Культурне життя Тернопільського національного медичного університету кипить яскравими подіями. І театральна студія «Арт-драма» – одна з його найяскравіших перлин. Для багатьох студентів долучитися до цього колективу – заповітна мрія. Вони годинами вивчають ролі, готуються до прослуховувань і вкладають душу в кожну репетицію, попри щільний графік медичного вишу. Сцена стає для них острівцем свободи, де можна розкрити творчий потенціал і на мить відволіктися від складних академічних викликів. Нещодавно «Арт-драма» підкорила серця глядачів прем’єрою вистави «Гуцулка Ксеня», яка стала справжньою сенсацією в університеті. Головну роль – чарівної й темпераментної Ксені блискуче зіграла Оксана Дидик, студентка третього курсу спеціальності «Фізична терапія, ерготерапія».
У цьому інтерв’ю Оксана ділиться своєю любов’ю до театру, історією вибору медичної кар’єри, спортивними захопленнями та таємницями поєднання творчості з професійним розвитком.
Шлях до театральної мрії
– Оксано, звідки ви родом та як розпочався ваш шлях до ТНМУ?
– Я корінна тернополянка, народилася і виросла у файному місті. Зараз навчаюся на третьому курсі спеціальності «Фізична терапія, ерготерапія» медичного факультету ТНМУ. Моя любов до сцени зародилася ще в шкільні роки. Я закінчила Тернопільську загальноосвітню школу №14 імені Богдана Лепкого, де вчителі та шкільний театральний гурток відкрили мені чарівний світ мистецтва. Цей досвід сформував мою пристрасть до виступів і став основою для всіх моїх творчих починань.
– Коли відчули, що театр – це ваше покликання?
– Це сталося ще в початковій школі. З шостого класу три роки брала участь у театральному гуртку, а з дев’ятого почала займатися сценічним мистецтвом більш професійно. Наша керівниця, викладачка театрального мистецтва була надзвичайно талановитою. Вона вчила нас не просто виконувати ролі, а проживати їх, вкладати в них душу. Мені легко давалося запам’ятовування текстів, я обожнювала відчуття сцени й увагу глядачів. У школі мені часто довіряли головні ролі з великою кількістю реплік, адже знали, що я сумлінна й отримую від цього справжню радість. Любов до театру з’явилася природно, ніби була частиною мене з дитинства.
– Як ви – творча особистість опинилися в медицині?
– Це була доля! У молодших класах мріяла стати медикинею, але в підлітковому віці театр настільки мене захопив, що до дев’ятого класу я серйозно планувала вступати до театрального вишу. Проте у старших класах переосмислила власні пріоритети й повернулася до ідеї медицини. Подавала документи до трьох вишів: головним вибором був ТНМУ, також Львівський національний університет ім. Івана Франка на філологічний факультет і Тернопільський національний педагогічний університет ім. Володимира Гнатюка. Вступ до ТНМУ став для мене справжньою несподіванкою – я сумнівалася, чи вистачить мені знань і наснаги. Але коли побачила своє ім’я у списках зарахованих, моє щастя було безмежним! Той момент пам’ятатиму завжди.
– Що остаточно спонукало вас обрати медицину?
– У десятому класі відчула, що моє покликання – допомагати людям, покращувати їхнє життя. Спеціальність «Фізична терапія, ерготерапія» ідеально поєднує медицину, спорт і роботу з людьми. Це не зовсім про класичне лікування, а про реабілітацію, повернення людей до активного життя через рух і підтримку. Збагнула, що це моє, коли почала аналізувати, як мої дії можуть змінити чиєсь здоров’я на краще. Це усвідомлення стало моїм внутрішнім компасом, який і привів мене до ТНМУ.
– Ви виглядаєте дуже спортивно. Яке місце спорт займає у вашому житті?
– Спорт – це не лише здоров’я, а й величезне задоволення. У школі я з першого по восьмий клас відвідувала гурток сучасних танців – хіп-хоп, джаз-фанк, народні танці. Ми брали участь у змаганнях, і ці поїздки залишили незабутні спогади. Мої партнери з танців зараз здобувають призові місця на всеукраїнських і міжнародних конкурсах, я ж неймовірно ними пишаюся. Через брак часу вже не відвідую гурток, але підтримую форму вдома за допомогою онлайн-тренувань. Раніше регулярно ходила до спортзали, але домашні заняття дозволяють залишатися в тонусі.
– Які види спорту порадите новачкам?
– Для тих, чиє тіло не звикло до навантажень, важливо починати обережно. Лікувальна гімнастика – чудовий старт, адже вона готує суглоби й м’язи до роботи. Я сама починала з танців, які розвивають координацію, гнучкість і витривалість. Для новачків раджу спробувати йогу – прості асани допомагають відчути власне тіло й розслабитися. Коли адаптуєтеся, рекомендую пілатес – мій улюблений напрям. Він зміцнює м’язи, виправляє поставу й заряджає енергією на весь день. Але перед початком тренувань обов’язково проконсультуйтеся з лікарем, адже неправильні навантаження можуть нашкодити здоров’ю.
– Чому ви обрали саме фізичну терапію та ерготерапію?
– Ця спеціальність відкриває безліч можливостей. Я зможу працювати в реабілітації, фітнесі чи навіть спортивній медицині, застосовуючи глибокі знання з анатомії та фізіології. На відміну від тренерів без медичної освіти, які інколи ненавмисно завдають шкоди клієнтам, я підбиратиму індивідуальні програми, враховуючи особливості організму. У час, коли спортзали стали трендом, важливо нагадувати, що фізичні навантаження мають бути безпечними. Моя мета – допомагати людям досягати здоров’я, гармонії й впевненості у собі.
– Які предмети в ТНМУ вам найбільше до душі?
– Важко виокремити щось одне – відчуваю, що перебуваю у правильному місці, серед людей, які поділяють мої цінності. Але якщо обирати, то найбільше люблю кінезіологію й тейпування. Ці дисципліни пов’язані з рухом, а рух для мене – це життя. Вони дозволяють глибше зрозуміти, як працює тіло та застосовувати ці знання на практиці, допомагаючи людям.
Творчість як джерело натхнення
– Як потрапили до «Арт-драми»?
– Долучилася до колективу на першому курсі. Побачила на сторінці театрального колективу оголошення про набір акторів: потрібно було декламувати вірші, співати або грати сценки. Вирішила спробувати, хоча не знала, що це добір саме до театральної студії. На прослуховуванні я читала поезію, і моя декламація вразила журі. Після виступу до мене підійшла керівниця «Арт-драми» Мар’яна Варварук і запропонувала стати частиною їхньої творчої родини. Уже три роки насолоджуюся театральним життям у виші. Була вражена, що в медичному університеті стільки талановитих, креативних і натхненних людей!
– Як вам вдається поєднувати театр і навчання, особливо в умовах великої війни?
– На перших курсах це було справжнім викликом. Новий колектив, нові обов’язки, величезна відповідальність за навчання – все це вимагало адаптації. Медичний виш – це не школа: тут ти сам відповідаєш за свій прогрес, а знання, які отримуєш, вплинуть на здоров’я майбутніх пацієнтів. До того ж війна, повітряні тривоги, недосипи й емоційне напруження додавали складнощів. Бували моменти, коли гадала, що взяла на себе забагато й розглядала можливість покинути театр. Але з часом навчилася організовувати власний графік. Театр став не лише викликом, а й джерелом енергії, способом перезавантажитися. Це, як у спорті: спочатку здається, що рівень недосяжний, але дисципліна й регулярність творять дива. Війна навчила мене цінувати кожен момент і знаходити радість у творчості, навіть у найскладніші часи.
– Нещодавно ви зіграли головну роль у «Гуцулці Ксені». Як вам далася ця роль?
– Роль Ксені була для мене справжнім подарунком. Я легко вжилася в образ – це було цікаво, захопливо й емоційно. Ксеня – яскрава, темпераментна героїня, тож намагалася передати її характер через кожен жест і слово. Єдиною складністю було те, що до «Арт-драми» щороку долучаються нові актори й з деякими я грала вперше. Знайти «контакт» з партнером на сцені – це мистецтво, але ми спрацювалися й вистава відбулася на славу. Глядацькі овації й теплі відгуки стали найкращою нагородою!
– Які ролі вам подобається виконувати – ліричні, драматичні чи комічні?
– Люблю бути різною на сцені. Найчастіше мені дістаються ліричні чи драматичні ролі, які дозволяють розкрити глибокі емоції. Комічні ролі трапляються рідше, але я б із задоволенням зіграла такого собі антагоніста – персонажа, який викликає сильні почуття, можливо, навіть негативні. Це був би цікавий виклик, адже зіграти «поганого» героя так, щоб глядач його запам’ятав, – це справжнє мистецтво.
– Як плануєте поєднувати театр і медицину після закінчення університету?
– Театр – це моя душа, натхнення, спосіб перезавантажитися й наповнитися енергією. Не уявляю власного життя без сцени та не планую покидати її після закінчення медуніверситету. Медицина – моя професійна пристрасть, а театр – творча. Як поєднати ці дві любові? Поки що не знаю, але точно щось вигадаю! Адже творчість може лікувати не гірше за фізичну терапію. Вірю, що можна знайти баланс між цими двома світами.
– Оксано, дякую за щиру й натхненну розмову. Бажаю вам нових яскравих ролей, гучних оплесків і великих успіхів у медицині. Хто сказав, що медик не може мати душу актора?
– Дякую за теплі слова! Вірю, що творчість і професія можуть гармонійно співіснувати, тож робитиму все, щоб це довести. Сцена й медицина – це два крила, які допомагають мені літати.
Розмовляла Зоряна ТЕРЕЩЕНКО
Світлина Яніни ЧАЙКІВСЬКОЇ