На Сході його вважать «королем» зелених овочів, а також «віником» для організму. Крім заліза, шпинат багатий на кальцій, магній, натрій, калій, фосфор, мідь, цинк, марганець і селен. Що стосується вітамінів, то в шпинаті можна знайти велику кількість вітаміну й провітаміну А, вітаміни С, К, групи В, Е та Н (біотин).
Завдяки наявності безлічі органічних речовин, листя шпинату сприяє відновленню функції кишківника, є чудовим засобом для профілактики пародонтозу.
Шпинат містить речовини, які сприяють знешкодженню токсичних речовин та їх виведенню природним шляхом, до того ж відновлює зорову функцію очей, чинячи сприятливий вплив на слизову оболонку та сітківку ока.
Антиоксиданти та хлорофіл, на який теж багатий цей овоч, перешкоджають розвитку злоякісних пухлин, сповільнюють старіння організму, сприяють омолодженню шкіри та зміцнюють нігті й волосся.
Листя шпинату володіє протизапальними властивостями, тому кашку з нього корисно прикладати до фурункулів і ран, в які потрапила інфекція.
Крім того, шпинат вважають лідером серед листових зелених овочів за вмістом білка, який за своєю формою дуже схожий на білок коров’ячого молока. Ба більше – шпинат вважається одним з найбільш корисних дієтичних продуктів харчування: в 100 г зелені міститься лише 23 ккал. –відсоток від середньої добової норми споживання енергії.
Уживати в їжу та з лікувальною метою рекомендують переважно молоді листки шпинату.
Увага! Під час купівлі шпинату слід звертати увагу на свіжість продукту. Листя має бути молодим (старе листя містить багато щавлевої кислоти), свіжим, яскраво-зеленим. Наявність плям, потемнінь, сухих кінчиків – ознака неякісного продукту. Шпинат довго не зберігається, тому купувати його у великій кількості не варто. Для зберігання листя потрібно покласти в ємність з водою й поставити в холодильник, час зберігання – не більше два дні. Можна його також загорнути в поліетиленові пакети. Мити рослину перед зберіганням не рекомендують. З кожним днем корисних властивостей у рослині стає дедалі менше. Але листя шпинату можна заморозити – тоді час його зберігання збільшується до 2-х місяців.
Варто зауважити, що, незважаючи на велику користь шпинату, є важливі протипоказання до його застосування. Зокрема, через те, що в листі рослини міститься значна кількість щавлевої кислоти, це може завдати помітної шкоди в разі гастриту з підвищеною кислотністю, виразки шлунка та дванадцятипалої кишки, панкреатиту.
Надмірне споживання шпинату може призвести до утворення каменів. Людям, які страждають від нефриту, подагри, сечокам’яної чи жовчнокам’яної хвороби, а також захворювань печінки, варто відмовитися від вживання цієї рослини та її соку взагалі.
До того ж підступна щавлева кислота здатна руйнувати кальцій, що може спричинити його дефіцит в організмі. Щоб нейтралізувати шкоду шпинату, зокрема, дію щавлевої кислоти, рекомендують додавати молоко чи вершки в процесі приготування рослини.
У разі схильності до печії шпинат слід вилучити з раціону під час вагітності.
Загалом варто вживати цей овоч двічі-тричі на тиждень, а за порушень у роботі травного тракту – 1-2 рази на тиждень, залежно від характеру проблеми.
Крім того, оскільки сік шпинату містить оксалати й фосфати, тож він може спровокувати підвищення кров’яного тиску та рівня уринової кислоти в крові. У зв’язку з цим його не рекомендують вживати хворим на гіпертонію та ревматизм. Іншим людям також слід ставитися до нього з певною обережністю. Його можна пити 1-2 рази на тиждень у разі малорухливого способу життя. Але якщо ви займаєтеся спортом чи взагалі фізично активні, то норму споживання соку можна збільшити.
Якщо дотримуватися раціонального харчування й вживати шпинат в нормальній кількості, то це може принести лише велику користь.
Підготувала Лілія ЛУКАШ