Центр ментального здоров’я Тернопільського національного медичного університету ім. Івана Горбачевського, незважаючи на свій молодий вік, став активною платформою для покращення психічного здоров’я дітей та дорослих. Психіатричну допомогу найменшим пацієнтам тут надають два лікарі-психіатри. Одна з них – Лариса Курудз. Каже, що працює дитячим психіатром більшу частину свого життя. Розпочинала в дитячому психіатричному інтернаті, а останніх сорок років трудилася в дитячому психіатричному відділенні Тернопільської обласної психоневрологічної лікарні. Відтепер під її опікою наймолодші відвідувачі Центру ментального здоров’я ТНМУ.
Чи не із самого народження батьки та й суспільство мають потурбуватися про психічне здоров’я дітей. Але в житті не завжди все за правилами, особливо в нинішні нелегкі часи. Дедалі важче пристосуватися до всього, що відбувається навколо, особливо – дітям. Батьки дедалі частіше звертаються за допомогою до спеціалістів. Це і війна, і тривоги, і повітряні атаки на наші міста, страх перед завтрашнім днем, соціальні явища й, поза сумнівом, тотальна цифровізація. Уявіть лише: дитині – два рочки, а вона вже з телефоном в руці й, зрозуміло, що всі її думки поза межами реального життя. Вона живе та зростає у віртуальному світі, не вміє бавитися іграшками, немає сюжетної, змістовної рольової гри. Дитина наслідує поведінку нереальних героїв, побачену в мультфільмах, азартно вигукує слова, а інколи цілі фази іноземною мовою. І що цікаво, часто це російська мова, тоді, коли рідною мовою володіє дуже погано. При спробі забрати у дитини телефон реагує збудженням, агресією. І це ще не емоції, їх немає, це емоційні реакції, які визначають форму поведінки в подальшому. Ще незрілий мозок виснажується, втрачає працездатність і як наслідок – нерозуміння навколишнього та труднощі в пізнавальній сфері.
За кордоном, каже Лариса Курудз, цю проблему зауважили ще 10-15 років тому. Працювати дітям з комп’ютером дозволяють лише з настанням дванадцятирічного віку й лише з навчальною метою. У нас, зрозуміло, цього ніхто не контролює. Картинки з інтернету негативно впливають на емоційну сферу та на поведінку. Бо діти наслідують те, що бачать на екрані, а підлітки – особливо. Згадаймо хоча б таку популярну в минулому координовану підліткову гру «Синій кит», поширену переважно в російськомовних соціальних мережах. Завуальована психологічна маніпуляція доводила підлітка до самогубства. Їх ще приховано називали «групи смерті». Нині стали актуальними такі форми спілкування у соціальних мережах, де підлітки обговорюють власні психологічні проблеми, обмінюються досвідом, як позбутися їх. Це дуже поширені серед підлітків форми аутоагресивної поведінки, самопошкодження (Self Harm), яке начебто приносить полегшення в думках і відчуттях. Дівчатка та хлопці наносять собі порізи на руках, ногах, животі та інше. Хоч у малолітніх немає мети вчинити самогубство, померти, але інколи такі дії з масивними кровотечами можуть призвести до трагічних наслідків.
Хто ж зобов’язаний керувати дотриманням інформаційної гігієни в дитячих голівках? За словами лікарки, насамперед батьки, які повинні мати найбільшу довіру у своїх нащадків і знайти гідну альтернативу комп’ютерним розвагам. Це можуть бути різні соціальні активності – гуртки, секції, заняття музикою, співом, танцями та інші, залежно від здібностей та нахилів дитини. Про це ведуть мову з батьками на лікарському прийомі.
Проблеми з поведінкою не завжди вписуються в клінічні протоколи, бо найчастіше це проблема більше соціальна, а не медична. І саме психіатр має допомогти батькам, аби визначити певні рамки соціальної поведінки дитини. Трапляється, що діти, зокрема підлітки, особливо – в нинішні часи, зазнають негативного впливу світу, який їх оточує. Інколи дітей навіть вербують для того, щоб маніпулювати, змушувати виконувати певні завдання.
Завжди підлітки вимагали більшої уваги в дорослих, навіть при найсприятливіших соціальних умовах. Про це може сказати не одна матір чи батько. Вчора ще такі слухняні, любі, вони сьогодні стали чомусь егоїстичними, зухвалими, наїжаченими. У цей час, коли формується здатність до самостійного життя, основи особистості, нахили, з’являються труднощі спілкування з дорослими, незрозуміла поведінка, опір і навіть заперечення всіх ідеалів. Безумовно, це ще не можна вважати психічним розладом, але все ж важливо виявити причину таких змін у дитині. Чи це є звичайні особливості підліткового віку та чи не є впливом «підліткової компанії», яка живе за якимись особливими законами. І передусім важливо знати, де і з ким підліток проводить час поза домом, які цінності сповідують його друзі, аби вчасно відвернути сина чи доньку від неправильних дій, ганебних вчинків. Не завжди батьки знають і можуть впоратися з такими проблемами й часом вирвати дитину з лабет такої антисоціальної групи дуже важко.
Патології, з якими мають справи лікарі Центру ментального здоров’я, розмаїті. Це – труднощі з інтелектом, затримка з тих чи інших причин розумового розвитку, пізнавальної діяльності, вроджені захворювання центральної нервової системи, надто виражені реакції на певні непорозуміння в школі, між ровесниками чи зміни місця проживання, сімейні негаразди. Емоційні реакції, депресивні прояви за своєю симптоматикою значно відрізняються від дорослих. Тому психіатрична допомога дітям є дуже важливою та потрібною, бо до розмаїття психічних вад, ендогенних, вроджених захворювань психіки додається ще й такий важливий чинник, як вплив зовнішнього середовища. Він завжди існував і впливав на формування особистості, а особливо – в нинішні нелегкі часи, коли психологічна ситуація у суспільстві взагалі набуває критичного змісту. Власне, психолог і психотерапевт мають кваліфіковано та об’єктивно оцінити психічний стан пацієнта, адже такими поведінковими ознаками можуть проявлятися й початкові стадії серйозних психічних захворювань. Завдання психіатра знайти підхід до підлітка та коректно, делікатно скерувати в правильному напрямку, не зачепивши таку вразливу в цьому віці його самооцінку. Не всі й не завжди можуть з цим впоратися.
Варто зауважити, що в команді з психіатрами в Центрі ментального здоров’я працюють досвідчені психотерапевти, клінічні психологи. Така взаємодія та комунікація спеціалістів є необхідною в межах професійних компетентностей задля прийняття правильних рішень. У своєму арсеналі учасники команди ментального здоров’я мають широкий набір розмаїтих психологічних практик, які застосовують конкретно до кожного пацієнта.
До повномасштабного вторгнення чимало дітей вже мали проблеми психіатричного спектру, а війна ще більше їх загострила, зауважує психіатриня. Вибухи, звуки повітряних тривог руйнують дитячу психіку, спричиняють важкі емоційні реакції. І в таких випадках допомога психіатра, психотерапевта буде дуже дієвою. Допоможуть не лише медикаменти, але й добре слово, заспокійливий психотерапевтичний сеанс.
Оглянувши маленького пацієнта лікар насамперед має встановити причини недуги та можливості їх усунення.
У своїй практиці Лариса Курудз використовує різні експериментальні методики для вивчення всіх сфер психічної діяльності, залежно від віку обстежуваного, володіє техніками та інструментами, які випробувані часом. Скажімо, з допомогою методики класифікації предметів та абстрактних понять (групування карточок із зображеннями за спільною ознакою) визначається рівень розвитку абстрактного мислення, що є основою для інтелекту, вказує можливості до навчання, а отже, форму й шкільну програму, яка буде під силу школяреві. Досвідчений психіатр цією методикою може оцінити й інші сфери психічної діяльності. Наприклад, часто діти з достатньо розвинутим для свого віку абстрактним мисленням, тобто достатньо здібні до навчання не можуть упоратися з шкільною програмою. Як правило, це діти з гіперактивною поведінкою, розсіяною увагою, їм важко зосередитися і концентруватися на завданні. Вони швидко виснажуються та втомлюються. А втома у дітей проявляється цілком по-іншому, ніж у дорослих, зазначає лікарка. Це діти, які в ранньому віці перенесли гіпоксію головного мозку – в час виношування, патологічних пологів і ранніх періодів життя. У них потерпає не власне інтелект, а передумови до інтелекту – увага, пам’ять, працездатність. Їм важко реалізувати дані природою можливості. Часто цього не помічають, не беруть до уваги, а часом і лікарі цього не бачать, посилаються на поведінку. І тут закладена велика помилка деяких теперішніх спеціалістів, які неправильно кваліфікують симптоматику й, зрозуміло, неправильно вибирають підхід до лікування та реабілітації. З цим доводиться досить часто стикатися, з нерозумінням причини, яка з часом призведе до появи серйозніших проблем. Це може побачити лише спеціаліст-психіатр і патопсихолог, в якого на озброєнні лише купка карточок з малюнками.
У Центрі ментального здоров’я займаються і лікуванням, і профілактикою. Якщо батьки зауважили, що з дитиною не все гаразд, то краще одразу відвідати фахівця, тим більше, що послуги тут безоплатні. Аби звернутися до лікаря-психіатра, не потрібно скерування від сімейного лікаря чи вузького спеціаліста, але краще записатися на прийом заздалегідь. Під час прийому лікар активно комунікує з маленьким пацієнтом, аби встановити коректний діагноз, а згодом й призначити лікування.
«Переваги нашого центру ще в тому, що прийом відбувається не в умовах психіатричної клініки», – зауважує Лариса Миколаївна. Хоч ця ланка охорони здоров’я стала значно відкритішою, але стигматизація нікуди не зникла. Тому центр покликаний зробити цю професійну допомогу достатньо якісною та ефективною. Важливо лише, аби батьки прийшли з дитиною вчасно. Відвідини фахівця у сфері психічного здоров’я практично завжди дають результат. Звісно, коли є покази, то можуть дати скерування для проходження лікування у стаціонарі. «У нас «прописана» така послуга, – каже Лариса Курудз. – Маємо на перспективу ідею, оскільки в Тернополі та в усій області створені інклюзивно-ресурсні центри, де діють спеціальні комісії та вирішують питання форми й програми навчання конкретного школяра, який має проблеми із засвоєнням шкільного матеріалу, було б добре налагодити з ними співпрацю та запропонувати свою допомогу».
Доброю допомогою для пацієнтів з розладами психіки є державна програма рембурсації «Доступні ліки», що стартувала торік. Це дозволяє їм отримувати ліки безоплатно або ж з незначною доплатою. Перелік доступних ліків значно розширився, нині до нього входять 65 товарних позицій лікарських засобів і медичних виробів для лікування психіки та поведінки.
Здається, всі питання до психіатра вичерпані. Залишається хіба наважитися, щоб зробити той непростий перший крок до покращення ментального здоров’я своєї дитини. Зрозуміло, він буде найважчим, але всі наступні стануть початком до нового життя без тривоги та паніки.
Центр ментального здоров’я ТНМУ – це маленька частинка ментального Всесвіту, який наповнить спокоєм, позитивом та внутрішньою гармонією. І фахівці тут – з душею.
Лариса ЛУКАЩУК