градец-Кралове. Особливих хвилювань щодо пошуку роботи в мене було, бо знала, що Чехія потребує фармацевтичних фахівців. Оптимізму додавало й те, що в Україні я здобула досвід роботи на кафедрі фармації в медичному університеті та аптечному закладі. Отож перше, чим зайнялася, – заповнила запрошення на складання іспиту, який тут відбувається в три етапи. Перший – тестовий, куди входять базові дисципліни з апробації диплома, це, зокрема фармакологія, фармацевтична хімія, контроль якості лікарських засобів, фармакогнозія, технологія ліків і додатковий шостий предмет – зі знання місцевого законодавства. Всім, хто наважиться складати цей іспит, хочу дати пораду – запишіться на курси зі знання чеських законів, бо самостійно це не легко зробити, зате під час складання іспиту зрозумієте, що потратили час недарма. Після успішного складання іспиту потрібно пройти тримісячну практику на базі аптечного закладу. Раніше це можна було зробити у будь-якій аптеці, але зараз на сайті міністерства охорони здоров’я є перелік аптечних закладів, які отримали на цю діяльність акредитацію. Після проходження практики вам видадуть відповідний документ і вимагатимуть коротенького звіту, в якому маєте розповісти, як відпускали ліки п’яти пацієнтам. Пригадую, як я описувала всі нюанси моєї роботи з клієнтами: за яким набором ліків вони прийшли, про можливі взаємодії цих препаратів, в який спосіб я їх експедуватиму та відпускатиму. Тут це називається експедичний мінімум, тобто те, що ви маєте сказати пацієнтові, відпускаючи ліки. Після цього звіту на мене чекав усний іспит на знання усіх тих дисциплін, які були під час тестового. Але спочатку – захист практики, де звітуєш про тих пацієнтів, які описані в звіті. Члени комісії можуть навіть інколи в деталях розпитувати, як орієнтуєшся у взаємодії препаратів тощо. На мій погляд, це вимагають, аби з’ясувати, наскільки людина може налагодити особистий контакт з клієнтом та її вміння надати всеохоплювальну професійну допомогу.
Усіх, хто захистив практику, допускають до складання усного іспиту. Мені видали перелік питань на кожну дисципліну, за якими я готувалася. Під час іспиту звертають увагу на володіння чеською мовою. Наскільки іноземець може зрозуміти клієнта, як здатен сформулювати та висловити власну думку, щоб з’ясувати, чи спроможний він комунікувати з клієнтами в аптеці. Якщо людина успішно склала іспити, то впродовж місяця отримує документ з міністерства охорони здоров’я про те, що допущена до роботи провізором на території Чеської Республіки.
У цьому контексті хочу зауважити: тим, хто добре підготувався до іспитів, жодних перепон на шляху немає, бо приймальна комісія аж ніяк не зацікавлена вас «завалити», як дехто пише на різних форумах, навпаки, екзаменатори намагаються поставити орієнтовне питання, коли відчувають, що людина розгубилася. І така тактика є дуже вигідною для апліканта, бо можна пригадати те, що у стресовій ситуації призабув. Значну увагу звертають на можливість комунікувати чеською мовою, але ніхто не вдається до з’ясовування дрібниць, якихось деталей, орієнтири – на базові речі, які будуть потрібні в роботі. Щодо пошуку роботи, то жодних проблем не виникло через дефіцит в країні провізорів, і я, отримавши документи, одразу ж знайшла місце праці. Обов’язкова умова – зареєструватися в Чеській асоціації фармацевтів, інакше не матимеш права працювати на території цієї країни.
– Ви наразі працюєте в мережевій аптеці? Наскільки розгалужена мережа аптечних закладів у Чехії? Чи різниться арсенал лікарських засобів мережевих і маленьких приватних аптек?
– Так, я працюю в мережевій аптеці, але вона розміщена на території лікарні, тобто всі аптеки нашої мережі є лікарняними. Зауважу, що в кожній з них діє система екстемпорального виготовлення ліків. Не можна сказати, що асортимент державних аптек кардинально відрізняється від приватних, які належать якомусь одному власнику. Втім, аптека «підлаштовується» під лікарів тих медичних закладів, на базі яких вона розташована, тобто зорієнтована на ті препарати, які виписують лікарі. Якщо ж аптека розміщена, скажімо, в гіпермаркеті, то, зрозуміло, що там менша кількість рецептурних ліків, а більше препаратів у вільному продажі таких, як парацетамол, ліки від застуди, вітаміни, засоби догляду за тілом та шкірою обличчя, харчові добавки. Лікарня, що дружна з амбулаторією сімейної медицини, зазвичай орієнтується на той асортимент лікарських засобів, які приписуватимуть сімейні лікарі, та ще й типовий «набір» тих препаратів, які можна придбати без рецепта. Щодо пацієнтів, то мешканці Чехії надають перевагу лікам вітчизняного виробника.
Наша аптека тримає доволі широкий асортимент препаратів. Не можу сказати, що лікар має «улюблені» ліки та їх приписує, бо це залежить від багатьох чинників – чи приймає хворий якісь інші препарати, їх взаємодії. Доволі часто до нас телефонують лікарі, щоб отримати професійну консультацію, цікавляться, що нового з’явилося. Коли я працювала в аптеці, розташованій на базі амбулаторії сімейної медицини, то там у нас був доволі бідненький асортимент, бо він був зорієнтований на те, що припишуть «сімейники». Нині ж маємо понад п’ять мільйонів найменувань лікарських засобів, бо не знаємо, що лікар припише пацієнтові, тому аптека й тримає такий широкий асортимент. Аптечних мереж тут не багато. Щоправда, є мережеві аптеки, які між собою конкурують та утримують понад 50 відсотків фармацевтичного ринку, біля них дуже непросто втриматися невеликим приватним аптекам, тому їхні власники просто продають свій бізнес цим двом мережевим аптекам, які є найбільшими в Чехії. Особливого обмеження в тому, хто може бути власником чи завідувачем аптеки, немає. Власником може бути будь-хто, але завідувачем лише людина з вищою фармацевтичною освітою, яка зобов’язана пройти спеціалізацію.
– У чому відмінність чеської аптеки від української? Який досвід вам згодився, а що довелося освоювати з нуля?
– Головна відмінність української аптеки від чеської в тому, що більшість ліків тут відпускають лише за рецептом. Відпускаючи ліки пацієнтові, провізор зобов’язаний надати йому об’ємну кількість інформації, в Україні ж клієнтові здебільшого видали ліки, а натомість жодної рекомендації. Ми ж кожного разу, відпускаючи ліки, повинні нагадати пацієнтові, як і коли їх вживати, навіть якщо він це робить уже багато років, й це мінімальна інформація, яку потрібно надати. Як на мене, то це саме те, чого не вистачає українським аптекам. П’ять років тому я працювала в українській аптеці й, можливо, мені важко порівнювати, з того часу щось змінилося-таки, але коли я приїжджала в Україну та йшла купувати мамі якісь пігулки, то мені віддавали ліки за списком без жодного коментаря. Є різниця й щодо розташування фармпрепаратів. У Чехії ліки, які відпускають без рецепта, розташовують за нозологіями, а рецептурні в алфавітному порядку, окремо групують ін’єкційні препарати. Як на мене, то в Україні мало надають інформації пацієнтові під час відпуску ліків, рецептурні препарати відпускають без рецепта, але так не повинно бути, хоча це моя особиста суб’єктивна думка.
– Розкажіть про режим роботи вашої аптеки: скільки фахівців працює, яка їхня зона відповідальності, які функції, зокрема, закріплені за вами? Чи часто виконуєте функції чергової?
– Для багатьох моїх колег з України доволі дивно, що режим роботи більшості чеських аптек з 7.30 ранку до 17 години. Працюємо без обідньої перерви, але наша аптека має свою специфіку, позаяк забезпечує 70 відсотків ліків за рецептами, а 17 відсотків припадає на ліки, що у вільному продажу. Тому в нас немає лаборантки, а три магістри з вищою фармацевтичною освітою. Є одна працівниця без фармацевтичної освіти, яка приймає товар від постачальників, розкладає його на полиці та оцінює вартість. Магістри відпускають усі ліки. Лаборантки ж наділені правом відпускати лише безрецептурні препарати. Оскільки нині в нас переважають рецептурні ліки, то й немає потреби утримувати лаборантку. Щодо навантаженості, то вона рівномірно розподілена на кожного провізора, але конкретних обов’язків немає. Троє працює на зміні, маємо два віконечка для видачі ліків і доки двоє обслуговують клієнтів, то третій працівник займається виготовленням ліків. Чергує аптека хіба під час державних свят, бо інші зачинені.
– Які особливості працевлаштування іноземців? Чи може людина з іншої країни стати власником аптеки?
– Під час прийому на роботу немає жодного значення, чи громадянин Чеської Республіки, а чи іншої країни – головне відповідати всім критеріям кваліфікованого фахівця. Власником аптеки в Чехії можна стати лише тоді, коли після п’яти років перебування в країні людина отримала дозвіл на тривале проживання (тривалий побит), це такий проміжний документ перед тим, як отримати чеське громадянство. Якщо іноземець має цей документ, то він може запровадити будь-який бізнес, стати власником стоматологічного кабінету чи аптечного закладу, обмежень немає.
Лариса ЛУКАЩУК