Відповідь Франциска Асизького
Каптур на голову. Стара руда сутана.
Мотузка замість пояса і ноги в пухирях.
І не душа – суцільна рвана рана.
Жебрацький костур відміряє шлях.
Все суєта суєт. Ловити вітер –
То є забава для багатих слабаків.
Того отець твій навіть не помітив,
Як лаявсь та кричав, а потім в суд повів.
– На тобі все моє: і плащ, і черевики.
І перстень на руці, і гроші в гаманці!
Сиділи судді – боввани безликі.
А батько все кричав і мінивсь на лиці.
Якщо твоє, то можеш все й забрати.
Зоставлю тіло лиш собі, бо то вже не твоє.
Що ти громадив цілий вік, розкинув я – не стратив.
Нагим іду я геть, бо дзвін небесний б’є!
Шкіци
І
В темнім покою,
У супокою,
Тільки ми два.
Тонкою рукою,
Слабкою до бою,
Карбую слова.
Зацний мій пане,
Може, ти канеш
В Гераклітову водь.
І перестане
Серце органне
Співати Тріодь.
Ніч розметає,
День позбирає
Листя листків.
Букви спресують
Згадані всує
Штампи підків.
***
ІІ
Перетікали, ніби втікали,
Сни світанкові
В кетяги рим.
І позостались
Мокрі вокзали
Й осінній дим.
Думки, як у квітні,
Сонце в дровітні
Шпорталось день.
Слів зла оскома,
Й кропиви втома,
Витята в пень.
Лист перетлілий,
Сухар зацвілий
Й порожній жбан.
А наді мною
Вабить маною –
Неба шафран.
Ігор ГАВРИЩАК,
доцент кафедри української мови ТНМУ