Категорія: Аспект

«Уважність, чіткість і відповідальність – ті риси, без яких просто не можна працювати лаборанткою», – переконана Галина Тиха. П’ять років вона працює в університетській лікарні. Свою роботу старається виконувати сумлінно, бо ж знає, наскільки вона є важливою в лікуванні пацієнта. – Як обрали професію? – Випадково. Хоча і кажуть, що випадковостей не буває. Коли закінчувала школу, в нас на Підгаєччині відкрили медичний коледж. На сімейній раді вирішили, що вчитимуся там. Професія медсестри – шляхетна та завжди в пошані, та ще й навчальний заклад недалеко від дому. Так і розпочався мій…

Читати далі

Шістдесяте літо постукало до оселі Галини Данько. 10 серпня молодша медсестра нейрохірургічного відділення відсвяткувала свій ювілей. Завітали до неї на роботу. Галина Любомирівна одразу ж вразила своєю веселою вдачею. «У паспорті – 60, а ось у душі не більше 20», – жартує. Переконана, що добрий гумор дуже допомагає у житті. – Галино Любомирівно, що для вас святкування дня народження? – «Мої роки, моє багатство…», – колись співав Вахтанг Кікабідзе. Мені цілком імпонує таке твердження. Хоча кожен прожитий рік додає сивини на скронях, зморшок на обличчі, але й життєвої мудрості. Мій справжній…

Читати далі

Уже традиційно 9 серпня в День Святого великомученика Пантелеймона українські медики збираються в столиці на урочисту церемонію з нагоди нагородження орденом Святого Пантелеймона. Цьогоріч на вручення «медичного Оскару» завітало майже 600 медичних працівників з усіх куточків України. За рахунком це вже третя церемонія, що відбувається під патронатом громадської організації «Українська ліга розвитку паліативної та хоспісної допомоги», хоча історія нагороди розпочалася ще 2009 року. Саме тоді Міністерство охорони здоров’я України запровадило відзнаку «Хрест Пантелеймона Цілителя». Варто зазначити, що десять років опісля, відзнака трансформувалася із заохочувального призу в масштабний захід, що збирає…

Читати далі

Цього року вже вдруге відбувся обмін на літню практику студентів-медиків між ТНМУ та Бахчешехірським університетом (Стамбул, Туреччина). Протягом двох тижнів на лікувальних базах нашого міста пройшли практику п’ятеро студентів: Артун Кйокен, Бурхан Йозкан, Деніз Дерелі, Вейсел Коркут, Хілал Айбюке Їлдіз. Студенти мали можливість отримати унікальний практичний досвід роботи в навчальному центрі малоінвазивних оперативних технологій під керівництвом асистента Костянтина Походуна та самостійно провести маніпуляції на тренажерах і в умовах експерименту на тварині. Кілька днів студенти працювали в Тернопільській університетській лікарні, де пройшли практику у хірургічних відділеннях різного профілю: абдомінальна, торакальна хірургія,…

Читати далі

Тернопільську обласну клінічну психоневрологічну лікарню відвідала делегація з Івано-Франківської обласної клінічної лікарні, зокрема, її головний лікар Остап Грищак, заступник головного лікаря з лікувальної роботи Андрій Гулій, заступниця головного лікаря з медсестринства Наталя Ружило, завідувачка неврологічним відділенням та експертка з неврології департаменту охорони здоров’я Івано-Франківської ОДА Галина Чмир і завідувач фізіотерапевтичним відділенням Євген Штайден. «Це безпрецедентний випадок, коли до нас з власної ініціативи приїжджають сусіди, – наголошує в. о. генерального директора (головний лікар) Тернопільської обласної клінічної психоневрологічної лікарні Володимир Шкробот. – До того ж не зі спорідненої установи, тобто не з…

Читати далі

Прогулятися парком, узяти до рук улюблену книгу, розчесати онуці волосся, присісти, щоб зірвати букет улюблених квітів – це перелік, здавалося б, доволі буденних радощів, які ми вже давно звикли сприймати як належне. А от для пацієнтів Ольги Власюк кожен крок – маленька перемога. Вже п’ять років вона працює в університетській лікарні реабілітологинею. Ольга допомагає пацієнтам навіть після найскладніших операцій знову підводитися на ноги. – Ти вчиш людей заново сидіти, ходити, їсти, – розповідає пані Ольга, – а ще мимоволі стараєшся залікувати душевні рани, які заподіяла недуга. Біль – найбільший ворог…

Читати далі

«Коли вперше в підручнику з біології побачив малюнок з будовою серця людини, мене наче струмом пронизало. Тоді зрозумів, що хочу бути кардіохірургом», – розповідає лікар-інтерн Олег Гюнеш. З Олегом зустрічалися у відділенні судинної хірургії. Саме тут він опановує навички улюбленої професії. Про кардіохірургію – Те, що стану кардіохірургом, знав ще зі школи. Хоча в родині ніхто не має справи з медициною. Батьки спочатку насторожено сприймали таке моє бажання. Гадали, що зміню думку й знайду собі інше покликання. Але я чітко знав, що після закінчення школи подам документи лише до медичного…

Читати далі

Пам’яті лікаря та викладача Тетяни Бабінець Значимість людей стає більш зрозумілою й оціненою часто-густо лише тоді, коли вони, на жаль, покидають нас… 40 днів минуло, як немає з нами моєї другої мами – Бабінець Тетяни Степанівни. Моя велика повага до мами мого чоловіка завжди була домінантною у наших стосунках. Колись моя рідна мама, якої вже давно немає на цьому світі, але яка завжди в моєму серці і моїх вчинках, сказала мені: «Ця жінка виховала для тебе доброго й надійного чоловіка, тому маєш поважати, цінувати та дружити з нею». Це й…

Читати далі

Минуло два роки, як лабораторія університетської лікарні функціонує в новому приміщенні. В охайних, затишних і просторих кабінетах набагато краще працюється, люблять жартувати медпрацівники. Наталія Красій – лікарка-бактеріологиня, у лабораторії працює одразу після закінчення медуніверситету. 17 років – достатньо, щоб професія стала рідною. Більше того, нещодавно Наталія Іванівна завершила роботу над кандидатською дисертацією. Але спершу дізнаюся, що спонукало обрати медичний фах. – Я мріяла про хірургічну справу, навіть у студентські часи відвідувала хірургічний гурток, – розповідає Наталія Красій. – Потім мені подобалася психіатрія. Проте ні хірургом, ні психіатром так і не…

Читати далі

У дитинстві Стелла Горбенко хотіла стати дизайнеркою або ж архітекторкою, як її батько. Мрія про вибір професії круто змінилася, коли у дев’ятому класі вона раптом почала погано бачити. «У мене розвинулася короткозорість, що в ті роки ще не було так розповсюджено, як тепер, – пригадує Стелла Юріївна. – Я не пішла до окуліста, гадала, що якось без окулярів обійдуся. Коли ж закінчувала школу, вирішила, що буду окулістом, щоб люди зі схожими проблемами, як у мене, не страждали, щоб усі бачили добре. Ось такі трохи романтичні думки допомогли мені обрати професію…

Читати далі