Зустріч з відомим художником Іваном Марчуком – одна з тих приємних несподіванок, які не часто дарує доля. В мистецькому середовищі його називають реформатором і новатором, відкривачем нових форм і генієм, світ відкриває йому свої обійми. Але особливо охоче Іван Марчук приїжджає до Тернополя. Тут його мала батьківщина, найкращі друзі, тут по-особливому затишно його творчій душі. До нашого університету визнаний геній сучасності завітав на запрошення ректора, професора Михайла Михайловича Корди. А для нашого часопису всесвітньовідомий художник погодився відповісти на кілька запитань традиційного бліц-інтерв’ю. – Іване Степановичу, ви – почесний громадянин Тернополя,…
Читати даліКатегорія: Культура
Феномен Валер’яна Підмогильного
Головний герой вершинного роману В.Підмогильного «Місто» – Степан Радченко, перечитуючи збірку своїх оповідань, розмірковує: «Про що властиво він писав? Ніде протягом сотні сторінок не здибав він людини – того, що мучиться й прагне, що божевільні пориви зароджує в болі, того, що нидіє і буяє, плазує й підноситься на верховини…І ця відсутність вразила його. Навіщо ж ці твори, коли людське серце в них не б’ється?». На відміну від свого героя Валер’ян Підмогильний ставить у центрі творів людину з її універсальними проблемами. Вже в першому оповіданні «Важке питання» юний автор намагається осмислити…
Читати даліОльга Березовська вишиває ікони з 3D-ефектом
Малює бісером! Саме там можна сказати про роботи ліфтера Ольги Березовської. Вона сама розробляє схеми робіт, а потім голкою й бісером відтворює їх на полотні. В її творчому доробку – вишиті сорочки, сукні, рушники, картини… Особливу увагу привертають ікони з бісеру. Різнобарвний бісер майстриня так уміло підбирає, що образи візуально виходять з 3D-ефектом. До кожної ікони пані Оля ставиться з особливим трепетом. – Я постійно вишиваю, – каже умілиця. – Вже й не уявляю себе без цього заняття. Це як своєрідна медитація, яка заспокоює, надає наснаги та сил. Вишиваю не…
Читати даліСамобутні стінописи Світлани Федчук
На великій картині у вестибюлі гуртожитку №1 увагу привертає колоритна картина, намальована на білій стіні. Рожевим цвітом квітнуть на ній сакури. Гарно! – Квітка сакури, як відомо, символізує мир і гармонію. Картина дуже позитивна й напрочуд вдало прикрасила хол, – розповіла комендант гуртожитку №1 ТДМУ Олександра Ровецька. Бачачи моє зацікавлення, Олександра Михайлівна запрошує подивитися ще один стінопис. Його сюжет теж сповнений добра й любові: двоє діток переходять місток через бурхливу річку, а янгол-охоронець поруч їх оберігає. – Студенти, які проживають у гуртожитку, жартують, що діти на картині – то вони,…
Читати даліЛілія Бабій: «Арт-драма» допомагає відкривати себе»
Студентка четвертого курсу медичного факультету Лілія Бабій чотири роки свого студентського життя присвятила театральному мистецтву. Вона є однією з перлин акторського складу студії «Арт-драма» в ТДМУ. Зіграла українку у виставі «За Вас сила, за Вас правда і воля святая», Варку у «Безталанній», куму в «Кайдашевій сім’ї», Жаклін у постановці «Граємо у дружню сім‘ю або Вечеря по-французьки», собаку Жучку в «Дуже простій історії». Улюблена роль – Варка у виставі « Безталанна». Для неї це уособлення української дівчини із сильним характером, енергійної, веселої, товариської, відвертої та наполегливої, яка знає чого прагне в…
Читати даліЗахар Онищук: «Для мене всі ролі привабливі»
Студент третього курсу медичного факультету Захар Онищук, присвятив театральному мистецтву три роки студентського життя. Він представник студії «Арт-драма». Уже зіграв ролі батька у виставі «Дуже проста історія», Омелька в «Безталанній», Лаврина в «Кайдашевій сім’ї», чорта у вертепі, Захара у постановці «Усьому винен гороскоп». «Моя улюблена роль? Хм, це – чорт у вертепі. Насамперед тому, що ця роль була необмежена сценою. Інша причина симпатії в тому, що є можливість спілкуватися та загравати з публікою, яка була кожного разу інша. Зрештою, кожен вихід можна було робити «по-новому», тобто не було рамок сценарію.…
Читати даліЛеся Українка
З нагоди 148-річчя від дня народження поетеси Тебе зродила Звягельська земля, А колисало все Полісся, На нас тепер вже дивишся здаля, Над часом дух Твоїх діянь вознісся. Ти лавровим увінчана вінком, Таких, як Ти, ще не було відроду, Разом з Шевченком і Франком Ліпила націю з народу. Твій незнищенний в часі слід, Бо ж волелюбними думками Та і безсмертними рядками Удосконалювала світ. Ти возродила з забуття Пісні, казки прапраВолині, Твої вселенські почуття Творили велич Україні. Мов смолоскип Твоє життя Й хтось бачив, кажуть, на світанку В пралісі Лукаша і Мавку…
Читати далі«Цвіт душі» Наталі Волотовської як космічна величина
Свою нову книгу, що побачила світ у видавництві «Тернограф», тернопільська письменниця Наталя Волотовська назвала незвично – «Цвіт душі». Для того, щоб зрозуміти, чому саме так, а не інакше, книгу треба прочитати. Назва інтригує, адже з точки зору простого обивателя відомо, що душа – як космічна величина (згусток енергії) невидима, безформна, без запаху, тим більше – без кольору. І раптом… цвіт. Але це як та з якого боку дивитися. Бо дуже часто можемо чути від людей: у нього (або в неї) світла чи темна душа. І цим все сказано. Хтось «світлий»…
Читати даліТворча та загадкова Ірина Мошак
Представляємо вам цікаву й талановиту акторку нашої театральної студії «Арт-драма» – студентку шостого курсу медичного факультету Ірину Мошак. Своєму захопленню театром вона також присвятила чотири роки студентського життя. Виконані ролі: патріотка Анна у виставі «За вас сила, за вас правда і воля святая», дівчина Даша («Дуже проста історія»), Параска у «Безталанній», Мотря («Кайдашева сім’я»), Аліса у постановці «У всьому винен гороскоп». Її улюблена роль – Мотря з «Кайдашевої сім’ї». «З першого погляду здається, що природа цієї героїні – очевидна: сварлива, істерична жінка, яка всіма шляхами намагається вигризти собі владу в…
Читати даліСтруни серця
Томос Ти українську церкву визволив з неволі, Пов’язані із нею край і людські долі. Чотириста років гонимою була, Котилися її і хрест, і голова. В княжих часах з’явилася на світ, До неї шлях торує людський рід. І молиться вона вже відтепер В колі п’ятнадцяти сестер. Січень Пролітав понад світами, Опускався над містом і селом, Щоб привітати людей із святами, З родинами усістись за столом. Та й дідуха занести в хату І поводить з людьми вертеп… В свята відлунять і Карпати, Пісні, які співає степ. Зима Двері їй відчинить…
Читати далі