Категорія: Аспект

У часи повномасштабного вторгнення рашистська федерація системно атакує енергетичну систему України. Зрозуміло, що в таких умовах об’єкти цивільної інфраструктури, передусім медичні установи, мають бути готовими до припинення електропостачання й продовжувати працювати вже у надзвичайних ситуаціях. Як працюють заклади Тернопільщини в умовах війни та адаптації до нових загроз? Директорка департаменту охорони здоров’я обласної військової адміністрації Ольга Яромоленко розповіла, що наразі головне завдання, яке стоїть перед медиками краю, – створення умов для безперервної медичної допомоги. Одним з основних напрямів є забезпечення автономної роботи лікарень, щоб у випадках припинення елктропостачання медичні заклади працювали…

Читати далі

Василько… У нього очі, як небесна блакить. А посмішка, як в янгола, це навіть зауважив майстер, який виготовляє йому пам’ятник. Для батьків і рідних – він був Васильком, для пацієнтів – їхнім лікарем-стоматологом Василем Володимировичем. Василь Кекіш – випускник стоматологічного факультету Тернопільського національного медичного університету ім. Івана Горбачевського 2015 року. Народився в місті Червоноград, нині Шептицький, що на Львівщині. Працював у клініці «SlaDent» у Тернополі. Загинув біля селища Білогорівка на Луганщині. «Мамо, ти пишатимешся мною» Зростав майбутній стоматолог у родині лікаря та психологині. «Коли ми обмірковували, як сина назвати, то…

Читати далі

Глобалізаційні процеси, інтенсифікація академічної діяльності, цифровізація освіти та особливо – кризові явища останніх років, як-от пандемія COVID-19 і військова агресія значно впливають на психоемоційний стан науково-педагогічних працівників. У цьому складному середовищі викладачі виконують одночасно ролі клініцистів, викладачів і дослідників, що наражає їх на високий рівень стресу, моральні дилеми та хронічний тиск. Травматичні події підвищують ризик розвитку психологічного дистресу Емоційний стан викладача безпосередньо впливає на його здатність ефективно виконувати власні професійні обов’язки, підтримувати сприятливу навчальну атмосферу та сприяти академічним успіхам студентства. При цьому рівень життєвої задоволеності науково-педагогічних працівників медичних закладів вищої…

Читати далі

31 грудня 2023 року. Дата, коли світ втратив Ярослава Марківа – людину, яка так любила життя, стоматологію, донечку та своїх пацієнтів. Усе, до чого торкався, з чим мав справу, робив з натхненням, віддавався на всі сто відсотків. Це був справжній лікар – з надзвичайно добрим і чутливим серцем, щирий та відкритий до людей. Він не сподівався, що колись прийде така жахлива війна та його забере. Але власний вибір зробив безповоротно – йти до війська. Важке поранення отримав на Донеччині. Ворожий безпілотник влучив у танк, в якому перебував Ярослав. Як командир…

Читати далі

Чи задумувалися ви колись над питанням, що таке успіх? Для когось – це затишок великої родини, для іншого – стрімкий зліт у кар’єрі. Хтось шукає самореалізацію, хтось – суспільне визнання, а комусь не вистачає внутрішнього спокою, душевного балансу чи емоційної рівноваги, але кожен з нас сам обирає свій ключ до щастя. Те, що для однієї людини є вершиною мрії, для іншої може бути повним крахом. І хоча відчуття успіху є глибоко особистим, його реалізація завжди відбувається серед людей. Емоційний інтелект vs IQ Десятиліттями панувала думка, що шлях до кар’єрного Олімпу…

Читати далі

Життя деяких людей, хоч й обірване передчасно, залишає по собі слід яскравий, як зірка на нічному небі. Тарас Гондз, молодший сержант, бойовий медик з позивним «Док», був саме такою особистістю. Його молодість пролітала в Тернополі, місті, що мало б стати свідком здійснення його найзаповітніших мрій: про спокійне життя, професійне зростання та щасливе майбутнє. Проте 24 лютого 2022 року, коли ворог віроломно ступив на українську землю, Тарас без вагань залишив усе. Він покинув плани, відмовився від сподівань, що будувалися роками, й з перших днів повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини. Цей…

Читати далі

Ім’я Бориса Тодурова – кардіохірурга, який провів першу трансплантацію серця в Україні відоме багатьом співвітчизникам. На його рахунку понад п’ять тисяч оперативних втручань і стільки ж врятованих життів. Професор, заслужений лікар України, член-кореспондент НАМН України, лавреат Державної премії в галузі науки і техніки, генеральний директор Інституту серця. Автор 150 наукових робіт і величезного числа винаходів. Нещодавно він разом зі своєю командою вже вкотре побував у ТНМУ, мав офіційні зустрічі з керівництвом, співробітниками та лекції й тепле спілкування зі студентами. Не відмовив в інтерв’ю газеті «Медична академія». Ми увійдемо рівноцінними партнерами…

Читати далі

Професор Григорій Антонович Сардак… Легенда вітчизняної хірургії. Непересічна особистість, блискучий хірург, талановитий керівник і надзвичайно доброзичлива та щира людина. Так про нього відгукуються всі, хто його знав. 8 листопада – у нього земне день народження. Дата не ювілейна, але варта того, щоб згадати та вшанувати видатного хірурга та науковця, поділитися яскравими спогадами давно минулих, але таких насичених днів професійного життя одного із засновників української хірургічної школи. «Його любов до хірургії була безмежною» 1973 року професор Григорій Сардак, успішно пройшовши конкурс, очолив кафедру факультетської хірургії Тернопільського державного медичного інституту. Він приїхав…

Читати далі

Зеновій Ткачук – український вчений у галузі молекулярної біології, старший науковий співробітник лабораторії інноваційних біотехнологій Інституту молекулярної біології і генетики НАН України. Його дослідження визнані не лише в Україні, а й у світі, винайдені ним противірусні препарати лікують українців. «Уже тоді чітко знав, що буду займатися біохімією» – Зеновію Юрійовичу, ви досягли чималих наукових висот. Коли відчули, що наукова царина – то ваше? – Вважаю, що любов до науки, пізнання закладається ще в дитинстві. Виріс я на Покутті, в місті Коломия. Мама була вчителькою й, зрозуміло, що крім учнів, і…

Читати далі

Ця жахлива війна забирає найкращих. Вони залишають цей світ чи не щодня – в окопах, на передовій, оточені ворожими дронами, снайперськими кулями з молитвою на устах, з криком чи в тиші, стікаючи кров’ю. Для співвітчизників вони – наші Герої. А для рідних – син, чоловік чи брат, який вже ніколи не зателефонує, не обійме, не пригорне. Залишається лише пам’ять, яка ніжно оберігає спогади про дорогу серцю людину. Мережить у думках його теплу посмішку, любі очі, обіймає поглядом лагідні та сильні руки, рідне обличчя. Тарас Януш – випускник стоматологічного факультету Тернопільського…

Читати далі