Зіновій Скірак – випускник нашого університету. Нині він трудиться на ниві первинної ланки надання меддопомоги. Його шлях у медицину був нелегким: спочатку працював у колгоспі експедитором, служив у війську, трудився лаборантом і лише через десять років здійснив те, про що мріяв з дитинства, – вступив до омріяного медичного вишу. Нині Зіновій Cеменович – завідувач Вишнівчицької амбулаторії загальної практики-сімейної медицини, сімейний лікар.
Важко навіть нині передати словами, яким він тоді був щасливим, радість лилася через край, бо так важко далися йому знання, адже вдень працював, а ночами просиджував за підручниками, не спав, готувався кілька років і, нарешті, побачив себе у списку зарахованих до навчання. Зіновій Скірак каже, що в його родині медиків не було, але дуже хотів згодитися людям, розв’язувати їхні медичні проблеми та допомагати. Мав навіть свого кумира – кардіолога санаторної школи-інтернату для дітей із серцево-судинними захворюваннями, де навчався, – Степана Сидоровича Кароля. «Ми його дуже поважали та любили, бо це й справді був ідеал лікаря, – ділиться думками пан Зіновій. – Коли ж настав час обирати спеціалізацію, то я без вагань зупинився на терапії, бо тут ні від кого не залежиш і сам відповідаєш за результат роботи з пацієнтом». Працював спочатку на терапевтичній дільниці, мав ще пів окладу педіатра, а коли в області розпочався процес імплементації сімейної медицини й йому запропонували пройти курси спеціалізації, охоче погодився, бо вважав, що сімейна медицина – перспективна спеціальність. Гаслом пана Скірака став постулат, що теорія та практика нерозривно пов’язані. Сімейна медицина відповідає особливостям його характеру, а ще дає багато простору для самостійності. «Є можливість застосувати всі знання, які у мене вкладали всі шість років в університеті, – зауважує. – Легкого хліба ніколи не шукав, звик у житті покладатися на власні сили, тому поставив перед собою завдання – освоїти сімейну медицину та досягти успіхів».
Узагалі ж Зіновій Семенович вважає, що людина, яка володіє будь-яким ремеслом, повинна сумлінно ставитися до своїх обов’язків і завжди пам’ятати, що має видати якісний продукт, у тому числі й медичну послугу. Це і є мірилом її фаховості. Невиконання ж професійних обов’язків для лікаря з галицької глибинки – то є великий гріх. Праця й лише праця може удосконалити будь-якого, а особливо медичного спеціаліста. Дбати ж потрібно не про репутацію, бо це те, що про лікаря гадають інші, а про сумління, бо то його суть.
– Наразі в мене 17 років роботи в сімейній медицині, став лікарем вищої кваліфікаційної категорії, виконав дисертаційну роботу та успішно її захистив, – каже пан Зіновій. – Мені належить понад тридцять наукових публікацій, зокрема, 20 дисертаційних. Деякі з них застосовують як у навчальному, так і практичному процесі ВНЗ України у вигляді актів впровадження. Пригадую, як у часи моєї служби в армії офіцери нас наставляли: «Поганий той солдат, який не хоче бути генералом», але я не кар’єрист, а тому залишився працювати саме в тому медичному закладі, куди мене скерували після закінчення університету. Свою професійну мету – надавати якісну медичну допомогу людям, зреалізував і, як не дивно, в такому невеличкому закладі, як амбулаторія сімейної медицини. Переконався, що навіть у віддаленому від обласного центру населеному пункті, можна надавати високоякісні медичні послуги на «первинці» й простору для самовдосконалення тут немає меж. Можливо, ще й через те, що у сільській місцині, по суті, сам на сам залишаюся з недугою. Покликати спеціаліста з поліклініки не можу, сконтактувати з професором також не завжди є можливість. Я працюю в амбулаторії монопрактики, тому всі рішення змушений приймати сам й відразу. А ще є можливість «попрактикуватися» в організаторських здібностях, бо, крім лікувальної роботи, маю обов’язки організатора. Колектив хоч і невеликий, але потребує керівника. На мені ще й функції лікаря-статиста, бо ця посада в нашому закладі непередбачена, але статистичну роботу комусь потрібно виконувати? Цей фах треба дуже любити, переконаний Зіновій Скірак, прагнути до пізнання нового, здобувати свіжі знання. Про апаратуру, сучасну техніку, прилади для лабораторної діагностики лікар також має подбати сам. Налагодити співпрацю з керівництвом громади, центром ПМСД. Завдяки саме такому співробітництву головного лікаря Теребовлянського центру ПМСД, голови Золотниківської сільської ради Вишнівчицька абулаторія вчасно вступила в процес реформування первинної ланки. Для цього завідувач амбулаторії заздалегідь провів «роз’яснювальну роботу» з членами виконкому, старостами сіл і депутатами й нині амбулаторія за кошти громади укомплектована всім необхідним для надання кваліфікованої медичної допомоги. Це і набір інструментів для обстеження хворих, надання невідкладної медичної допомоги, сумка-укладка лікаря, акушерська сумка, електрокардіограф тощо. Звісно, сімейний лікар й сам «на відмінно» потрудився. Уже за перших торішніх чотири літніх місяці цілком сформував свій контингент обслуговування у 1800 осіб за «зеленим списком» і невдовзі отримав обіцяні гроші від НСЗУ. З’явився матеріальний стимул працювати ще краще – збільшилася заробітна платня медичних працівників. Також закупили лабораторні тести, реактиви та необхідний інструментарій.
Коли його запитують, що ж вважає своїм найбільшим професійним успіхом, то відповідає – авторитет. Він важливий і для лікаря, і для пацієнта. Бо лише авторитетному медику хворий довірить власне здоров’я. Тому дуже дорожить вибором усіх тих людей, які підписали з ним декларації, а відтак довірили опікуватися їх здоров’ям. Є серед декларантів люди з інших дільниць і навіть інших регіонів – Хмельницької, Львівської областей, зокрема, й того села, де мешкає його родина, ліміт уже давно перевищений на 85 осіб. Серед професійних досягнень пана Зіновія й те, що на дільниці впродовж багатьох років не реєструють випадків дитячої смертності, запущених деструктивних форм туберкульозу, онкологічних недуг на останніх стадіях. Це результати профілактичної роботи, яка триває повсякчасно.
У складі амбулаторії ЗПСМ село Вишнівчик й фельдшерський пункт відомого на всю Україну села Зарваниця, де розташований Марійський духовний центр, який входить до «двадцятки» найбільших Марійських центрів Європи. Щороку це відпустове місце відвідує кілька мільйонів паломників, а після відкриття унікального комплексу споруд Святої землі – «Українського Єрусалиму» кількість прочан, які прибувають сюди, значно зросла. Тож, окрім роботи в амбулаторії, разом зі своїми колегами Зіновій Скірак надає медичну допомогу людям, які приїздять на прощу. Вважає це своїм духовним і професійним обов’язком.
– Якось у наші краї на прощу прибула дівчина із сусідньої області. У дорозі до святих місць їй стало погано й у непритомному стані її доправили до нас на фельдшерський пункт під час мого чергування, – пригадує Зіновій Скірак. – Усі реанімаційні заходи, які я провів, не дали позитивних результатів, здавалося, всі шанси та можливості вже вичерпані, але дівчина не поверталася до життя. І тут мені спало на думку ввести пацієнтці гормональний препарат, хоча за всіма приписами він був майже протипоказаний. Через кілька хвилин трапилося диво – дівчина опритомніла та розповіла свою невеселу історію. Після важкої черепно-мозкової та хребтової травми її прооперували в одній з ізраїльських клінік. Оперативне втручання виконали в такий спосіб, що дегідратація головного мозку була забезпечена механічним шляхом: під шкіру голови пацієнтки імплантували два мішечки в ділянці тім’яних кісток при компресії яких забезпечувався відтік зайвої рідини від головного мозку. «Як ви здогадалися, що саме цей препарат потрібно ввести?», – запитала молода пацієнтка. «Напевно, Бог допоміг», – відповів я.
Траплялися й інші випадки, яких неможливо передбачити чи спрогнозувати, доводилося покладатися лише на власний досвід, інтуїцію. Щоправда, коли результат позитивний, то це перемога не лише для пацієнта, а й для лікаря, як це було у ситуації з громадянином Німеччини. Фізичне та емоційне навантаження позначилися на його стані здоров’я. Зіновій Скірак діагностував у нього інфаркт міокарда. Цікаво було те, що всі призначення та свої дії він змушений був з ним узгоджувати, користуючись послугами перекладу одного із священників і ставлячи під кожною маніпуляцією свій підпис. Згодом пацієнта доправили до Тернопільської університетської лікарні, а відтак – на батьківщину. Через кілька місяців пан Зіновій отримав подячну листівку, в якій німецькі лікарі визнали допомогу, що була надана на первинному етапі, кваліфікованою. Дружина ж пацієнта з Німеччини передала українському лікарю рушник, на якому власноруч вишила його ім’я.
За роки роботи у сімейній медицині Зіновій Скірак виробив свою модель стосунків лікаря та пацієнта, які вклав у ті часові межі – 15 хвилин, що вимагають клінічні протоколи та настанови. «Якщо є відповідний досвід, то цього цілком достатньо, – переконаний лікар. – Їх духовна платформа базується на біблійському повчанні: «Люби ближнього, як самого себе». Пацієнт – це і є той ближній, людина з рівними правами, можливостями, а також з власним болем, переживаннями та почуттями. Моя ж основна місія – допомогти їй у лікуванні недуги якнайдоступнішим і комфортним для неї способом. Кожного пацієнта сприймаю, як свого приятеля, щоб створити процес відновлення здоров’я більш легким і менш болісним».
Коли Зіновій Скірак стверджує, що менталітет українського пацієнта значно відрізняється від іноземного, то має на увазі ставлення наших краян до власного здоров’я, а також сприйняття та адекватну оцінку свого фізичного й емоційного стану, особливо коли йдеться про літніх людей, а їх у його списку чимало. Тому лікаря тішить, що реформи галузі торкнулися й такої проблеми, як відповідальність пацієнта за власне здоров’я. Можливо, це якось стимулюватиме людей дбати про власне здоров’я, вчасно звертатися до фахівця, а не тоді, коли вже недуга в запущеному стані.
Колишній працівник кафедри загальної хірургії з топографічною анатомією нашого університету, а нині – завідувач Вишнівчицької амбулаторії загальної практики-сімейної медицини, кандидат медичних наук Зіновій Cеменович Скірак – учасник конкурсу «Сімейний лікар року-2019», який зорганізувала Всеукраїнська газета «Ваше здоров’я». Її учасниками стали лікарі з різних куточків України. Отож, хто має бажання віддати свій голос за Зіновія Скірака може це зробити на https://likar.vz.kiev.ua/. Заходьте самі та запрошуйте своїх друзів.
Лариса ЛУКАЩУК