Соломія Врублевська – студентка п’ятого курсу стоматологічного факультету Тернопільського національного медичного університету ім. Івана Горбачевського. Вона – представниця третього покоління стоматологів у своїй родині, дівчина з чіткими цілями та великою любов’ю до обраної професії. Народившись у мальовничому селищі Козова на Тернопільщині, Соломія зростала в атмосфері, де медицина та мистецтво гармонійно перепліталися. Її історія – приклад того, як сімейні цінності, наполеглива праця та пристрасть до творчості формують особистість, яка прагне не лише професійного успіху, але й бажає залишатися доброю людиною. У цьому інтерв’ю Соломія розповідає про своє дитинство, вибір професії, студентське життя та мрії про майбутнє.
– Соломіє, як дитинство вплинуло на ваш вибір професії?
– Я народилася та зростала в мальовничому селищі Козова на Тернопільщині в родині, де стоматологія була не просто професією, а способом життя. Моя бабуся, дідусь, батько й старша сестра – всі стоматологи. Змалку бачила, як вони працюють, як допомагають людям. Пригадую, як прибігала до тата на роботу – він поєднував обов’язки зубного техніка та стоматолога. Мені подобалося спостерігати, як він створює відбитки чи моделює зуби. Одного разу я навіть ліпила фігурки із С-силікону, гадаючи, що це пластилін. Той особливий запах стоматологічного кабінету досі асоціюється в мене з домом і теплом. Ці дитячі спогади, мабуть, і заклали фундамент моєї любові до стоматології.
– Ви згадали, що зростали в династії стоматологів. Чи відчували тиск у родині щодо вибору професії?
– Ні, жодного тиску не було. Мої рідні ніколи не нав’язували мені свій шлях. Вони просто були прикладом для мого зростання й формування моєї особистості – їхня відданість справі, любов до роботи надихали мене. Моя сестра, наприклад, навчалася в ТНМУ й я часто слухала її розповіді про лекції, переглядала її підручники. Мені це було дуже цікаво, але рішення я приймала самостійно. Зважила всі «за» та «проти» й зрозуміла, що стоматологія – це моє.
– Ваші шкільні роки також були насиченими. Як поєднували навчання й творчість?
– Я навчалася в Козівській гімназії імені Володимира Герети, яку закінчила із золотою медаллю. Завжди любила вчитися, зачаровували мене такі предмети, як біологія та хімія. Я могла годинами читати про будову клітин чи хімічні реакції, і це приносило мені задоволення. У Малій академії наук досліджувала іксодових кліщів під керівництвом Степана Степановича Подобівського, брала участь в олімпіадах з української мови, конкурсах творів і диктантів, де здобувала призові місця.
Але я не була лише «книжковою» дівчинкою. Відвідувала вокальну студію «Браво» під керівництвом Світлани Борисівни Андрушків, танцювальний гурток з наставницею Ольгою Тарасівною Мартиновською. Найбільше мені запам’ятався театральний гурток «Дивосвіт», яким керувала Людмила Василівна Ткаченко-Кулька. Ми об’їздили у його складі чи не всю Україну! Особливо пам’ятною була поїздка на фестиваль у Харків, де ми імпровізували, створюючи виставу на ходу. Наша наставниця тоді не змогла бути з нами, але ми так старалися, що показали блискучий результат. Це були незабутні емоції!
– Ви згадали театр. Видно, що це велика частина вашого життя. Як поєднували цю пристрасть з прагненням стати стоматологом?
– Це було непросто, адже я стояла на роздоріжжі. Театр – це магія, можливість перевтілюватися, проживати різні історії. Дуже любила цю атмосферу, але з часом збагнула, що мистецтво може бути моїм захопленням, а стоматологія – це справа, яка дозволить мені приносити реальну користь людям. Вирішила – й почала діяти. 2021 року вступила до Тернопільського національного медичного університету, про який чула багато доброго від сестри та друзів. І знаєте, я жодного разу не пошкодувала про цей вибір.
– Розкажіть про власні студентські роки. Яким було ваше життя в ТНМУ?
– Студентські роки – це справжня пригода! На першому курсі я приєдналася до студентського парламенту, і це стало для мене великим досвідом. Ми організовували вечори, заходи, проєкти, спілкувалися зі студентами різних факультетів, обмінювалися досвідом, знаннями, дивували одні одних цікавими відкриттями. Це допомогло мені розвинути ораторські навички, впевненість у собі, вміння працювати в команді. Я також представляла стоматологічний факультет у вченій раді університету. Щиру подяку хочу висловити декану Світлані Іванівні Бойцанюк. Вона завжди підтримує наші ініціативи та дбає про нас, як про рідних дітей.
– Ви повернулися до театру під час навчання. Як це було?
– На третьому курсі вирішила знову спробувати себе в театрі й пройшла прослуховування до студентського театру «Арт-драма». Мені пощастило зіграти в постановці «Пігмаліон» за п’єсою Бернарда Шоу. Я виконувала роль матері головного героя – професора-лінгвіста, який навчав елегантним манерам дівчину з бідної сім’ї. Це був неймовірний досвід! Насолоджувалася кожною репетицією, спілкуванням із творчим колективом, розмовами з нашою наставницею Мар’яною Варварук. Вона створювала таку атмосферу, що кожна зустріч була мов свято, ми годинами вивчали ролі, емоції, слова й поведінку наших героїв. Це був надзвичайно цікавий період у моєму студентському житті. Але з часом збагнула, що не можу розриватися між театром і навчанням. Стоматологія вимагала повної віддачі.
– Як ви почали працювати з реальними пацієнтами? Які враження від першого практичного досвіду?
– Практика у стоматологічній клініці Тернопільського національного медичного університету стала для мене справжнім відкриттям. Під наглядом викладачів я почала працювати з пацієнтами: проводила професійні гігієни, ставила пломби, навіть брала відбитки. Щира вдячність викладачеві з ортопедичної стоматології Анні Богданівні Воробець, яка ділиться власним великим досвідом. Перші спроби були бентежними – не все виходило ідеально, але кожен маленький успіх додавав мені впевненості. Зрозуміла, що стоматологія – це не лише наука, а й мистецтво. Моделювання зубів, створення ідеальної форми, робота з просторовим уявленням – це надзвичайно творчий процес. Після практики вкотре переконалася, що обрала правильний шлях.
– Ви згадали, що стоматологія – це мистецтво. Як поєднуєте цю творчу складову з науковою?
– Стоматологія справді поєднує у собі науку й творчість. Наприклад, коли моделюєш зуби, потрібно не лише знати анатомію, а й мати естетичне бачення, відчуття пропорцій. Мені подобається, що ця професія дозволяє бути одночасно вченим і митцем. Я часто згадую, як тато моделював зуби й мрію досягти такого ж рівня майстерності.
– Які ваші плани на майбутнє? Чи визначилися зі спеціалізацією?
– Зараз готуюся до п’ятого курсу та інтернатури. Спочатку хочу досконало опанувати загальну терапію, а потім планую спеціалізуватися на ортопедичній стоматології. Мені подобається технічна робота – створення відбитків, моделювання зубів, спілкування з пацієнтами. Мрію, як і мій тато, дарувати людям ідеальні усмішки, які додають їм упевненості.
– Ви багато часу присвячуєте навчанню та практиці. Де черпаєте натхнення й сили?
– Моя сім’я – це моє найбільше джерело натхнення. Мама та сестра завжди підтримували мене у складні моменти, я безмежно вдячна їм за це. Енергію знаходжу у спорті та танцях. Нещодавно ми з хлопцем спробували великий теніс – це виявилося дуже складно, але надзвичайно цікаво! Спорт тренує витримку, додає сили, а також дарує неабиякі позитивні емоції. А ще я танцюю сучасні та народні танці. Свого часу я була у складі танцювального колективу ТНМУ, ми створювали постановки, які поєднували народні та сучасні мотиви. Це дозволяє мені залишатися в творчій атмосфері.
– Які цілі ставите перед собою на найближчий час?
– Усе просто: стати високопрофесійною фахівчинею та залишатися доброю людиною. Нині людяність – на вагу золота. Хочу бути не лише хорошим стоматологом, а й людиною, яка робить світ кращим. Сама завжди намагаюся дедалі більше й більше усміхатися довколишньому світу й прагну в майбутньому покращувати усмішки людей, аби вони мали можливість жити та радіти сповна.
– Що порадили б молодим людям, які стоять перед вибором професії?
– Слухайте власне серце, але не забувайте зважувати всі «за» та «проти». Важливо знайти справу, яка приноситиме вам радість і дозволить бути корисним для інших. І ніколи не бійтеся пробувати нове – кожен досвід робить вас сильнішими.
Соломія Врублевська – це приклад молодої людини, яка гармонійно поєднує сімейні традиції, любов до мистецтва та прагнення до професійного зростання. Її історія надихає вірити у себе, наполегливо працювати та ніколи не забувати про людяність. У майбутньому вона мріє стати стоматологинею-ортопединею, яка даруватиме людям не лише здоров’я, а й радість від їхніх усмішок. І немає сумнівів, що ця талановита дівчина досягне своєї мети, адже її шлях – це поєднання пристрасті, наполегливості й щирої любові до обраної справи.
Зоряна ТЕРЕЩЕНКО