Категорія: Культура

Незабутнє Сидів тиран на п’єдесталі, Поглядав на люд з портретів… Розпочав рік тридцять третій У краю жнива печалі. Оселилась смерть в оселях, До тла вимела з них збіжжя… Вимирали цілі села І мовчало зарубіжжя. 1933 рік Червона мітла до зернини змела Провіант із осель і комор. І ходив від села до села Людоїд на ймення Мор. Він на людей улаштував облаву, Не жнивували вже коса і серп… І проклинав народ правителя й державу, В якій колоссям був обвитий герб. Зниклому селу Обезлюднилась криниця, Ніхто не сіяв, ні орав. Голодний рік…

Читати далі

В українській поезії першої половини ХХ ст. творчість Володимира Свідзінського стоїть цілком окремішньо. Він не прагнув стати «визначним радянським поетом», а залишався просто поетом, одним з найтонших ліриків, що видавався разюче несуголосним своїй добі. Про вірші Свідзінського Василь Стус у статті «Зникоме розцвітання особистості» написав так: «Його вірші – наскрізь асоціальні, сповнені якоїсь таємничої самодостатності без будь-яких зовнішніх намірів. Ці вірші існують так, як існує дерево, камінь, вода. Вони сповнені самих себе і ніби створені виключно для автора. Це просто знаки його особистої певності й самоутвердження». Французький славіст Еммануїл Райс…

Читати далі

У селі Красна Тячівського району, що на Закарпатті, відкрили пам’ятну дошку лікарю-хірургу, поету-пісняру, заслуженому винахіднику України Іванові Чонці. Меморіальна дошка з’явилася на будівлі школи, в якій учився Іван Іванович. Сільська головиха Марія Михайлівна Носа відкрила захід та сказала багато щирих і теплих слів про талановитого односельця. Виступила і я, як дружина, та учні школи, які читали вірші Івана Чонки. Подія зібрала багато мешканців Красної, як молодих, так і людей поважного віку. Гарно відгукувалися про І. Чонку вчителька-філологиня Ганна Сойма, однокласниця, яка вчителює у цій школі, Наталя Трайтли, вчителька Василина Сойма,…

Читати далі

Поринь у себе, як осіннє джерело, Що вистигає дзеркалом студенним, Забудь і змий усе, що відбулось, Торкнися дна душі Не скалічілим, не злиденним, А воскреслим духом. І виринай… За небокрай, Мов наполохані думки, Летять птахи. Ти не дрімай – Полиш страхи… Скорботна пісня журавлів Зависла в мареві. І гнів Обсохне й обпаде, як гріх торішній, На цій землі ти все ж не лишній, Якщо таки живеш… Ігор ГАВРИЩАК, доцент ТНМУ

Читати далі

У читальній залі бібліотеки ТНМУ відбулася літературно-музична імпреза «Осінні акварелі Лесі Любарської». Бібліотекар Любов Романів представила присутнім гостю й коротко розповіла про її життєвий та творчий шлях. Потім звучали вірші та пісні. «Дороги – кажуть – всі у Рим ведуть. Та ні. Вони ведуть завжди додому. Лиш свій поріг знімає біль і втому, Лиш рідні вишні гарно так цвітуть» Пані Леся ділилася з учасниками зустрічі особистими спостереженнями, спогадами, переживаннями. Вона читала вірші, що оспівують Україну, її чарівну природу, батьківську любов, кохання… Пісні на слова Лесі Любарської виконувала лауреат міжнародних і…

Читати далі

У затишній залі університетської бібліотеки відбулася зустріч з науковцем, громадським діячем і поетом Анатолієм Вихрущем. Він – доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри української мови ТНМУ ім. І.Я. Горбачевського, під його керівництвом було захищено шість докторських і 40 кандидатських дисертацій. Створив наукову школу з питань історії педагогіки. Автор поетичних збірок «Розмова з батьком», «Квіти для мами», «Медитація», «Вибране для вибраних». Година спілкування збігла, як одна мить: цікаві замальовки з власного життя Анатолій Володимирович щедро приправляв добірними жартами й, звісно, власною поезією. Присутні не лише збагатилися духовно та отримали естетичне задоволення,…

Читати далі

Студенти 2 курсу медичного та стоматологічного факультетів спільно з викладачами кафедри фізіології з основами біоетики та біобезпеки ТНМУ взяли участь у тематичній зустрічі. Завідувач кафедри, професор С.Н. Вадзюк представив громадсько-політичного діяча, політв‘язня Ігоря Олещука та розповів про його життєву дорогу, зокрема, про важкі часи, навчання в школі села Чорний Ліс Збаразького району, де він народився 21 травня 1931 року, війну, ув’язнення, сталінські концтабори. Ігор Олещук зворушливо розповів історію свого життя. Членом юнацтва ОУН став 1946 року, а 1948-го НКВС заарештував його за зв’язки зі збройним підпіллям. Далі – допити, шантажі,…

Читати далі

Лаборантка клініко-діагностичної лабораторії Зоряна Атаманець має три захоплення, які роблять її життя яскравим. Малювання, фотосправа та вишиття – кардинально різні заняття, але без них вона просто не уявляє власного життя. Кожне з них відкриває певну грань її неординарної особистості. Малює вона скільки себе пам’ятає, вишиванням захопилася ще в школі, а от професійно займатися фотографією почала нещодавно. Але все за порядком, бо з кожним захопленням Зоряни пов’язана захоплююча історія. Малювання, як ліки Фарби, пензель і мольберт – рецепт доброго настрою Зоряни Атаманець. Вона часто жартує, що художні здібності їй перейшли у…

Читати далі

Він відмовився зросійщувати словник української мови. І відмова ця коштувала йому волі. Могла насправді коштувати й життя. Але на нещадну прю з радянським свавіллям стали, на жаль, нині невідомі філологічні боги. Спочатку же Борисові Дмитровичу Антоненку-Давидовичу ніщо не віщувало таких поневірянь. Народився він 5 серпня 1899 року в передмісті міста Ромни – Засуллі в родині залізничника. У ті часи це означало чимало. Наприклад, шанс на пристойну освіту. Тож він 1917 року закінчив Охтирську гімназію. Потім навчався, але не закінчив фізико-математичний факультет Харківського університету та історико-філологічний факультет Київського університету. Не закінчив,…

Читати далі

Невелика за розмірами та обсягом книга: «Перший ректор», видана в «Укрмедкнизі» 2017 року до 100-річчя від дня народження Петра Омеляновича Огія, водночас є унікальним подарунком, якому немає ціни, для всіх нас – теперішніх і прийдешніх поколінь. Упорядкували зібраний матеріал Василь Васильович Файфура (випускник 1963 року) та Анатолій Іванович Паламарчук. (випускник 1961 року), обшири знань і глибину інформації яких про наш, тоді державний інститут, а тепер – національний університет, складно переоцінити. Гармонійне поєднання глибинного аналізу та інтелектуальної праці створили унікальний продукт. Прочитати цю книжку та залишитися байдужим неможливо. Ознайомлюєшся з документами,…

Читати далі