Сьогоднішня наша гостя – яскрава представниця молодого покоління медиків, яка поєднує глибоке занурення в науку з активною громадянською позицією та волонтерською діяльністю. Христина Жуковська, студентка 3-го курсу медичного факультету, вже зараз демонструє ті якості, які так необхідні майбутньому лікареві: емпатію, цілеспрямованість, відповідальність та бажання служити суспільству.
– Христино, що спонукало вас обрати медичний факультет? Чому саме медицина стала вашим покликанням?
– З дитинства я мріяла про свою майбутню професію й багато роздумувала над тим, ким хочу стати. Найважливішим для мене завжди було бажання допомагати людям та приносити користь суспільству. Саме тому обрала медицину – професію, в якій можу реалізувати себе й робити добро щодня. Це усвідомлення приходило до мене поступово, але з кожним роком ставало все сильнішим. Я бачила, як лікарі змінюють життя людей на краще, дарують надію та відновлюють здоров’я. Для мене медицина – це не просто робота, це справжнє покликання, що вимагає постійного розвитку, самовіддачі та глибокого розуміння людських потреб.
– Навчання на медичному факультеті відоме своєю інтенсивністю. Як вам вдається підтримувати високий рівень успішності, поєднуючи його з такою активною діяльністю?
– Справді, навчання на медичному факультеті вимагає значних зусиль і дисципліни. У такому шаленому ритмі та інтенсивному навчанні важливо знаходити час для особистих вподобань і різнопланової активності. Я люблю фотографувати та читати – це надихає мене й додає сил. Ці заняття стають моєю віддушиною, дозволяють перемкнутися та відпочити від академічного навантаження. Крім того, волонтерство та «Пласт» дають мені додаткову мотивацію. Усвідомлення того, що роблю щось корисне для інших, допомагає мені краще організовувати свій час і бути більш продуктивною. Намагаюся максимально ефективно використовувати кожну хвилину, планувати свій день і розставляти пріоритети.
– Звідки ви родом? Як походження вплинуло на вибір професії та життєві пріоритети?
– Я родом з Тернополя. Мені дуже подобається історія та особлива атмосфера цього міста. Тернопіль має свій неповторний шарм – затишні вулички, неймовірно мальовниче озеро. Тут я завжди відчуваю спокій та комфорт. Тому коли настав час подавати документи до університету, навіть не розглядала інших варіантів. Моє місто завжди виховувало в мені почуття приналежності та любові до рідної землі. Можливо, саме ця атмосфера, наповнена турботою та спільнотою, й сформувала моє бажання допомагати людям, що, зрештою, привело мене до медицини.
– Ви є активною волонтеркою. Розкажіть про ваш волонтерський досвід, які ініціативи найближчі та яка роль медицини у цій добрій діяльності?
– Мій волонтерський шлях розпочався зі вступу до «Пласту», адже саме там я почала організовувати свої перші заходи. Вони мали різну тематику – культурно-освітні, творчі, спортивні. Та найближчими для мене стали ті, під час яких ми разом з подругами організовували майстерки з виготовлення окопних свічок для військових. Так ми хотіли зробити свій внесок і допомогти нашим захисникам. Медицина допомагає мені глибше усвідомити значення волонтерства, адже обидва напрями мають спільну мету – допомагати людям. Мої медичні знання, хоч і поки що базові, дозволяють мені краще розуміти потреби тих, кому ми допомагаємо, та усвідомлювати важливість кожної ініціативи.
– Які найбільші виклики зустрічали у волонтерській роботі та що допомагає їх долати?
– Серед найбільших викликів у волонтерській діяльності для мене є складність поєднання навчання разом з активною участю та організацією заходів. Адже часто не вистачає часу, щоб встигнути всюди. Проте мета волонтерства та усвідомлення його важливості цілком виправдовують труднощі на цьому шляху. Розуміння того, що моя праця приносить користь і допомагає тим, хто цього потребує, є найсильнішою мотивацією. Крім того, підтримка друзів-пластунів та однодумців у волонтерських ініціативах також відіграє величезну роль. Ми підтримуємо один одного, ділимося досвідом і разом долаємо труднощі, що робить нашу спільну справу ще ефективнішою.
– Як участь у «Пласті» сформувала вашу особистість та вплинула на погляди на життя й майбутню професію?
– Насправді саме «Пласт» мав найбільший вплив на моє світобачення та особистий розвиток. Половину свого свідомого життя я провела й досі проводжу в цій організації. Мені близькі її цінності – патріотизм і самовиховання на основі християнської моралі. Ці засади допомагають мені не лише у волонтерській діяльності, а й у щоденному житті, підказуючи правильні рішення у складних ситуаціях. «Пласт» навчив мене бути відповідальною, самостійною, працювати в команді та завжди прагнути до самовдосконалення.
– Як вважаєте, чи є зв’язок між засадами, якими керуються пластуни, та тими якостями, які необхідні майбутньому медику?
– Вважаю, що існує тісний зв’язок між принципами пластунів та тими цінностями й навичками, які необхідні медику. Ба більше, я переконана, що такі здібності та якості корисні кожній людині в будь-якій сфері життя. Для медика, зокрема, це – емпатія, відповідальність за життя та здоров’я пацієнта, вміння працювати в команді, самодисципліна, постійне прагнення до самоосвіти та самовдосконалення. «Пласт» виховує почуття служіння, патріотизму та турботи про ближнього, що є фундаментом лікарської етики. Засади «Пласту» вчать нас бути чесними, відданими своїй справі та завжди бути готовими прийти на допомогу. Ці якості є невід’ємною частиною професії медика, адже без них неможливо побудувати довіру з пацієнтами та ефективно надавати медичну допомогу.
– Окрім навчання та волонтерства, які у вас є захоплення? Як відпочиваєте та відновлюєте власні сили?
– Як я вже казала, мені подобається фотографувати, читати (особливо детективи) та малювати. Саме під час цих занять відволікаюся від щоденної рутини та по-справжньому відпочиваю. Фотографія дозволяє мені бачити красу в повсякденних речах, помічати деталі та зберігати моменти. Читання детективів – це чудовий спосіб розслабитися, занурившись в інший світ і давши мозку «перезавантажитися». Малювання, навіть якщо це просто начерки, дарує мені відчуття спокою та творчої свободи. Ці захоплення допомагають не лише відпочити, а й розвивати креативність, що також важливо для медика, адже іноді потрібно знаходити нестандартні рішення.
– Які ваші плани на майбутнє після завершення навчання? Чи вже визначилися зі спеціалізацією?
– Після завершення навчання планую продовжувати розвиватися в медицині. Щодо спеціалізації, ще остаточно не визначилася, адже хочу спробувати різні напрями й зрозуміти, де зможу реалізувати себе найкраще. Медицина – це величезна сфера, кожна її галузь має свої унікальні виклики та можливості. Хочу отримати якомога ширший досвід, попрацювати в різних відділеннях, можливо, навіть пройти стажування за кордоном, щоб поглибити власні знання та навички. Мені цікаві як терапевтичні, так і хірургічні спеціальності. Вірю, що з часом я знайду ту галузь, яка найбільше відповідатиме моїм здібностям і покликанню. Головна мета – стати кваліфікованою, емпатійною та ефективною лікаркою, яка зможе реально допомагати людям.
– Якими бачите зміни у медичній сфері України та як плануєте долучитися до цих змін?
– Бачу, що медицина в Україні поступово стає доступнішою та більш діджиталізованою, що допомагає лікарям ефективніше працювати. Запровадження електронних медичних карт, телемедицини та інших цифрових рішень – це великий крок уперед. Як майбутня фахівчиня хочу розвивати власні навички, застосовувати нові підходи та робити все можливе, щоб допомагати людям і робити систему кращою. Прагну бути в курсі останніх наукових досягнень, вивчати інноваційні методи лікування та діагностики. Вірю, що важливу роль у покращенні медицини відіграватиме комунікація та співпраця між лікарями, пацієнтами й адміністрацією. Хочу бути частиною цієї позитивної трансформації, активно долучатися до реформування системи та працювати над тим, щоб кожен українець мав доступ до якісної та сучасної медичної допомоги.
– Яку пораду дали б абітурієнтам, які мріють вступити на медичний факультет, та своїм одноліткам, які шукають власний шлях у житті?
– Напевно, та порада, яку хотіла б у свій час почути під час вступу до університету – це вірити у себе та власні рішення й сміливо брати відповідальність за них. Шлях до медицини складний, але якщо це ваше справжнє покликання, то жодні труднощі не зможуть вас зупинити. Будьте наполегливими, навчайтеся з цікавістю, шукайте підтримки серед однодумців. Для тих, хто шукає власний шлях у житті, порадила б не боятися експериментувати, спробувати себе в різних сферах, прислухатися до власного внутрішнього голосу. Не бійтеся помилок, адже вони є частиною навчання та розвитку. Знайдіть те, що приносить вам задоволення, що надихає вас і дає відчуття сенсу.
– Уявіть, що ви маєте створити плакат, який надихав би молодь на активне та усвідомлене життя, поєднуючи навчання, волонтерство та саморозвиток. Що зобразили б на ньому?
– Цікаве запитання (авт. – Христина задумалася та мрійливо усміхнулася). На плакаті я б зобразила молодь, яка займається тим, що їй найбільше до вподоби та що вдається найкраще. Кожен на своєму місці і разом вони утворюють єдиний організм, де знання, сучасність, творчість й креативність працюють у гармонії.
Зоряна ТЕРЕЩЕНКО
Світлина з особистого архіву Христини ЖУКОВСЬКОЇ