Категорія: Основні матеріали

ГРВІ, застуди, грип і нежить – ці болячки виснажили організм та зробили його чутливим до факторів зовнішнього середовища. От саме у цей час й можуть згодитися адаптогени. Їх застосування дає змогу організмові пристосуватися до таких несприятливих чинників, як холод, спека, іонізівна радіація, нестача кисню (гіпоксія), велике фізичне навантаження. Сьогодні поведемо мову про адаптогени рослинного походження. І допоможе нам у цьому доцентка кафедри фармакогнозії з медичною ботанікою ТНМУ Іванна КЕРНИЧНА. – Адаптогени – це природні засоби, які стимулюють захисні сили організму людини, пристосовують його до змін погоди, коливань атмосферного тиску, підвищують…

Читати далі

Традиційна Всеукраїнська науково-практична конференція «Довкілля і здоров’я» відбулася нещодавно в Тернопільському національному медичному університеті ім. Івана Горбачевського. Завідувач кафедри фізіології з основами біоетики та біобезпеки, професор, голова Тернопільської обласної організації Всеукраїнської екологічної ліги Степан Вадзюк зауважує, що такий захід організували й цього року, навіть попри третій рік повномасштабного вторгнення. – Степане Несторовичу, чи досягнули цього разу мети, яку ви поставили перед собою, як організатор форуму? – Конференція мала певний відголос й я вважаю, що ми досягнули своєї мети, зібравши в одному інформаційному просторі представників влади, громадськості та науковців. Мали за…

Читати далі

Першого ж дня повномасштабного вторгнення росії в Україну доцент кафедри онкології, променевої діагностики і терапії та радіаційної медицини Тернопільського державного медичного університету ім. Івана Горбачевського Мирослав Домбрович разом з побратимами-медиками пішов у територіальний центр комплектування та соціальної підтримки. 25 лютого виїхав з Тернополя, а 26-ого вже був на службі у 66-ому військовому мобільному госпіталі, рятуючи життя наших воїнів. Мирослав Іванович зізнається: попри втому, що накопичилася за майже два з половиною року великої війни, бойового духу все ж не втрачає. Адже чітко усвідомлює, для чого сюди йшов. Нещодавно Мирослав Домбрович здобув…

Читати далі

Майже десять років жоден добрий почин чи важливий захід у нашому університеті не обходиться без духовного слова та благословення сотрудника парафії Св. Володимира Великого (с-ще Велика Березовиця) отця Ігоря Драпака. Власне, й у повсякденні о. Ігор допомагає майбутнім медикам глибше збагнути обрану професію, підтримує їх і скеровує, відповідаючи на духовні потреби сучасної молоді. – Моя місія полягає в тому, щоб відповідати на духовні запити студентів, викладачів і задовольняти їх, – твердить о. Ігор Драпак. – Бути разом зі студентами, працівниками університету та свідчити їм Бога, давати їм приклад віри, відповідати…

Читати далі

15 травня виповнюється 170 років, як у с. Зарубинці (нині – Збаразька міська громада), що на Тернопільщині, в подружжя Якова та Гонорати Горбачевських народився син Іван, якому випаде доля стати вченим світового масштабу. Показово, що саме у травні, але вже 1999 р., в цьому селі на горищі старої «дяківки» знайшли унікальний архів – кілька сотень пожовклих від часу карток і книжок. Головне, що вони додали деякі факти й щодо родини Горбачевських. Зокрема, в одній із метричних книг був запис про народження Івана Горбачевського. Більше того, у документі було згадано навіть…

Читати далі

Дитинство Івана Горбачевського пов’язане не лише із Зарубинцями, а й зі Збаражем. Тут він здобував початкову освіту. В багатьох виданнях, що присвячені життєвому та науковому шляхові Івана Горбачевського, його автори стверджують, що він закінчив у м. Збараж народну школу, так звану гауптнормальшулє. Цікавлячись шкільними роками майбутнього академіка, звернувся до відомого на Тернопільщині краєзнавця, начальника відділу туризму та охорони культурної спадщини Збаразької міської ради Руслана Підставки, можливо, він може поділитися певною інформацією. І не помилився. З’ясувалося, що пан Руслан досліджував у Збаражі цю народну школу «гауптнормальшулє» (німецькою Haupt Normalschule, що в…

Читати далі

Станіслав ШТІПЕК, PhD, професор інституту медичної біохімії та лабораторної діагностики першого медичного факультету Карлового університету в Празі (Чехія). Пан Станіслав був також деканом цього інституту в 1984-1990 та 1998 і 1999-2011 роках. Професора Станіслава Штіпека називають охоронцем спадщини Івана Горбачевського. Тож запросили пана Станіслава до розмови, аби дізнатися від нього якнайбільше про видатного українця. – Насамперед цікаво, як Ви самі захопилися життям і науковою діяльністю Івана Горбачевського? – Про життя та діяльність професора Горбачевського я дізнався із самого початку свого вивчення медицини 1958 р. В нашому інституті прийнято, що на…

Читати далі

Дев’ятеро студентів і троє працівників нашого університету стали героями настінного календаря від ТНМУ на 2024 рік. Втім, рік тут має не основне значення. Справжня суть цього видання – залишити пам’ять на майбутнє, вшанувати людей, які працюють і навчаються поруч з нами та які вмить залишили все, відмовилися від відносно спокійного життя в тилу, аби захищати Україну від страшної московитської навали. Як слушно мовить Андрій Галаван, провідний фахівець відділу інформаційних технологій ТНМУ: «Носити форму українського воїна зараз – величезна честь і відповідальність. Потрібно завжди бути готовим захищати свою Батьківщину, битися з…

Читати далі

«Наша професія надзвичайно шляхетна, тож маємо завжди допомагати різними добрими справами тим, кому це потрібно», – переконаний студент четвертого курсу медичного факультету Назарій Крулик, який став переможцем конкурсу «Студент 2023 року ТНМУ» в номінації «За активну волонтерську діяльність». – Назарію, що означає для вас перемога в конкурсі «Студент 2023 року ТНМУ»? – Перемога в цьому конкурсі для мене – це стимул працювати ще більше, заохочення створювати нові проєкти, втілювати їх. Зізнаюся, те, що мене вибрали переможцем у номінації «За активну волонтерську діяльність», стало для мене несподіванкою, адже в нашому університеті…

Читати далі

«Почало довкола все цвісти – й відразу почуваємося по-іншому, – такими життєствердними словами зустріла мене професорка Лілія Бабінець. – Хоча й війна, бодай якийсь мінімальний оптимізм потрібен, правда ж? Треба черпати енергію, щоб далі мріяти та втілювати свої мрії у життя». Вкласти всю нашу розмову в дві газетні шпальти я навіть не намагалася, адже професійний та життєвий досвід Лілії Степанівни потребує для висвітлення щонайменше кількасот сторінок книги – подібної до тих численних підручників і посібників авторства та під редакцією професорки Л. Бабінець, що стрункими рядами вишикувалися на полицях книжкової шафи…

Читати далі