Категорія: Аспект

«Дехто з друзів кепкував, мовляв, це не цілком чоловіча робота. Але за кордоном у лікарнях це загальноприйнята практика, навпаки, престижно», – каже Андрій Пігель. Уже рік він працює медбратом у кардіологічному відділенні університетської лікарні. Саме медицина вабила хлопця ще з дитинства. «Обрав я медицину через те, що змалку любив допомагати людям. Ще в дитячому садочку всім казав, що стану лікарем. Гадаю, що тоді ніхто мої слова не сприймав серйозно», – каже медбрат. Андрій не бачив себе в жодній іншій професії. Тому після закінчення школи вступив до Чортківського медичного коледжу. Обирав…

Читати далі

Майже півтора року довелося чекати лікарям Юрію Ломазі, Назарові Олендеру, Тарасу Волошину й Володимиру Лагішу, щоб потрапити на Міжнародні курси від Американського коледжу хірургів. Напередодні вони склали три іспити з екстреної допомоги англійською мовою. Курси відбувалися у сучасному європейському симуляційному центрі Кишинева (Молдова). Мала нагоду поспілкуватися з Назаром і Володимиром про їх враження від навчання. «Ми обоє проходили інтернатуру в ортопедо-травматологічному відділенні Університетської лікарні. Щоправда, Володимир – вже випускник, а мені залишилися лічені дні до випуску», – каже лікар-інтерн Назар Олендер. Хлопці дізналися про курси від свого завідувача Сергія Гаріяна.…

Читати далі

З лаборанткою Оксаною Лушней домовилася про інтерв’ю у п’ятницю. Ввечері, у зазначений час, натискаю дзвінок біля дверей лабораторного корпусу. За мить за мною заходить жінка з контейнером у руках. Це – медсестра з «ковідного» відділення принесла кров у пробірках. Щойно до них доправили нового пацієнта, треба зробити аналізи. Оксана просить мене зачекати в коридорі. За деякий час повертається, заходимо до кабінету. Сідаємо за стіл і починаємо розмову. За зміну – 12 тисяч кроків Перше, вже традиційне запитання, яке ставлю своїм співрозмовникам, про те, чому вони обрали медичний фах. Оксана усміхається.…

Читати далі

«Студентів навчаю онлайн, а пацієнтів консультую здебільшого телефоном. Такі тепер карантинні реалії. Але вони нас навчили цінувати звичайні, як ми вважали на той час, цілком буденні речі», – каже лікар-ревматолог Максим Франчук. Пів року тому ревматологічне відділення університетської лікарні облаштували для лікування хворих на коронавірус, тож робота ревматологів дещо переформатувалася. – Ревматологічні недуги потребують довготривалого, в більшості – пожиттєвого лікування та постійного моніторингу стану пацієнтів. Тож наші хворі стають для нас, як рідними. Ми весь час з ними на зв’язку, консультуємо. Вони часто приїжджають на огляд, а от зі стаціонарним…

Читати далі

Наталя Роговська успішно завершила навчання в Тернопільському національному медичному університеті імені Івана Горбачевського, наразі вона лікар-інтерн й проходить інтернатуру на базі університетської лікарні. Каже, що медицину обрала за покликом душі, а визначитися зі спеціалізацією допомогли кваліфіковані наставники. – Наталю, чому вирішили пов’язати своє життя з медициною. Як прийшло це рішення? – Не буду лукавити, але цю ідею мені підказали батьки, вони – бухгалтери за фахом, але вважають, що немає на землі професії благороднішої, ніж лікарська. Я за це їм лише вдячна. Вважаю, що збоку видніше, які нахили в їхньої дитини,…

Читати далі

«Інфекції наступають – всі на боротьбу з глобальною небезпекою» – таке гасло ВООЗ визначила для одного з Всесвітніх днів здоров’я, який відзначають щороку 7 квітня. Значення цього гасла відоме фахівцям, насамперед – епідеміологам та інфекціоністам. Всесвітні дні здоров’я проводять, аби довести до суспільств і владних структур країн найбільш пріоритетні заходи з проблем охорони здоров’я, що потребують невідкладного вирішення. Але в нашій країні до гасла ВООЗ не прислухалися. Спочатку Міністерство охорони здоров’я вирішило економити кошти на придбанні вакцин і почало закуповувати недостатню кількість імунобіологічних препаратів, що призвело до різкого зниження прихильності…

Читати далі

Теребовлянська центральна районна лікарня не так давно постала в статусі комунального некомерційного підприємства. Побувати в усіх відділеннях, ясна річ, не змогли, але одне таки відвідали – хірургічно-травматологічне. Якщо головна заповідь лікаря – «Не нашкодь», то головна заповідь хірургічно-травматологічного відділення – все для пацієнта. Про це свідчить, як добротно, за європейським зразком облаштовано його внутрішнє оздоблення. Затишок і домашню атмосферу створює медичний персонал. Особливо подбали тут про комфортні умови для пацієнтів. У кожній палаті – нові сучасні функціональні ліжка, телевізор, холодильник, туалетна кімната, душова. Біля кожного ліжка є кнопка виклику персоналу,…

Читати далі

I санітар, і медбрат, і студент – Артем Винниченко вже спробував себе в цих іпостасях. Про лікарський фах він мріяв ще зі шкільної парти. Переконаний: справжній лікар той, хто пройшов усі ланки медичної професії. Для фахівця, каже, найважливіша риса – це співчуття, без якого важко працювати й сама робота піде не так. – Я з 9 класу знав, що стану лікарем. У випускних класах готувався до вступу до медичного університету. Коли мені було 12 років, я впав з дерева та травмувався. В лікарні оглянули, сказали, що маю перелом руки та…

Читати далі

Кожного дня – нові дані щодо COVID-19. Змінюються цифри, кількість хворих, видужалих. Незмінним залишається одне – самовідданість наших медичних працівників, які в нерівній битві відвойовують пацієнтів. У «ковідному» відділенні Тернопільської університетської лікарні з початку цього року працює згуртована команда лікарів, медичних сестер і молодшого медперсоналу. Два місяці трудилася поруч зі своїми колегами медсестра-анестезистка ВАІТ Оксана Данилюк. Майже двадцять років минуло відтоді, як вона одягнула білий медсестринський халат та обрала саме ту професію, до якої прагла її душа – допомагати людям. Моє покликання – медсестринство – Кажуть, що в кожної людини в…

Читати далі

Куди лише не закидає доля наших співвітчизників. Чимало українських лікарів працює на просторах зарубіжної медицини, зокрема в Канаді. Втім, не всім вдається нострифікувати український диплом у Країні кленового листка. Колишній директорці ННІ медсестринства ТНМУ Наталії Олександрівні Ліщенко не тільки вдалося підтвердити здобутий в Україні фах, але й отримати керівну посаду у системі паліативної служби. Нині вона – координаторка відділу паліативної медицини провінції Онтаріо. Нашій газеті пані Наталя розповіла про систему надання паліативної допомоги Канади, яку вважають однією з найкращих в світі. – Пані Наталю, прижитися в чужій країні непросто, а…

Читати далі