Небо Замріяно дивлюсь у небо І хочу збагнути, про що гомонить. А космос – без краю І в далечінь моє серце манить. Збагнути, догнати не можу Всю велич і мудрість Творця, Я дякую Богу за долю, За щастя, любов і життя. Хай згинуть страждання і сльози, Біль і гріхи пожирає змія. Нам жити, радіти за ранки і сонце, За кожну хвилину буття. Леонід КРАВЧУК, доцент ТДМУ
Читати далі
Сьогодні поетичними рядками згадаємо Івана Чонку, доцента кафедри хірургії №1 з урологією ім. професора Л.Я. Ковальчука ТДМУ ім. І.Я. Горбачевського. 30 серпня 2017 року він пішов у засвіти. Пропонуємо читачам вірш Івана Чонки «Чорнобильська трагедія». Знана на Тернопіллі поетка, дружина Івана Чонки – Леся Любарська присвятила його світлій пам’яті поезію «Який був гуцул серед нас!». ЯКИЙ БУВ ГУЦУЛ СЕРЕД НАС! Який був гуцул серед нас! Який талант! Яка людина! Ми ним гордитися повинні, Щоб пам’ять повертала час, Коли він жив, творив і мріяв, Як вмів любити це життя. Від когось…
Читати далі
У читальній залі бібліотеки ТДМУ відбулася презентація збірки «Мій університет – моє натхнення». Під її обкладинкою зібрані вірші, які написали студенти – члени науково-краєзнавчої студії «Терполяни» та викладачі нашого вишу. Загалом за сім років існування студії видали чотири збірки віршів: «Жасмин», «Калина», «Явір» і ось тепер – « Мій університет – моє натхнення». Також торік світ побачили дві науково-краєзнавчі книги «Історія роду – історія краю» та «В.Я. Оренчук – перший консул української держави, політичний діяч, дипломат, правозахисник», які написав наймолодший продовжувач роду Оренчуків, студент медичного факультету Ігор Оренчук. Про це…
Читати далі
Творчість талановитого українського маляра та поета Володимира Гаврилюка (1904 – 2000) десятки років була недоступною для наших читачів. Майстер слова й пензля, який увійшов в українську літературу ще в 30-х роках як сучасник Богдана-Ігоря Антонича, змушений був емігрувати 1944р. до Німеччини, потім до США, а з 1970 р. жив у місті Монреаль, Канада. До свого читача на батьківській землі поет повернувся на початку 1990-х років у збірках «Осіння елегія» (Львів, 1993 р.) та «Поезії» (Львів, 1994 р.). Народився Володимир Гаврилюк 19 липня 1904 р. у селі Зарваниця колишнього Підгаєцького повіту…
Читати далі
Освятив світанок хату, В небесах звучали ліри. Поклонявсь люд цьому святу, Що зродилося із Віри В те, що Бог створив цей світ, І у божественність зачаття… Щоб в це повірив людський рід Христос воскрес після розп’яття. Валерій ДІДУХ, доцент ТДМУ
Читати далі
Цей липневий полудень 1688 року у Флоренції був спекотним і задушливим. Містяни намагалися не виходити зі своїх прохолодних кам’яних домівок без зайвої на те потреби, щоб не задихатися у розжарених печах вузьких вуличок. Лише поодинокі перехожі, здебільшого ласі до екзотики мандрівники-іноземці, які прогайнували такі приємні травневі-червневі дні, блукали, важко дихаючи та переконуючи себе, що вповні насолоджуються спогляданням міста Данте Аліг’єрі та Леонардо да Вінчі. А ті, хто випадково забрели на Вілла делла Скала, не могли не звернути увагу на непоказного чоловічка в добряче поношеному куцому каптані й старих розбитих черевиках,…
Читати далі
Я тобі подарую сонце – Не шматочок-окрайчик – усеньке, Щоби ти дивувалася: хто б це? Я б собі смішкував потихеньку. Я тобі подарую зливу. Ні, не дощ недозріло-весняний, А оту, що збива сизі сливи І виточує неба грані. Я тобі подарую зорі – Не маленькі, а ті, найбільші. А як буде цього замало, Я тобі ще напишу вірші. Ігор ГАВРИЩАК, доцент ТДМУ
Читати далі
У кожної медсестри своя історія, кожна працює в іншому відділенні з іншою специфікою, але всіх їх об’єднує одне – їхнє покликання, бажання допомагати хворим, людяність, щирість і доброта. І незважаючи на всілякі труднощі, жодна з них ні разу не пошкодувала про свій вибір. Власне, сьогодні спілкуємося з медсестрою палати інтенсивної терапії Роксоланою Немеш. – Що стало вирішальним у виборі вашої професії? – Напевно, я народилася, щоб бути медсестрою. Це моє покликання. Себе на іншій ділянці роботи не уявляю. Ще з дитячих літ уважно спостерігала за роботою своєї бабусі, колишньої медсестри.…
Читати далі
19 березня з теплих країв додому повернулися буськи. А сьогодні такий день – Буськи прилітають Чи лелеки, чорногузи Їх ще називають. Ці птахи – це є наш символ, це наша перлина, Як барвінок, чорнобривці, верба чи калина. А ще є зозуля сиза, горлиця крилата І кожному українцю, бажано це знати. Де б не довелося лелекам Зиму зимувати, Та все одно линуть в рідний край Діточок плекати. Та цей край не завжди їх лагідно стрічає. Випробовує так часто, холодом вітає. То було вже ніби й тепло Й…
Читати далі
Про обізнаність одного з найвидатніших українських поетів XX ст. Б.І.Антонича з екзистенціалізмом свідчить його епіграф до збірки «Зелена євангелія» (Львів, 1938) – «Із усіх явищ найдивніше явище – існування». Поет вибирає саме слово «існування», а не «життя», що дуже важливо, позаяк життя – категорія біологічна, існування – категорія онтологічна. Існування людини є її перебуванням у собі, у своєму справжньому світі, а не в світі біологічному та соціальному. Людська екзистенція є буттям, якого не можна вивести з жодної іншої концепції, ідеї, суті, необхідності, а тому є первинним фактом. Владислав Татаркевич у…
Читати далі