Марія Соломахіна – студентка 5 курсу медичного факультету, активна волонтерка та лідерка студентської організації MAVT. Марія – яскравий приклад поєднання глибокого навчання з активною громадянською позицією, особливо актуальною в сучасних умовах. Вона розповіла нам про свій шлях у медицині, виклики студентського життя та невтомну роботу на благо суспільства.
– Маріє, звідки ви родом, чим захоплювалися в дитинстві? Як збагнули, що хочете пов’язати своє життя з медициною?
– Народилася й виросла я в чудовому місті Тернопіль. Моє дитинство було сповнене допитливості, обожнювала годинами розглядати різноманітні енциклопедії, намагаючись зрозуміти, як влаштований світ, як функціонує людський організм. Змалечку в мене було величезне, майже інстинктивне бажання допомогти всім навколо. Пригадую, коли хтось з близьких чи знайомих хворів, завжди намагалася зробити хоч щось, аби полегшити стан людини. Згодом це дитяче прагнення трансформувалося у цілком свідоме та осмислене бажання стати лікаркою. Саме ця внутрішня потреба, це покликання й привело мене туди, де я є зараз, – на шлях медичної освіти та практичної допомоги.
– Якими були перші враження від навчання в ТНМУ? Що найбільше приваблює вас у студентському житті?
– Перші тижні були для мене справжнім потрясінням! Це був величезний обсяг нової інформації, цілком інший ритм життя, нові люди, нові вимоги. Було дуже важко, але водночас неймовірно цікаво. Проте, попри всі труднощі, досить швидко в мене з’явилося чітке відчуття, що я на своєму місці.
Окрім цього, мене надзвичайно приваблює те, що в нашому університеті студентське життя не обмежується лише горою конспектів і підручників, хоча навчання, звісно, є пріоритетом. Тут існує безліч наукових гуртків, студентських організацій, відбуваються ледь не щодня різні заходи для студентів. Це дозволяє розвиватися всебічно, знаходити нові зацікавлення.
– Окрім навчання, у вас є й інші цікаві заняття. Розкажіть, будь ласка, про ваші захоплення, які допомагають відпочити та надихнутися?
– Найбільше розвантажує спорт. Похід у тренажерну залу щоразу для мене, мов маленьке «свято». Це мій спосіб очистити думки, залишити позаду всі академічні турботи, водночас вдосконалюючи своє тіло та дух. Фізична активність дарує мені енергію та внутрішню гармонію. Крім спорту, обожнюю читати – це дозволяє зануритися в інші світи, розширити кругозір. Дуже люблю також подорожувати. Кожна нова поїздка, кожне нове місце – це можливість отримати нові враження, надихнутися та побачити світ з іншого ракурсу.
Але особливе місце в моєму серці займає музика. Шість років я займалася грою на бандурі, що дало мені можливість відчути глибину української культури та музичного мистецтва. У майбутньому дуже хотіла б опанувати гру на фортепіано, але розумію, що на все свій час.
– Ви є керівницею волонтерської студентської організації MAVT. Коли та як виник задум створити її?
– Ідея про створення волонтерської команди виникла в мене та в моєї одногрупниці Софії Берегуляк одночасно, наче синхронно, коли ми обидві шукали спосіб бути якнайбільше корисними після 24 лютого 2022 року, з початком повномасштабного вторгнення. Тоді багато студентів уже активно допомагали: хтось плів маскувальні сітки, хтось розвантажував гуманітарну допомогу, хтось готував їжу для вимушених переселенців. Проте ми помітили, що не було єдиної централізованої платформи, яка б об’єднувала всі ці розрізнені зусилля, спрямовувала їх у спільне русло та забезпечувала ефективну координацію.
Зрозуміли, що просто спостерігати, як розгортаються події, – не наш шлях. Адже ми не могли стояти осторонь, коли наша допомога була справді потрібна країні, нашим захисникам, цивільним українцям. Саме це усвідомлення, це відчуття відповідальності та бажання бути максимально ефективними й стало рушійною силою для створення MAVT – організації, яка мала б об’єднати студентів-медиків для спільних волонтерських ініціатив.
– Які основні цілі та місія MAVT? На які сфери волонтерської діяльності зосереджуєте власну увагу найбільше?
– Наша місія в MAVT – допомагати там, де ми, як студенти-медики, можемо бути найбільш корисними та ефективними, застосовуючи наші знання та навички. Розуміємо, що наш потенціал полягає не лише в майбутній лікарській практиці, а й у здатності поширювати знання та надавати підтримку вже зараз.
Зосереджуємо свою увагу на кількох основних сферах. По-перше, навчання людей домедичній допомозі. Це надзвичайно важливий напрям, особливо – в умовах воєнного часу. По-друге, ми активно займаємося інфоволонтерством, розповсюджуючи достовірну інформацію та протидіючи дезінформації, що є не менш важливою складовою гібридної війни.
Значна частина нашої роботи також присвячена підтримці наших військових у шпиталях. Відвідуємо поранених, надаємо їм моральну підтримку, допомагаємо з доглядом, намагаємося хоч якось полегшити їхній непростий шлях до одужання. Крім того, втілюємо різноманітні проєкти, наприклад, збір пластикових кришечок для переробки, кошти від якої йдуть на потреби ЗСУ. Усе, що робимо, будується на простому, але глибокому принципі: «Малі кроки сьогодні – великі зміни завтра».
– Керувати студентською організацією, та ще й у медичній сфері, – це велика відповідальність. Які найбільші виклики стояли перед вами та командою на початковому етапі MAVT?
– Найважче було, мабуть, організувати людей. У всіх студентів різний графік навчання, в багатьох є додаткова робота або інші зобов’язання. Ідей було надзвичайно багато, палали очі, але для втілення задумів потрібна була чітка структура, дисципліна та злагоджена робота.
Ще одним суттєвим викликом стала відсутність достатніх ресурсів для здійснення деяких наших амбітних ідей. На початку в нас не було ні великого бюджету, ні розгалужених зв’язків, що іноді обмежувало наші можливості.
Одначе, крок за кроком, ми вчилися, передусім стати справжньою командою, знаходити однодумців, домовлятися, ефективно планувати нашу діяльність. Зрозуміли, що головне – це бажання діяти та вміння знаходити спільну мову заради великої мети.
– Якими досягненнями MAVT найбільше пишаєтеся?
– Якщо бути чесною, то пишаюся цілком усім, чим ми займаємося в MAVT. Кожна акція, кожен захід, кожен волонтер та його внесок у нашу спільну роботу – все це я дуже добре пам’ятаю й ціную. Для мене це не просто проєкти, а історії реальної допомоги та взаємодії.
Проте, якщо виділяти щось особливе, то найглибший слід у моїх спогадах залишила наша командна допомога військовим у лікарнях. Ми змогли відвідати тих, хто щодня ризикує життям заради нашої країни. Це було надзвичайно важливо – не лише допомогти їм фізично, а й підтримати їхній дух, показати, що тил пам’ятає про них, що ми цінуємо їхній подвиг.
– Як вам вдається поєднувати насичене навчання в медичному університеті з такою активною та відповідальною волонтерською діяльністю?
– Чесно кажучи, іноді це буває дуже важко. Бувають моменти, коли здається, що сил уже немає. Але я завжди повторюю собі одну просту істину: якщо грамотно планувати свій день, можна встигати значно більше, ніж здається. Це питання ефективного тайм-менеджменту та розстановки пріоритетів.
До того ж MAVT для мене – це не просто команда однодумців, це вже друзі. Їхня присутність, підтримка та спільна мотивація дають мені сил рухатися далі саме тоді, коли здається, що вже «не можеш» і готова опустити руки. Ми підтримуємо одне одного, допомагаємо та надихаємо. Парадоксально, але волонтерство не виснажує мене, навпаки, воно додає сенсу кожному прожитому дню. Це відчуття, що ти робиш щось важливе, що твої зусилля мають реальний вплив, наповнює енергією та мотивацією.
– Як ТНМУ, зокрема його викладачі, підтримують діяльність MAVT? Чи відчуваєте співпрацю від навчального закладу?
– Ми відчуваємо справжню співпрацю з нашим університетом, і це є одним з основних чинників нашого успіху. Викладачі завжди готові порадити, підказати, як краще організувати той чи інший захід, допомогти з ресурсами або навіть особисто долучитися до наших ініціатив. Їхній досвід та знання є для нас неоціненними.
Дуже важливо й те, що наш університет загалом активно підтримує студентські ініціативи. Це створює сприятливе середовище для розвитку студентського самоврядування та волонтерського руху. Завдяки цій підтримці ми відчуваємо, що не одні, що за нами стоїть ціла інституція, яка вірить у нас і готова допомагати. Ми мали дуже позитивний досвід співпраці з кураторами та різними кафедрами університету, спільно втілюючи деякі ініціативи, за що неймовірно вдячні. Ця синергія між студентами, викладачами та адміністрацією дозволяє нам реалізовувати значно більше проєктів і досягати кращих результатів.
– Які ваші плани та бачення щодо подальшого розвитку MAVT у найближчому майбутньому?
– Планiв у MAVT, як завжди, дуже багато. На жаль, нам iнодi бракує в добі 24 години, аби все втілити.
Однією з головних ідей, яку ми дуже хотіли б цьогоріч втілити, – більше залучати лікарів різних напрямів до нашої волонтерської діяльності. Вважаємо, що у сучасних умовах доцільним буде подальше навчання населення основам профілактики захворювань або ж розширення тренінгів з домедичної допомоги.
Наразі ми вже активно плануємо здійснити такий масштабний захід, який об’єднає ці напрями. Наші амбіції спрямовані на те, щоб MAVT не просто існувала, а постійно зростала, розвивалася та ставала ще ефективнішим інструментом у руках молодих медиків, які прагнуть допомагати.
– Яку пораду дали б своїм ровесникам, студентам, які роздумують над тим, щоб долучитися до волонтерського руху або створити власну ініціативу?
– Не чекайте ідеального моменту, бо його ніколи не буде! Дуже часто ми відкладаємо власні ідеї, шукаємо прекрасні умови, достатні ресурси чи чудовий час. Але реальність така, що ідеального моменту не існує. Завжди будуть якісь перешкоди, завжди здаватиметься, що чогось не вистачає.
Якщо у вас є внутрішнє бажання допомагати, якщо відчуваєте покликання, – починайте вже зараз. Навіть з чогось малого. Не обов’язково відразу організовувати масштабні проєкти. Почніть з малого кроку – долучіться до організації, яка вже є, запропонуйте власну допомогу, поділіться своїм задумом з друзями. Адже волонтерство – шлях, який змінює не лише тих, кому ви допомагаєте, а й вас самих.
Зоряна ТЕРЕЩЕНКО
Світлина авторки