Щороку в Україні в рамках панєвропейської програми «Євромеланома» втілюють соціальний проєкт «День діагностики меланоми», який 2025 року відбувся 12 травня. Цього дня тривали безкоштовні огляди українців у багатьох клініках для виявлення меланоми та інших злоякісних новоутворень шкіри на ранніх стадіях.
Меланома – одна з найагресивніших злоякісних пухлин, що розвивається з меланоцитів (клітин, що продукують меланін). Меланома може уражати як шкіру, так і слизові оболонки, що зумовлює необхідність обізнаності про характерні прояви захворювання лікарів багатьох спеціальностей (сімейних лікарів, хірургів, терапевтів, гінекологів, стоматологів), а також самих пацієнтів.
Агресивність перебігу меланоми з можливістю раннього метастазування гематогенним шляхом у віддалені органи, а також у лімфатичні вузли спричинили появу достатньої кількості міфів, що часто є причиною незадовільних результатів лікування.
Які ж твердження є поширеними міфами, але далекими від правди?
Меланома – темна пляма, що виникає на шкірі.
Меланома може бути темною, але може мати різноманітне забарвлення, в тому числі існують безпігментні форми меланоми, що є ледь рожевими або тілесного кольору папулами. Більше значення при візуальному огляді є не насиченість, а неоднорідність забарвлення, асиметрія утворення. При дерматоскопії може виявитися, що темні родимки з інтенсивним забарвленням є типовими невусами, а більш світла родимка може мати дерматоскопічні ознаки меланоми. Слід пам’ятати про можливість розвитку меланоми на стопах, долонях, під нігтьовою пластинкою (акральна меланома) та на слизових (ротової порожнини, ока, ануса, статевих органів, деяких порожнистих внутрішніх органів).
Меланома частіше виникає з родимок, що існують.
Нині вважають, що частота виникнення меланоми з родимок, що існують, та на чистій шкірі є приблизно однаковою. Тому важливо оглядати дерматоскопом кожну нову родимку, яка виникає. Родимки, які підлягають спостереженню, варто оглядати дерматоскопом повторно, якщо немає показань до видалення утворення з наступним патогістологічним дослідженням.
Потрібно видаляти всі родимки, що з’явилися на шкірі.
Усі родимки видаляти не потрібно. З віком пігментних утворень на шкірі стає більше, цей процес природній, достатньо оглянути всі пігментні родимки дерматоскопом і визначитися з частотою необхідних контрольних обстежень, а також виконати дерматоскопічні фото родимок, які підлягають спостереженню. Видаленню підлягають пігментні утворення, що мають дерматоскопічні ознаки меланоми або раку шкіри. Варто зазначити, що такі ознаки можуть спостерігатися в атипових (диспластичних) невусах і є спільними для деяких добро-якісних утворень шкіри. Але сукупність наявних ознак і клінічний досвід лікаря допомагає прийняти правильне рішення щодо необхідності видалення утворення.
Вроджені родимки (невуси) краще не чіпати, бо видалення родимки може спровокувати злоякісний ріст утворення.
Це аж ніяк не відповідає дійсності. Якщо вроджений утвір на момент видалення є доброякісним, його видалення зовсім не спричинить жодних наслідків. Якщо ж утвір вже трансформувався в меланому, то видалення буде лише першим етапом діагностики та лікування (ексцизійною біопсією), а в подальшому може бути необхідним ширше висічення післяопераційного рубця, дослідження сторожових лімфовузлів і системна імунотерапія за потреби.
Якщо утворення підозріле, то його видалення може спричинити швидку прогресію захворювання.
Якщо підозріле утворення є меланомою, то швидка прогресія станеться і без видалення, тому що захворювання має здатність швидко поширюватися гематогенним і лімфогенним шляхом. Але без діагностики та лікування пацієнт втрачає час, а з ним і будь-які шанси на вилікування. Лише біопсія (видалення утворення) з наступним патогістологічним дослідженням дає змогу встановити діагноз і призначити лікування, що відповідає міжнародним рекомендаціям та українському уніфікованому клінічному протоколу ведення пацієнтів з меланомою.
Якщо пігментне утворення великих розмірів, неможливо виконати біопсію, адже треба видалити велику ділянку шкіри.
Онкохірурги надають перевагу саме ексцизійній біопсії (з видаленням всього утворення), але іноді доцільно застосувати інший вид біопсії (панч-біопсія, інцизійна біопсія). За наявності пігментних утворень великих розмірів, дерматоскопія допоможе визначитися з розташуванням найбільш підозрілої ділянки утворення та взяти зразок тканини саме з цієї ділянки.
Якщо родимку травмувати, це дуже небезпечно, бо може викликати її злоякісну трансформацію.
Це – найчастіше побоювання, з яким звертаються пацієнти. Хочу всіх заспокоїти: якщо родимка була доброякісною (невус), одноразове травмування ніяких наслідків не матиме. Може виникнути рубцювання, яке буде помітним при наступній дерматоскопії. Тоді про наявність травми в анамнезі потрібно попередити лікаря. Якщо ж родимка знаходиться на місці, де травмується регулярно елементами одягу, в перукарні, в побуті, при догляді за тілом (пояс, шия, під пахвові та пахові ділянки, під грудьми, волосиста частина голови), то такі утворення краще прибрати.
Родимки можна «випалити», щоб не видаляти хірургічним шляхом.
Потрібно розуміти, що видалення пігментного утворення малоінвазивним методом (лазерне видалення, радіочастотна хірургія) робить неможливим подальше гістологічне дослідження утворення. Деякі пігментовані утворення (себорейний кератоз, папілома шкіри, пігментна папілома, сонячне лентіго) мають настільки типові дерматоскопічні характеристики та картину, що не викликають сумнівів і не потребують наступного гістологічного дослідження. В інших випадках невелика родимка діаметром 3 мм, що з’явилася кілька місяців тому, може виявитися меланомою. Тому перед тим, як прийняти рішення про видалення пігментованого утворення нехірургічним методом (без гістологічного дослідження), необхідно провести його клінічне та дерматоскопічне обстеження в кваліфікованого спеціаліста – онкохірурга чи онкодерматолога.
Діагноз «меланома» – це вирок, шансів майже немає.
Щоб продемонструвати успіхи в лікуванні меланоми останніми роками, поділюся випадком пацієнтки, з якою продовжую спілкування досі. Пацієнтка звернулася три роки тому з діагнозом «Меланома шкіри спини, 4 стадія, множинне метастатичне ураження легень». Для ефективного лікування потребувала імунотерапії. Лікування продовжила в Польщі, в онкоцентрі Варшави, де безкоштовно прожує отримувати імунотерапію. Результат лікування – повний регрес метастатичних вогнищ у легенях. Проблемою залишається доступність препаратів в Україні, їх вартість. Отже, ще більш актуальним є раннє виявлення меланоми, коли немає ще потреби у системній дороговартісній терапії, а можна обмежитися лише хірургічним лікуванням.
Якщо у родичів меланома, то це обов’язково має передатися нащадкам.
Наявність меланоми у родичів 1-ї та 2-ї лінії збільшує ризик захворіти на меланому, але не обов’язково призводить до захворювання на меланому, важлива профілактика. Для таких пацієнтів особливо важливим є сонцезахист (навіть взимку), гігієна праці та відпочинку на відкритому повітрі, профілактичні огляди із застосуванням дерматоскопії.
Засмагати – корисно, солярій – безпечно. Хто в дитинстві не мав сонячних опіків?
Ультрафіолетове випромінювання шкідливо впливає на шкіру. Зміна природнього кольору шкіри під впливом сонця є ознакою пошкодження шкіри, яка збільшує вироблення меланіну, щоб захиститися від ультрафіолету. Процес починається із запалення шкіри: перш ніж захистити себе та потемніти, шкіра спочатку рожевіє або червоніє. Надалі може з’явитися сонячний опік, пухирі, біль. Не існує безпечної та нешкідливої засмаги. Варто пам’ятати, що необхідно захищати від сонечка шкіру одягом, вибирати для прогулянок тінисті місця, планувати перебування на свіжому повітрі не в години пікової сонячної активності, а до 10 год. зранку та після 16-17 год. Не забувати про сонцезахисні креми з рівнем захисту не нижчим 50 SPF, які потрібно брати у достатній кількості та поновлювати кожні 2 години. Цікаво, що ультрафіолетове випромінювання у солярії в п’ятнадцять разів сильніше за середземноморське сонце опівдні. Один сеанс солярію у віці до 35-ти років збільшує ризик появи меланоми майже на 60%! Що більше сеансів – то вищий ризик! Лише один болісний сонячний опік кожні два роки збільшує шанси захворіти на рак шкіри чи меланому втричі. І лише один сонячний опік з пухирями, отриманий в дитинстві, подвоює ризик захворіти на меланому в дорослому віці.
На меланому хворіють люди зі світлою шкірою.
Люди зі світлою шкірою хворіють на меланому частіше, але люди з темною шкірою хворіють теж.
Меланома не виникає на місцях, що не зазнають впливу сонця.
Хоча меланома частіше виникає на місцях, що піддаються інсоляції, може виникати також і на тих ділянках, куди сонце не потрапляє (навіть на слизових). Тому важливий ретельний огляд лікарем важкодоступних ділянок тіла та самообстеження шкіри пацієнтом.
Небезпечні родимки треба заклеювати, щоб сонце не потрапляло.
Це не лише не допоможе, але й може бути шкідливим, адже спричинює «парниковий ефект». До того ж будуть підлягати інсоляції та пришвидшено виробляти меланін сусідні з родимкою ділянки шкіри.
Підсумовуючи все вище сказане, підкреслю, що меланома – це захворювання, яке нині успішно лікують за умови раннього виявлення.
Передусім варто наголосити на важливості щомісячного самообстеження. Треба оглянути в дзеркалі всю поверхню шкіри, долоні, стопи, нігті, статеві органи, слизову рота, очей. Для огляду важкодоступних місць слід використовувати ручне дзеркало, для огляду волосистої частини голови – гребінець, фен.
Отже, що має насторожити пацієнта?
– Якщо на чистій шкірі з’явилася нова родимка. Не потрібно чекати, доки вона збільшуватиметься, необхідно оглянути утворення дерматоскопом, щойно помітили;
– Якщо вроджене чи набуте пігментне утворення змінилося ( випало волосся, яке росло на утворенні; з’явилося почервоніння, подразнення довкола, утвір почав рости, кровоточити, змінилася його форма чи розміри). Розмір утворення понад 6 мм потребує обов’язкової консультації лікаря.
Підвищений ризик розвитку меланоми мають:
– пацієнти, які мають понад 50 родимок на тілі;
– якщо близькі родичі хворіли на меланому чи рак шкіри;
– якщо були випадки обгорання на сонці;
– було відвідування солярію, особливо, неодноразове;
– якщо робота або хобі пов’язані з перебуванням під відкритим сонцем;
– особливо перелічені чинники ризику здатні впливати на осіб з І та ІІ фототипом шкіри (світла шкіра, зелені, сірі, блакитні очі, світле або руде волосся, ластовиння).
Пам’ятаймо, що обізнаність рятує життя та не зволікаймо з візитом до лікаря!
Лариса НІТЕФОР,
асистентка кафедри онкології, променевої
діагностики і терапії та радіаційної медицини,
лікарка-онкохірургиня