Наприкінці 2019-го ректор Тернопільського національного медичного університету ім. І. Горбачевського, професор Михайло Корда вручив подяки найкращим студентам. Як відомо, відзначення тих, хто впродовж календарного року мав значні здобутки в навчанні, спорті, творчості, благодійності та громадській діяльності, у нашому виші вже є традиційним. Таким чином адміністрація ТНМУ стимулює молодь до розкриття своїх здібностей та самореалізації.
У номінації «За відмінні успіхи в навчанні» торік відзнаку отримала студентка шостого курсу медичного факультету Марія Рябоконь, в якої найвищий середній бал – 186,5. «Медична академія» поцікавилася, як же їй вдається так успішно вчитися.
– Я звикла зі школи гарно вчитися. Звісно, мені це подобається, інакше до шостого курсу не довчилася б, – усміхається Марія. – Зізнаюся, на першому курсі було найважче впоратися з напливом нового матеріалу. Треба бути наполегливим, аби все це зрозуміти та запам’ятати. Це насправді було непросто. Але завдяки цій праці, починаючи з четвертого курсу, вчуся у власне задоволення – просто згадую все те, що вчила раніше. Так, вчитися мені подобається. На молодших курсах могла сидіти за підручниками до третьої ночі, потім прокинутися о шостій ранку – й знову за книжки. Нині ж стараюся відповідальніше ставитися до сну та відпочинку. Ночами вже не сиджу, а з вечора п’ятниці й упродовж суботи намагаюся не розгортати жодної навчальної книги. Проводжу ці дні зі своєю сім’єю та друзями, ходимо в кіно, багато гуляємо на свіжому повітрі, щоб перезавантажитися. Обожнюю читати художню літературу. Втім, останнім часом для цього немає вільної хвилини, а іноді й сили – все-таки шостий курс. Люблю подорожувати, але це теж вдається не часто.
– Маєте власний секрет, як досягти високих результатів у навчанні?
– Насамперед треба розуміти матеріал, а не просто зазубрювати. Коли щось не зрозуміло – звертатися до викладачів, вони завжди все пояснять і розкажуть. Якщо один раз добре зрозумієш, надалі вже не треба буде все ретельно вчити, а лише проаналізувати й згадати, адже всі теми переплітаються.
Власне, все ще й залежить від предметів: є з них ті, які дуже подобаються. Скажімо, мені надзвичайно сподобалися кардіологія, акушерство та гінекологія. Від себе ніколи не очікувала, що буду з таким захопленням вчити ці предмети.
– Окрім навчання, ви берете активну участь у громадському житті університету, вже другий рік поспіль очолюєте студентське наукове товариство ТНМУ.
– Так, щороку в квітні зорганізовуємо науковий конгрес студентів і молодих вчених. В університеті є безліч різних наукових конкурсів. Збираємо роботи конкурсантів, читаємо їх, аналізуємо й залучаємо студентів до того, щоб вони й надалі займалися науковою роботою, адже це дуже потрібно для розвитку не лише науковців, а й вишу. Співпрацюємо у цьому напрямку також з іншими університетами: ділимося інформацією та обмінюємося досвідом організації діяльності наукового товариства – як проводити конференції, з’їзди, майстер-класи, дозвілля та інші заходи, щоб вони були для студентів цікавішими. Активно залучаємо також наших студентів до участі у проєкті фонду Віктора Пінчука «Завтра UA» – приватної загальнонаціональної стипендіальної програми з підтримки талановитої молоді. Скажімо, цього навчального року з ТНМУ подали дев’ять конкурсних робіт – найбільше серед усіх вишів області.
– Чим вас при виборі вишу привабила саме медицина?
– Я навчалася у Тернопільській ЗОШ № 26. Починаючи з восьмого класу, щороку брала участь в олімпіадах з біології. Моя вчителька завжди налаштовувала мене на перемогу. Тож на міських олімпіадах з біології кілька років поспіль здобувала перше місце, добре знала цей предмет. Гадала навіть вступати до Київського національного університету ім. Т. Шевченка на біологічний факультет, проте довго сумнівалася. Коли склала ЗНО й, отримавши високий бал, зрозуміла, що пройду всюди, але вирішила навіть тоді не подавати документи на біолога. Зупинилася на медицині. Тим більше, що в мене мама – лікар. Можна сказати, що це був вибір заради майбутнього, заради розвитку. Біологію ж я й нині обожнюю. Моя молодша сестричка навчається в десятому класі, бере участь в олімпіадах з біології, то я їй з радістю допомагаю готуватися. Це любов на все життя!
– У майбутньому ким себе бачите, скажімо, років через десять?
– Складно щось планувати, адже зміни у вищій освіті можуть суттєво все підкорегувати. Насамперед хочу успішно закінчити інтернатуру, стати хорошим спеціалістом. Хотілося б бути високоспеціалізованим практичним лікарем. Сучасна медицина стимулює постійно розвиватися й вдосконалюватися.
– Ваші уподобання в медицині які?
– Коли вступала до медичного університету, була впевнена, що стану нейрохірургом. На третьому курсі вже хотіла бути невропатологом, а нині кожного дня мене вабить щось інше.
– Як цьогорічна випускниця, що хотіли б порадити та побажати молодшим студентам?
– Щодо навчання – найголовніше, щоб вчитися було цікаво. Якщо з перших курсів відчутно, що нудно, вважаю, не варто мучити ні себе, ні батьків, ні викладачів. Особливо це стосується студентів, які навчаються на контрактній основі.
Пораджу також якнайактивніше долучатися до громадських справ в університеті. Скажімо, коли мене вибрали старостою потоку, почувалася дуже потрібною. В ТНМУ нині є безліч творчих колективів, наукове товариство, студентський парламент. Якщо є ініціатива, треба її проявляти, а не сидіти й чекати, доки запросять щось робити. Такого, як правило, не буває.
Дуже раджу також узяти участь у літніх школах. Після 1-3 курсів я щоліта була їхньою учасницею. Літні школи зближають, допомагають вдосконалити англійську мову, розвивають творчі здібності. В тій особливій атмосфері, що панує там, знаходиш багато друзів і серед українців, і серед іноземців. Це неоціненний досвід для студентів.
Для студентів молодших курсів дуже важливо знайти й спільну мову з одногрупниками. Часто чую, як скаржаться, мовляв, у нас така жахлива група, не можемо ніяк полагодити між собою. Я вже на шостому курсі та розумію, що залишилося лише пів року навчання – й все, ті люди, які за цей час стали, по суті, майже сім’єю, роз’їдуться у різні куточки країни, тож починаю цінувати час, проведений з ними. Тож шануйте одне одного з першого курсу: збирайтеся частіше, відзначайте разом свята, з розумінням ставтеся одні до одних, насолоджуйтеся студентським життям сповна!
Мар’яна ЮХНО-ЛУЧКА