Олександр Косман – цьогорічний випускник медичного факультету, член студентського парламенту й наукового товариства студентів ТНМУ, організаційного комітету Міжнародного медичного конгресу студентів і молодих вчених, який щороку відбувається в нашому університеті. Про навчання та громадську роботу, про втілені студентські проєкти й цікаві ініціативи, про захоплення, які роблять життя ще цікавішим, Олександр розповів в інтерв’ю «Медичній академії».
– Крок за кроком ви впевнено наближаєтеся до своєї мети – стати лікарем. Чому саме цю професію обрали?
– Що буду лікарем мріяв з дитинства. Коли в четвертому класі нам роздали анкети із запитанням «Ким хочеш стати, коли виростеш?», я написав: «Медиком». У мене був гарний приклад – моя матір. Вона працювала медсестрою. Померла від важкої хвороби 2009 року. Мама навчила мене бути відповідальним, сумлінним, любити людей та допомагати тим, хто в біді. В жодній іншій галузі, крім медицини, я себе не бачу.
– Де минуло ваше дитинство?
– Народився в місті Овруч на Житомирщині, згодом наша родина переїхала до села Римачі на Волині, що неподалік державного кордону з Польщею. Вітчим служив прикордонником на пропускному пункті «Ягодин». Нас, дітей, було в сім’ї троє: старший брат Ігор, я та молодша сестра Поліна. Після 9 класу вступив до Ковельського медичного коледжу на спеціальність «Лікувальна справа» й через три з половиною роки закінчив його з дипломом молодшого спеціаліста з відзнакою. Отримав кваліфікацію «фельдшер». Подальші пів року працював у складі бригади швидкої допомоги в Ірпіні. Робота на «швидкій» – добра школа для медика, де вчать швидко думати та приймати правильні рішення, адже від цього залежить людське життя. Я працював на повний оклад і брав додаткові чергування, бо в центрі первинної медико-санітарної допомоги фахівців не вистачало. Випадки траплялися різні, я швидко набував досвіду й остаточно впевнився, що обрав професію правильно. Для здобуття вищої медичної освіти подав документи до ТНМУ ім. І.Я. Горбачевського. Зробив це за порадою знайомої, яка закінчила Ковельський медичний коледж роком раніше й вже навчалася на другому курсі університету. Вона багато розповідала про альма-матер.
– Студентські роки – новий етап в житті та нові можливості. Що особливо запам’яталося?
– Гарних спогадів багато. Скажімо, я став учасником програми «Work and Travel» і літні канікули після першого курсу провів у США. Працюючи в Чикаго, здобув чудовий досвід, нові навички, друзів, попрактикувався в розмовній англійській… А ще отримав перші уроки тайм-менеджменту. В Америці дуже швидкий ритм життя, бо люди там багато працюють і цінують власний час. І це правильно. Час – коштовний ресурс, його не можна марнувати. Повернувшись до Тернополя, вирішив не втрачати темп. У нашому університеті добре розвинуте студентське самоврядування й я долучився до заходів, які зорганізовував студентський парламент ТНМУ. Наступного року мене обрали головою сектора інформації, а на 4 курсі – заступником голови студентського парламенту. Разом з друзями ми створили сторінку студпарламенту у соціальній мережі Інстаграм, потім – у Фейсбуку. Був дизайнером студентського глянцевого журналу «UNITIME», координатором волонтерської діяльності студентів-однокурсників. Громадська робота мені до вподоби, вона дає неоціненний досвід.
– Який з проєктів вас особливо зацікавив?
– Університетський проєкт «Ментор» покликаний допомогти першокурсникам швидше адаптуватися до студентського життя. Це – відповідальна й почесна місія студентів старших курсів. Ментор є довіреною особою, мудрим другом, який порадить, підкаже, поділиться досвідом і допоможе новачку розвинути власний потенціал та набути необхідних навичок. Така взаємодія на користь обом, бо розвиває навички спілкування, сприяє самовдосконаленню. Проєкт діє другий рік. Студенти, які хочуть спробувати себе як ментори, заповнюють анкету та проходять відбір. Перевага – людям активним у навчанні й громадському житті, з позитивним досвідом. Бо якщо досвіду немає – то й ділитися нічим. Цікавий також проєкт «Банк донорів». Потреба в донорах є гострою для багатьох медичних закладів, тому керівництво університету підтримало нашу ініціативу створити реєстр потенційних донорів з числа студентів і викладачів ТНМУ. Учасники проєкту на добровільних засадах зможуть здавати кров, аби врятувати чиєсь життя.
– Яку лікарську спеціальність хотіли б обрати в майбутньому?
– Дуже подобається кардіохірургія, судинна хірургія, травматологія, ортопедія. В дитинстві любив складати конструктор, а травматологія та ортопедія – це і є мистецтво складати кісточку до кісточки, лікуючи переломи. На п’ятому курсі був присутнім на операції, яку проводив професор Віталій Васильович Мальований. Це був справжній майстер-клас з торакальної хірургії. Тоді в операційній я вперше побачив пульсуюче серце й запам’ятав ту мить назавжди. До слова, це було в день мого народження – 23 листопада.
– Хто для вас є прикладом у житті?
– Ректор нашого університету, професор Михайло Михайлович Корда. Пригадую його цікаві лекції на другому курсі, яких очікував з нетерпінням. Щомісяця очільник ТНМУ зустрічається зі студентським парламентом, де обговорюють важливі для студентів питання й шляхи їх вирішення та де завжди присутній обмін думками. Це чудова практична школа для тих, хто хоче бути лідером
– Чим захоплюєтеся у вільний час?
– Якщо є вільна година, то краще провести її, спілкуючись з друзями. Не сидіти вдома за комп’ютером, не «залипати» у соціальних мережах, бути мобільним, активним, щоб плідно використати кожну мить студентського життя.
Люблю фотографувати, особливо пейзажі, люблю піші міндрівки. Я завзятий турист. Щоліта ходимо з друзями в похід. Найчастіше – в Карпати. Торік наш маршрут проліг гірським масивом Східні Ґорґани. Надзвичайно мальовнича місцина, з неймовірними краєвидами. Три дні в горах – без інтернету й мобільного зв’язку, лише гарна компанія та чудова природа. Саме те, що потрібно для справжнього відпочинку!
Інформатика – ще одне моє захоплення. Навички роботи з комп’ютером опанував, навчаючись в школі, й постійно вдосконалюю своє вміння. На професійному рівні працюю з комп’ютерними програми Photoshop, а також для верстки, дизайну. Самовдосконалення для мене є дуже важливим, тому відвідував різні тренінги: з тайм-менеджменту, проектного менеджменту.
– Ваш життєвий принцип?
– Не втрачати час дарма, бо він коштовний.
Лідія ХМІЛЯР