20 років – кафедрі первинної медико-санітарної допомоги та загальної практики-сімейної медицини
Коли ти запрограмований на довгу та послідовну дорогу в медицині, яка так склалася, що з першого дня перебування в ній стаєш «дитиною» поліклініки (це не було омріяно, просто так «від Бога»), то аж ніяк не дивно, що після захисту кандидатської дисертації, потрапивши до рідного університету, просишся на кафедру поліклінічної справи.
Нову кафедру – кафедру поліклінічної справи – створили у січні 1999 року в Тернопільській державній медичній академії на запит українського суспільства в числі перших в Україні у зв’язку з необхідністю покращувати підготовку лікарів для первинної медичної допомоги. Вже тоді найпередовіші керівники вищих навчальних медичних закладів, а саме таким новатором-передовиком був наш тодішній ректор член-кореспондент НАМН України, д-р мед. наук, професор Леонід Якимович Ковальчук, зрозуміли, що це веління часу – розвивати й зміцнювати амбулаторну медицину, сімейну медицину, первинну медико-санітарну допомогу. Тому можна точно стверджувати, що ініціатором і натхненником народження нашої кафедри був проф. Л.Я. Ковальчук. Але найголовніше, що на додипломному рівні вищої медичної освіти такої мультидисциплінарної кафедри з базових дисциплін (терапія, педіатрія, акушерство та гінекологія, хірургія, невідкладна допомога), як наша, не було на той час в Україні. Крім того, кафедру створили з навчальних годин основних базових дисциплін, що зробило її значимою, повноцінною та потенційно престижною. Ця світла, добра енергетика від ідеї талановитої людини, науковця та практика медицини – проф. Л.Я. Ковальчука від самого початку визначила добру долю нашої кафедри та її колективу.
Працюючи після закінчення Тернопільського медичного інституту понад 10 років у Тернопільській міській поліклініці №2, яка стала клінічною базою нашої кафедри, ні про яку іншу кафедру я й не могла мріяти. Коли мені, лікарю із захищеною кандидатською дисертацію, а саме в такому статусі я звернулася до ректора, було запропоновано «помріяти», чого б я хотіла, безумовно, я обрала саме цю кафедру, яка одразу стала для мене рідною. А рідна – це означає, що якби не склалося потім, ні про яке інше місце роботи я ніколи б не могла й гадати.
Кажуть, у рідному домі й стіни бережуть. Отак і для мене. Рідна лікарня та поліклініка (тоді поліклініка була структурним підрозділом Тернопільської міської лікарні №2), де я працювала після інтернатури з 1988 року, завжди берегла мене, додавала мені сил, формувала й досі формує мене як клініциста саме в галузі амбулаторної медицини. Саме тому мені завжди було легко працювати на нашій кафедрі, адже це дуже важливо, коли викладаєш те, чим «дихаєш», що розумієш, коли маєш що передати молоді й колегам. Мій вибір тоді дав мені можливість продовжити мою клінічну роботу, продовжувати науково-дослідну роботу саме в галузі первинної медичної допомоги та профілактичної медицини. Тому моя робота й професійне життя на рідній кафедрі завжди було органічними, «ідейними», дуже оптимістичними. Саме за це люблю нашу кафедру та її колектив.
Першим завідувачем нашої кафедри та її творцем і «татом» став д-р мед. наук, проф. Володимир Броніславович Гощинський, який дуже тепло прийняв мене до свого колективу, сприяв моєму розвитку й становленню, за що завжди буду йому вдячна. Те, що першим керівником кафедри був хірург за фахом, на мою думку, додало нам усім рішучості, сміливості, швидкості прийняття важливих рішень. Я б навіть сказала, що це додало удачі, якоїсь динамічності та оптимізму.
Проф. В.Б. Гощинський – по-справжньому демократична людина, реалізований високофаховий хірург, талановитий науковець, багатий на ідеї та життєву енергію. Це дозволило працювати спокійно, знаючи, що тебе завжди підтримають, зрозуміють, підуть назустріч. Водночас усі ми намагалися не підводити нашого керівника. Безумовно, без труднощів і дрібних непорозумінь не могло обійтися, однак все завжди легко вирішувалось. Колектив кафедри завжди був по-справжньому «сімейним», тому дуже органічно на певному етапі кафедра стала кафедрою поліклінічної справи та сімейної медицини.
Доцентом кафедри я стала 2003 року, коли вона вже отримала статус кафедри сімейної медицини, що ознаменувало новий, глибший за змістом, етап розвитку первинної медичної допомоги у нашій країні. Так наша кафедра розвивалася в ногу з часом, з розвитком системи охорони здоров’я в Україні. У цьому родзинка нашої кафедри: сімейна медицина – це не лише надзвичайно контентна міждисциплінарна галузь медичних знань, але й дуже значима складова соціальної медицини та організації охорони здоров’я, медичного менеджменту й дуже вимоглива гуманітарна сфера медичної діяльності. Це дуже непросто для працівників, але це дисциплінує й вимагає постійного самоудосконалення. Саме тоді мені довелося працювати над докторською дисертацією, що я згадую з теплом, бо ж усе виходило легко, робота, як то кажуть, спорилася. Так може бути тільки в гарному колективі з добрим керівником. Саме у такому колективі я маю удачу працювати. Низький усім уклін, велика шана професорові В.Б. Гощинському.
2007 року я стала доктором медичних наук, що змінило моє життя, вивело на новий рівень. Лише в доброму колективі стало можливим продовжити подальші наукові дослідження, поєднувати педагогічну та лікувальну роботу.
Тоді ж доля розпорядилася так, що мені довелося спробувати себе в організаційно-адміністративній галузі – попрацювати в адміністрації нашого вишу: протягом 2010-2012 років спочатку в лікувальному відділі помічником проректора, пізніше – в науковому відділі проректором з наукової роботи. Як відомо, така робота вимагає багато сил, що часто відображається на успішності в клінічній складовій, науковій та педагогічній. Але в нашому колективі я завжди мала підтримку, розуміння та толерантне ставлення. За це також велика подяка колективу й особисто проф. В.Б. Гощинському.
2010 року я стала професором нашої кафедри, що вважаю чи не найвищим своїм досягненням, бо саме цей титул є найвищим мірилом і званням для науковця та викладача. Це відкрило для мене нову галузь моєї діяльності й реалізації – працювати як науковий керівник дисертаційних досліджень уже моїх власних учнів, магістерських робіт, а нині – стати консультантом докторських дисертацій. Це дуже відповідально й може бути успішним лише за умови підтримки колективу кафедри. І знов я цю підтримку отримала. Дякую своїм колегам і учням.
З 2012 року на рідній кафедрі мені довелося спробувати власні сили як завідувач кафедри, тоді вже кафедри первинної медико-санітарної допомоги та загальної практики-сімейної медицини. Хочу висловити вдячність рідному колективові, який дав мені шанс працювати у цій дуже непростій ролі, а наразі ще й підтвердив повторно свою підтримку для мене як керівника нашого прекрасного колективу.
Хочу знову низько поклонитися добрій пам’яті покійного ректора, проф. Л.Я. Ковальчука, який вніс пропозицію щодо перейменування нашої кафедри, розширивши поняття «сімейна медицина» терміном «первинна медична допомога». Не всі це тоді зрозуміли. Виходить так, що ще тоді 2012 року він відчував, як йтиме реформування української системи охорони здоров’я, в якому таку велику роль буде відігравати система змін саме на «первинці».
Тоді ж ми стали ініціаторами створення регіональної громадської організації Асоціація сімейних лікарів Тернопільської області. Тепер її перейменовано на ГО Асоціація сімейної медицини Тернопільщини через розширення повноважень громадської організації і залучення до неї середніх медичних працівників «первинки» області. Натепер наша професійна асоціація налічує до 400 працівників первинної медичної допомоги краю. Пишаюся, що колектив нашої кафедри зумів очолити процес створення асоціації, створити добру традицію щорічно проводити щоквартальні міжрегіональні науково-практичні конференції «Медичні інновації – в практику сімейного лікаря», а також щороку – традиційну щорічну всеукраїнську науково-практичну конференцію з міжнародною участю «Актуальні питання діагностики, лікування, раціональної фармакотерапії, профілактики та реабілітації в практиці сімейного лікаря».
У рамках конференції найфаховіші науковці та практики первинної медичної допомоги презентують сучасні підходи до діагностики та лікування найбільш розповсюджених захворювань внутрішніх органів у практиці сімейного лікаря, розглядають хірургічні, травматологічні, педіатричні та акушерсько-гінекологічні аспекти в сімейній медицині, організовують семінари з немедикаментозних методів лікування у сімейній медицині, а також Форум друкованих робіт молодих вчених за фахом «Загальна практика-сімейна медицина», які виходять друком у фаховому виданні «Здобутки клінічної та експериментальної медицини».
Регулярними стали виїзні науково-практичні конференції в райони області, що дозволяє тримати руку на пульсі практичної медицини, а це дає можливість зміцнювати зв’язки з лікарями та фельдшерами «первинки» області, а також робить нашу педагогічну діяльність практично орієнтованою. Наші студенти, наше майбутнє, повинні розуміти реалії й запити сімейної медицини, а також уявляти собі її перспективи.
Пишаємося також нашими молодими науковцями, яких бачимо як наших колег сьогодні й нашу зміну завтра. Восьмеро талановитих і працьовитих молодих науковців стали вже кандидатами медичних наук під моїм керівництвом. Це – О.С. Квасніцька, Л.М. Мігенько, О.Я. Драпак, Ю.Я. Коцаба, І.М. Галабіцька, Н.А. Мельник, У.М. Захарчук, І.І. Медвідь, до того ж шестеро з них – за фахом «загальна практика-сімейна медицина». Готуються до офіційного захисту після успішної апробації А.Л. Надкевич, І.В. Семенова, К.Ю. Кицай, Ю.В. Дроняк, Т.Г. Маєвська. Працюють над виконанням кандидатських дисертацій аспіранти кафедри О.С. Земляк, О.В. Шайген, Г.М. Сасик, а також докторанти І.М. Галабіцька та Н.І. Шевченко.
Робота з молоддю – величезна радість. Студенти та молоді науковці своєю енергією, оптимізмом і сумнівами дуже мотивують до постійного удосконалення як педагога, клініциста та науковця.
У дні 20-літнього ювілею рідної кафедри хочеться з теплом згадати тих наших працівників, яких вже немає з нами. Це – кандидат медичних наук Г.Ф. Чернявська, Г.В. Титар, доцент І.І. Жура, доцент А.В. Заря, професор Є.М. Стародуб. Вони були прекрасними фахівцями, досвідченими педагогами, нашими добрими наставниками в професії та у житті. Завжди пам’ятатимемо їхній внесок у становлення нашого колективу, у підсилення нашого іміджу та авторитету. Справу їхнього життя ми продовжуємо, їхній безцінний фаховий та життєвий досвід завжди з нами, він конвертований у наші традиції.
Хочеться висловити велику вдячність тим, хто на різних етапах мого буття на рідній кафедрі працював у нашому колективі. Це – професор В.Б. Гощинський, доценти В.В. Павліковська, С.М. Бутвин, кандидати медичних наук Р.А. Бадюк, Н.О. Єпішина, Н.В. Михайлечко, Н.О. Архіпова, Ю.П. Кузьмич, М.В. Бойчак, Л.С. Цибульська, Н.О. Марченкова, Н.Б. Галіяш, І.Ф. Банадига. Ці прекрасні викладачі внесли частинку своєї енергетики у здобуток нашої кафедри, хочеться сподіватися, що збагатилися й вони самі, долучившись до демократичної та людяної традиції нашого колективу. Завжди буває приємно зустрітися з колишніми колегами, які перебувають на заслуженому відпочинку або волею долі працюють на інших кафедрах нашого вишу чи поповнили лави закладів практичної медицини, як-от магістри кафедри Т.А. Безкоровайна, Н.А. Назарчук, З.Я. Пінкевич, клінічний ординатор У.М. Захарчук або навіть перебувають в інших країнах, як асистент кафедри Н.О. Архіпова (у США) і колишні клінічні ординатори Ю.В. Коваль і Ю.В. Шевчук (у Канаді).
Надзвичайно успішними працівниками рідного університету у складі викладацького складу інших кафедр стали вихованці нашої кафедри – кандидати меднаук О.С. Квасніцька, Л.М. Мігенько, О.Я. Драпак, Ю.Я. Коцаба, І.М. Галабіцька, Н.А. Мельник, І.І. Медвідь. Шкода, що вони не підсилили наш колектив, вважаю, це було б правильно, але мені, як науковому керівникові, гордо, що мої учні – успішні, реалізовані, на доброму рахунку, бо вони навчені чесно наполегливо працювати, бути активними в науці, лікувальному процесі та громадському житті. Ці молоді спеціалісти мають активну життєву позицію, надзвичайно працездатні й налаштовані на успіх.
Велика вдячність моїм теперішнім колегам, без яких вже й не уявляю свого життя. Це вже не просто співробітники, але близькі люди, які в радісні дні та часи випробувань були поруч, підставляли плече, й дуже сподіваюся, що на тривалі роки ми зможемо підтримувати один одного, радіти успіхам, словом і ділом підтримувати один одного.
Дякую нашому дорогому та шановному доценту О.О. Воронцову, який очолює акушерсько-гінекологічний блок кафедри, є талановитим педагогом, одним з небагатьох в Україні спеціалістів у галузі амбулаторних акушерства та гінекології. Це – натхненний працівник, який щиро любить молодь, є справжнім інтелігентом, досвідченим педагогом, який зберігаючи традиції в медицині та педагогіці, вміє бути сучасним і завжди йде у ногу з часом. О.О. Воронцов не є багатослівним, але він надзвичайно справедливий, на нього завжди скрутної хвилини можна розраховувати.
Не уявляю нашого колективу без доцента Н.Є. Боцюк, яка прийшла до нас уже сформованим і досвідченим педагогом після роботи в коледжі й на кафедрі педіатрії нашого вишу. Надзвичайно відповідальна у роботі, академічна у викладацькому процесі, толерантна та глибинно добра й справедлива, вона вміє поєднувати в собі життєву мудрість, виваженість і дипломатичність у стосунках з юнацькою енергійністю, оптимізмом і душевною щедрістю. В моїй уяві саме таким і має бути справжній педагог і до того ж клініцист-педіатр – завжди допоможе, розрадить, заспокоїть, підтримає та знайде навіть для критики, коли це буває потрібно, красиву, толерантну й необразливу форму.
Доцент І.О. Боровик на нашій кафедрі є надзвичайно важливою та авторитетною людиною, вона – завуч, хранитель порядку та організатор системної роботи кафедри. Талановитий менеджер педагогічного процесу, перфектний викладач, дуже успішний терапевт і гастроентеролог. Користується великою повагою у всіх працівників кафедри, є опорою для мене як керівника нашого маленького дружного колективу. Якщо потрібно оцінити ступінь надійності, то про І.О. Боровик можна сказати, що він найвищий. Для мене ж І.О. Боровик часто виступає порадником у житті, співавтором при написанні статей та створенні інших продуктів інтелектуальної творчості, партнером у навчальній і громадській роботі. Вона справжній взірець працездатності та гармонійності у будь-якій справі.
Доцент Н.І. Корильчук – мій заступник як завідувача кафедри. І цим багато сказано, адже на неї завжди можна покластися, вона наділена рідкісним менеджерським даром, вміє ефективно зорганізувати будь-який робочий процес – студентську науково-практичну конференцію, культурний або волонтерський захід, мистецьку акцію, екскурсію, вона справжній донатор ідей при розв’язанні будь-якого завдання. Надзвичайно креативна в педагогічному процесі, підготовці лекцій та виступів перед студентами й лікарями. Н.І. Корильчук повсякчас пам’ятає про традиції, завжди знайде форму висловити власну повагу, коли хтось на неї заслуговує, щось непримітно й вчасно за потреби підказати, щиро радіє кожній позитивній навіть дрібній події.
Доцент В.М. Творко є взірцем справжнього якісного викладача. В ньому поєднується добра сімейна викладацька традиція, клінічний досвід у галузі невідкладної кардіології та терапії, а також небайдужість до проблем молоді. В.М. Творко є дуже надійним у вирішенні будь-яких робочих питань – якісно проконсультує хворого, добротно проведе заняття, зорганізує роботу в навчально-практичних центрах первинної медико-санітарної допомоги та загальної практики-сімейної медицини у сільській місцевості, грамотно виступить з лекцією перед студентами або лікарями. На нього завжди можна покластися. Одним словом, він взірець справжнього чоловіка у роботі і житті.
Доцент Б.О. Мігенько тримає на власних плечах відповідальність за хірургічний блок на кафедрі. Йому аж ніяк непросто, адже продовжує хірургічну традицію проф. В.Б. Гощинського як у викладацькому процесі, так і в клінічній практиці. Доцент Б.О. Мігенько став авторитетним спеціалістом-хірургом на нашій клінічній базі, користується високою повагою серед лікарів і пацієнтів. Надзвичайно відповідальний викладач, клініцист і перспективний науковець, талановитий та ефективний організатор виховного процесу на кафедрі й просто носій високих людських якостей та позитивної життєвої енергії. Маю високі сподівання та прогноз на майбутні успіхи доц. Б.О. Мігенька у науці, клінічній та педагогічній царині, а також у сфері організації охорони здоров’я.
Доцент О.Р. Ясній – педіатр-клініцист з великим стажем. Декілька років тому волею долі, а також тодішнього ректора проф. Л.Я. Ковальчука її перевели на кафедру педіатрії ННІ ПДО, яка є надзвичайно потужною та престижною. З усіх точок зору це був дуже зручний для доц. О.Р. Ясній перевід (немає англомовних студентів, можливість проявити та реалізувати свій клінічний досвід у спілкуванні з лікарями та інтернами, кафедра розміщена на педіатричній клінічній базі), але вона ініціативно обрала-таки нашу кафедру й повернулася. Ми ж завжди протягаємо руку підтримки та допомоги. Гадаю, це свідчення комфортності стосунків між працівниками нашого камерного колективу, якщо до нас хочуть повернутися.
Кандидат меднаук С.С. Рябоконь – надзвичайно енергійна людина, потужна в усіх справах, за які береться: прийшовши до нас з теоретичної кафедри, за короткий період стала хорошим клініцистом, відповідальною за лікувальну роботу на кафедрі. Важливою ланкою її обов’язків є відповідальність за оформлення WEB-сторінки кафедри. У С.С. Рябоконь є велика перспектива для зростання в усіх сферах роботи на кафедрі – у навчально-методичній, лікувальній та науковій.
Не можу не сказати найтепліші слова про нашого лаборанта М.Б. Масну. Вона дбайливо підтримує всіх, допомагає в технічних та організаційних справах, завжди про все й про всіх пам’ятає. Ця добра та красива жінка створює затишок і відчуття дому на нашій кафедрі. Їй завжди вистачає енергії та добрих слів для кожного.
Усі умови для розвитку та постійна підтримка для творчого зростання в нашому колективі є для кожного. У цьому сила нашого дружного колективу та його головна традиція – можливість для кожного зростати, піднімати й удосконалювати свій професійний рівень, а також взаємопідтримка, толерантність і культура стосунків.
У дні 20-ліття рідної кафедри хочеться побажати колегам, щоб незалежно від зміни життєвої ситуації чи посади, всі ми цінували один одного, сприяли комфортності нашого буття в часи трудових буднів і при святах, завжди взаємно оберігали один одного від стресів, негараздів, а найголовніше – здоров’я для нас і наших близьких, творчих злетів, оптимізму й успіхів у всіх життєвих починаннях.
З 20-річчям кафедри вас, дорогі колеги! Дякую за все! І до прийдешніх ювілеїв!
Лілія БАБІНЕЦЬ,
завідувач кафедри первинної медико-санітарної допомоги та загальної
практики-сімейної медицини, професор