Категорія: Культура

Осінь Осінь. Сірі тумани, як вовна, лежать. Слів перестиглих гірка сіножать Впаде на лист чи листок. Журавлі Літо забрали на теплім крилі. Кинуть не тут і не там за горбком. Кава холодна. Недочитаний том. Марки й конверт. І ремарки Ремарка. Брів твоїх ніжно вигнута арка: Все буде добре, о’кей і зер гут. Образ з образ – як новий атрибут. Сині небес, що без меж і без дна. В арфі гілок – павутинки струна. Дзенькнула тихо, може, не в тон. Глипає вечір із темних вікон. Осінь… Ігор ГАВРИЩАК, доцент Тернопільського медуніверситету

Читати далі

Одного разу на мистецькому форумі ми стали свідками гарячої полеміки, яка розгорнулася навколо української порцеляни. Один з її учасників доводив, що працювати в цій царині дуже легко: зліпив сяку-таку жіночу подобу, начепив віночок і стрічки – й «шедевр» готовий! А ми дивимося на тендітну порцелянову дівчину-танцюристку, іронічно-звабливу, насмішкувато-задерикувату – й згадуємо слова нашого національного генія Тараса Шевченка: У всякого своя доля І свій шлях широкий… Навіть якщо «всякий» – це не особа, а звичайна порцелянова статуетка, відома під назвою «Український танець. Руки в боки». З’явилася вона в нашій колекції нещодавно…

Читати далі

ОСІННІ АКВАРЕЛІ І напливає день, як дика повінь Між берегів іще торішніх. Розмов гучних холодний повів, Що обриваються невтішно.   Думок розхитані помости Тремтять листком листопадовим. Туман ранковий глодже кості. Ти ще дрімаєш, не готовий   Твій мозок до змагань турнірних, Що розпочнуться за хвилину. Придворні дамочки манірні Звабливо вигинають спини,   Сміються голосно й фальшиво: Можливо, гляне хтось із воїв. Чей, недаремно сукні шили Зі східних дорогих сувоїв.   І вітер бавиться вуаллю, І промінь сонця оселився У самоцвітах пекторалі. Страхи прогнав. І помолився   У синє небо, у…

Читати далі

Україні Ти зродилася із битв і сподівань, Щоб давню славу відродити. Закінчились часи твоїх блукань. Числа утрачених надій не полічити. Ти винайшла і колесо, і віз, і плуг, Й подарувала світові хлібину. До тебе радо мчались на гостину Славутич, Прип’ять, Дністер, Буг… Ти з горем і лихом була наодинці, У битвах і муках творила народ. Із хлібом і сіллю стрічала чужинців, Першим твій край описав Геродот. Минуле славетні сліди залишило, Даси, як колись, ворогам одкоша. Досі пульсує від бомб твоє тіло, Відкрита рана – твоя душа. Дивується світ твоїй щедрості…

Читати далі

Відповідь Франциска Асизького Каптур на голову. Стара руда сутана. Мотузка замість пояса і ноги в пухирях. І не душа – суцільна рвана рана. Жебрацький костур відміряє шлях.   Все суєта суєт. Ловити вітер – То є забава для багатих слабаків. Того отець твій навіть не помітив, Як лаявсь та кричав, а потім в суд повів.   – На тобі все моє: і плащ, і черевики. І перстень на руці, і гроші в гаманці! Сиділи судді – боввани безликі. А батько все кричав і мінивсь на лиці.   Якщо твоє, то…

Читати далі

Якось за філіжанкою кави один наш знайомий іронічно зауважив, що справжнє серце Тернополя – це, на жаль, не театр, не бібліотека й навіть не McDonalds, а центральний ринок. Спочатку подивувалися, а подумавши, згодилися. Якщо римляни гордо заявляли, що всі дороги ведуть до Рима, то наші дороги/ноги ведуть нас на базар. Упродовж багатьох років «серце» Тернополя б’ється чітко, суворо та ритмічно – в будні дні, інтенсивніше та радісніше – у святкові. Хтось квапиться сюди, щоб продати, хтось – аби купити, а хтось просто вештається поміж рядами, прицінюється, торгується, потім кривиться та,…

Читати далі

У читальній залі бібліотеки ТНМУ відбувся творчий вечір тернопільської поетки, викладачки кафедри медичної інформатики Олександри Кучвари з нагоди виходу в світ її першої поетичної збірки «Ніжність кульбабки». Назва збірки мовить сама за себе. Вміщені під привабливою, зі смаком оформленою обкладинкою вірші й справді дихають ніжністю. Щирі, зворушливі, образні, вони – про справжні цінності, які не минають у часі й роблять цей світ світлішим і добрішим. – Два роки тому я вперше ознайомився з поезією Лесі Кучвари й вона мене вразила, – мовив, вітаючи колегу з літературним дебютом, доцент кафедри медичної…

Читати далі

Тернопільський гурт «TVORCHI» потрапив до півфіналу нацвідбору «Євробачення-2020». Причому найвищу оцінку – 8 балів – наші хлопці отримали і від журі, і від глядачів. Андрій Гуцуляк і Джефрі Кенні (Джімо Аугустус Кехінде) виконали власну композицію Bonfire. Тернополянин і «тернопільський нігерієць». Яскраві, харизматичні, «TVORCHI»! Молодий тернопільський гурт, який рве шаблони, ламає стереотипи та «запалює» на повну! Вони створюють музику, яку слухає весь світ. Їхня пісня «Believe» посідала дев’яту позицію у топ-чартах Google Play впродовж кількох днів і встигла неабияк засісти у головах багатьох українців, а кліп на цю ж пісню (до…

Читати далі

У листі до Георгія Бурсова Микола Холодний писав: «А приїхав я і вступив до КДУ із Полтавщини, де мешкав за кілька кілометрів від Кибинців, батьківщини Михайла Семенка. У Київ я приїхав з віршами, на яких відчувався Семенків вплив. Я на нього молився, як на Бога. Інакше кажучи, не молився ні на кого, бо це було в Семенковій манері. Мене захопила його поезія, бо він не писав віршів до дат і пір року». Лідер українських футуристів М. Семенко був невтомним борцем з традиційними формами творчості. Якщо футуризм претендував на загальноземне лідерство…

Читати далі

У творчому доробку завідувача кафедри загальної гігієні та екології Миколи Кашуби – зокрема, книга «Думи мої…». Автор каже, що його власні думки, можливо, комусь здаватимуться не позбавленими не лише здорового глузду, а й новизни, оригінальності та дотепності. З цього видання пропонуємо сьогодні читачам деякі влучні висловлювання Миколи Олексійовича. Немає в світі більш гіркої насолоди, ніж життя. Ми в цьому житті зазвичай платимо в двох випадках – за задоволення та за помилки. Не лише жертви вимагають справедливості, але й справедливість вимагає жертв. Постійна допомога людині подібна до милиць. Вона здатна зробити…

Читати далі