Студенти 2 курсу медичного та стоматологічного факультетів спільно з викладачами кафедри фізіології з основами біоетики та біобезпеки ТНМУ взяли участь у тематичній зустрічі.
Завідувач кафедри, професор С.Н. Вадзюк представив громадсько-політичного діяча, політв‘язня Ігоря Олещука та розповів про його життєву дорогу, зокрема, про важкі часи, навчання в школі села Чорний Ліс Збаразького району, де він народився 21 травня 1931 року, війну, ув’язнення, сталінські концтабори.
Ігор Олещук зворушливо розповів історію свого життя. Членом юнацтва ОУН став 1946 року, а 1948-го НКВС заарештував його за зв’язки зі збройним підпіллям. Далі – допити, шантажі, погрози, суд. Сімнадцятилітнього Ігоря позбавили волі на 25 років з відбуванням покарання у виправно-трудових таборах Воркути. І знову нелегкі випробування – п’ятдесятиградусні морози, дванадцятигодинний робочий день упроголодь. За півроку потрапляв чотири рази до табірної лікарні. Але оскільки знав латину, то за вісім місяців пройшов підготовку медбрата. Працював фельдшером у травмпункті шахти. 1954 року судова комісія зменшила термін покарання Ігорю Олещуку до восьми років, а оскільки він мав кілька так званих трудових заліків, виконавши 150% робочого плану, то був звільнений у грудні 1955 року.
Після повернення додому, працював електриком на цукровому заводі «Поділля», заочно навчався у Львівському політехнічному інституті. З 1962 року й до виходу на пенсію 1995 року працював у «Тернопільобленерго» диспетчером, інженером. Останні два десятиліття він – старший науковий співробітник історико-меморіального музею політ-в‘язнів і репресованих, співзасновником якого був.
Продовжив Ігор Олещук свій виступ віршами, які написали його побратими за ґратами. Так прозвучали твори Бориса Бобинського: «Україно моя, наша мати рідна», «Марш сіроманців», «Могила друга». Слухачі зі щемом у серці сприйняли слова «поезій з-за ґрат»:
Зелений гай, пахуче поле
В тюрмі приснилися мені
І степ широкий, наче море,
І милий сон на чужині.
Снилось мені, що я на волі,
Що Україна вже вільна,
Що місто Київ вже столиця
І провалилася Москва.
А як проснувсь, нічо не бачу,
Тільки кайдани на землі
І сам не знаю, чи діждуся
Того, що снилося мені.
Пан Ігор проспівав кілька пісень, які створили його друзі-побратими по катівнях, а також пісні про Тернопіль, Базар… А ще розповів про долю художника Ніла Хасевича, який вів жорстку безкомпромісну боротьбу за Україну.
Ігор Олещук декламував вірші Петра Середи, Зеновія Сердюка, Марії Тятикевич-Заболотної, Дмитра Павличка, Олександра Олеся, Бориса Антоненка-Давидовича. Півтори години присутні уважно, зі співчуттям за долю борців за незалежну Україну слухали виступ відомого в краї патріота.
Тетяна КАЩАК,
асистентка кафедри фізіології з основами
біоетики та біобезпеки