Вікторія Мірошник, студентка п’ятого курсу медичного факультету, здобула престижне звання «Студента року». Ця нагорода стала відображенням її наукових досягнень, активної громадської діяльності та лідерських якостей. Вікторія – не лише талановита дослідниця, а й натхненниця для своїх однокурсників і молодших студентів. Дослідження посттравматичного стресового розладу (ПТСР), численні публікації у фахових виданнях, участь у конференціях і керівництво Науковим товариством студентів ТНМУ зробили її справжньою гордістю університету.
Від зацікавлення в дитинстві – до професійного розвитку
Шлях Вікторії Мірошник до звання «Студентка року» – це історія наполегливості, самовідданості та невпинного прагнення до самовдосконалення. Народившись у Тернополі, вона з дитинства мріяла про медицину. У ранньому віці Вікторія захоплювалася тваринами й уявляла себе ветеринаркою, доглядаючи за домашніми улюбленцями та мріючи допомагати кожній живій істоті. Проте у старших класах її інтереси змістилися до людської медицини. Вона зрозуміла, що хоче присвятити своє життя допомозі людям, рятуючи їхнє здоров’я та покращуючи якість життя. Ця мрія стала її дороговказом, привівши до ТНМУ – одного з найкращих медичних вишів України.
Вибір університету був для Вікторії важливим і виваженим кроком. Вона ретельно порівнювала різні заклади, але ТНМУ привабив її сильною академічною базою, сучасними підходами до навчання та можливостями для наукової діяльності. «За п’ять років я жодного разу не пошкодувала про власний вибір», – зізнається вона, згадуючи, як університет став для неї другим домом. Її навчання почалося 2020 року, у розпал пандемії COVID-19, що принесло додаткові виклики. Дистанційні заняття вимагали самодисципліни, адже студенти проводили за комп’ютерами цілі дні. Проте підтримка одногрупників і викладачів допомогла Вікторії адаптуватися й залишатися мотивованою.
Ще в школі Вікторія проявила себе як лідерка. У Тернопільській спеціалізованій школі №5 з поглибленим вивченням іноземних мов, яку вона закінчила із золотою медаллю, дівчина була президентом школи. Цей досвід навчив її відповідальності, вмінню об’єднувати людей та вирішувати складні завдання. Університет став новим майданчиком для розвитку цих якостей. З першого курсу Вікторія взяла на себе роль старости потоку. Але справжнім поворотним моментом стало її долучення до наукової діяльності та Наукового товариства студентів ТНМУ.
Усе почалося влітку після другого курсу, коли Вікторія разом зі своїм однокурсником Іваном Бевзюком відвідувала гурток під керівництвом завідувача кафедри оперативної хірургії та клінічної анатомії, професора Михайла Степановича Гнатюка. У віварії вони познайомилися з професоркою Ольгою Володимирівною Денефіль, яка попросила допомогти з невеликим завданням. Ця випадкова зустріч переросла в багаторічну співпрацю, яка визначила науковий шлях Вікторії. Під керівництвом Ольги Володимирівни вона почала досліджувати посттравматичний стресовий розлад – тему, яка стала її науковим фокусом.
2022 року, коли почалося повномасштабне вторгнення росії на українські землі, Вікторія долучилася до Наукового товариства студентів. Тоді, на прохання Анастасії Дуб, голови Ради молодих вчених, вона допомогла організувати щорічний конгрес студентів і молодих вчених. Цей захід відбувався у складних умовах, адже багато студентів покинули місто, а пріоритети змістилися на волонтерство. Її зусилля допомогли провести конгрес, а сама вона стала активною членкинею НТС. Цього року вона очолила товариство, взявши на себе відповідальність за організацію наукових заходів, підтримку студентських ініціатив і популяризацію науки серед молоді.
Поєднання навчання, наукової діяльності, керівництва НТС та обов’язків старости – це виклик, який вимагає виняткової організації. Вікторія зізнається, що інколи доводиться жертвувати особистими справами, відмовляючись від зустрічей з друзями чи відпочинку. «Буває складно знайти час навіть на книгу чи вечір з близькими», – ділиться думками. Проте чітке планування, розстановка пріоритетів і підтримка колег допомагають їй впоратися зі справами. Її вміння знаходити баланс між численними обов’язками робить її прикладом для інших студентів.
Звання «Студент року» стало для Вікторії не лише нагородою, а й визнанням. Вона активно долучалася до наукових конференцій, а також безпосередньо брала участь в організації ХХІХ Конгресу студентів і молодих учених «Майбутнє за наукою», який став для неї цінним досвідом і джерелом натхнення. «Цей захід дозволяє ділитися власними дослідженнями, знайомитися з однодумцями та знаходити нових друзів», – каже. Поїздка до Івано-Франківського національного медичного університету, де вона виступила на конференції та обмінялася досвідом з членами Студентського наукового товариства ІФНМУ, підкреслила важливість наукової комунікації та співпраці між вишами.
Вікторія вважає, що успішний лідер повинен бути відповідальним, відкритим до думок інших і мотивувальним. Ці засади вона застосовує в НТС, створюючи можливості для студентів і сприяючи розвитку науки. «Успіх неможливий без командної роботи, адже саме підтримка одне одного допомагає досягати більшого. Дуже вдячна команді Наукового товариства студентів. Кожен з них – ініціативний, надійний та щиро зацікавлений у розвитку науки», – зазначає Вікторія. Її історія доводить, що наполегливість, віра у себе та підтримка тих, хто поруч, можуть привести до великих звершень.
Наукові звершення: внесок у боротьбу з ПТСР
Наукова діяльність Вікторії Мірошник зосереджена на дослідженні посттравматичного стресового розладу – проблеми, яка набула критичної актуальності в Україні через війну. Під керівництвом професорки Ольги Денефіль Вікторія спільно з командою однодумців кілька років працює над експериментальними дослідженнями, моделюючи ПТСР на тваринах за міжнародними методиками. Молоді науковці аналізують морфологічні та структурні зміни в органах і системах, а також тестують методи лікування, щоб оцінити їхню ефективність. Ці дослідження мають потенціал для розробки нових підходів до діагностики та терапії ПТСР, що може допомогти тисячам людей.
«В Україні величезна кількість людей страждає від ПТСР – військові, цивільні, діти. Наша мета – знайти способи полегшити їхній стан», – пояснює Вікторія. Її робота передбачає ретельне вивчення змін, спричинених стресом, і оцінку впливу стандартних методів лікування. Ці дослідження вимагають не лише знань, а й терпіння, адже експерименти на тваринах – це тривалий процес, який потребує точності та системного підходу. Результати її роботи вже лягли в основу кількох наукових статей, опублікованих у всеукраїнських і міжнародних фахових виданнях.
Вікторія є членкинею кількох наукових гуртків ТНМУ. Вона з вдячністю відгукується про викладачів, під керівництвом яких виконувала наукові роботи в різні роки, адже вони відіграли важливу роль у її становленні як молодої дослідниці: «Мої наставники – це люди, які не лише діляться знаннями, а й надихають власним прикладом. Вдячна за досвід, підтримку та поради професоркам Ользі Володимирівні Денефіль, Ларисі Михайлівні Маланчук, Світлані Іванівні Шкробот, професорам Михайлові Степановичу Гнатюку, Валентинові Васильовичу Франчуку, доценткам Тетяні Вікторівні Гаріян і Наталії Іллівні Ткачук», – каже Вікторія.
Наукова діяльність для дівчини стала невід’ємною частиною життя. Вона зізнається, що не має якогось захоплення, адже наукові дослідження та участь в університетському житті приносять їй найбільше задоволення. «Моя робота в науці – це те, що мене заряджає», – ділиться вона. Такий підхід допомагає їй залишатися мотивованою навіть у складні часи. Пандемія COVID-19 і повномасштабне вторгнення стали серйозними випробуваннями. 2020 року дистанційне навчання вимагало витривалості, а через два роки опісля війна змінила пріоритети на волонтерську діяльність. Проте Вікторія зуміла адаптуватися, поєднуючи навчання, науку та допомогу іншим.
Вікторія Мірошник мріє розвивати українську медицину та вивести її на міжнародний рівень. Хоча міжнародні конференції та публікації для неї важливі, вона планує будувати кар’єру в Україні. «Прагну, щоб мої знання працювали для добра нашої країни», – підкреслює дівчина. Її діяльність у НТС сприяє популяризації науки серед студентів та мотивує їх до нових досліджень і проєктів.
Вікторія надихає молодших студентів своїм прикладом. Її побажання першокурсникам – не втрачати мрію стати лікарем і не боятися труднощів. «Кожен виклик – це шанс стати кращим. Пам’ятайте, заради чого ви тут», – каже вона. Її історія – це приклад того, як дитяча мрія може стати реальністю завдяки наполегливості, вірі в себе та підтримці близьких.
Вікторія Мірошник – не лише студентка року, а й молода дослідниця, лідерка, яка поєднує інтерес до медицини з прагненням до розвитку. Її дослідження ПТСР, активна участь у науковому житті та відданість медицині роблять її гордістю ТНМУ. Попереду ще багато можливостей і викликів, але вже нині дівчина є прикладом для тих, хто мріє розпочинати шлях дослідника та професійно зростати.
Зоряна ТЕРЕЩЕНКО