Традиції Тернопільського національного медичного університету імені Івана Горбачевського – це не лише про високу науку чи іспити. Це про людей. Про тих, хто в найтемніші часи стає світлом. 27 січня під час засідання вченої ради відбулася подія, яка щороку змушує серця битися швидше – вручення відзнак «Студент року-2025». Це історія про шістьох особистостей, які довели: бути медиком – це означає бути лідером, воїном, митцем і людиною з великої літери.
Зала вченої ради ТНМУ завжди сповнена особливої атмосфери, але цього дня вона була по-особливому щемливою. Коли країна переживає складні випробування, успіхи молоді набувають нової ваги. Це не просто грамоти – це маніфест того, що українська медична еліта зростає, міцніє й готується брати на себе відповідальність за життя нації.
Проєкт «Найкращий студент року», який уже багато років втілюють в нашому університеті, – це своєрідне дзеркало студентського життя. У ньому відображаються безсонні ночі над підручниками, години в наукових лабораторіях, виснажливі тренування у спортзалах, волонтерські зміни та творчі злети. Конкурсний добір є надзвичайно суворим: комісія оцінює не лише успішність, а й громадську активність, науковий доробок та особистісний внесок у розвиток вишу.
«Наприкінці кожного року ми нагороджуємо шість кращих студентів за різними номінаціями. Цьогоріч також засідала комісія, відбувся серйозний конкурс і ми обрали найкращих з найкращих. Ми ними надзвичайно пишаємося», – зазначив у своєму вітальному слові в.о. ректора ТНМУ, професор Михайло Корда. Вручаючи подяки, він наголосив, що саме ці молоді люди є обличчям сучасного університету – інтелектуального, активного та небайдужого. В.о. ректора побажав молодим лідерам миру, адже саме в мирній Україні їхні таланти зможуть розквітнути на повну силу.
Мирослав Федорович: інтелект як зброя та хірургічна точність майбутнього
У номінації «За відмінні успіхи в навчанні» перемогу здобув студент шостого курсу медичного факультету Мирослав Федорович. Його середній бал – 190,9. Це – цифра, за якою стоїть велика праця, дисципліна та залізна воля. У медицині знання – це не просто оцінки, це майбутні врятовані життя, де кожна помилка може коштувати занадто дорого.
Проте за статистикою ховається глибока особиста драма та неймовірна стійкість. Мирослав родом з Мелітополя, міста, яке зараз знаходиться під окупацією. «Події, так, дуже сумні…», – стримано каже він, але в цих словах – увесь біль юнака, який втратив дім, але не мету. Мирослав обрав для себе найскладніший шлях – хірургію. Його прагнення розвивати медичну кар’єру саме тут, на заході України, в Тернополі, – це свідомий вибір патріота, який прагне бути корисним своїй державі.
Успіх Мирослава – це також історія про підтримку та мотивацію. «Я б ніколи не отримав цієї нагороди, якби поруч не було дівчини, яка мене завжди мотивувала – Руслани Хруставки. Якби я міг, я б віддав цю нагороду їй», – зізнається студент. Така шляхетність та вміння цінувати внесок іншого роблять його не просто відмінником, а справжнім лікарем, для якого людяність і командна робота – понад усе.
Софія Чорній: наука, що лікує рани війни
Наука в медичному університеті – це не лише теорія чи лабораторні експерименти. Це пошук відповідей на найболючіші виклики сучасності. Переможниця номінації «За вагомі досягнення в науковій роботі» – студентка п’ятого курсу Софія Чорній довела це своєю невтомною працею. Її досягнення вражають навіть досвідчених вчених: три дипломи першого ступеня, три – другого, чотири фахові публікації, зокрема в міжнародних виданнях, таких, як «Перспективи та інновації науки».
Проте найважливішим є напрям її роботи. Під керівництвом своєї «наукової мами», професорки Ольги Денефіль Софія пройшла шлях від вивчення токсичного впливу свинцю до найактуальнішої теми сьогодення – посттравматичного стресового розладу (ПТСР). Дослідження структурної організації серця щурів при стрес-асоційованих розладах і вивчення впливу канабісу як методу лікування ПТСР – це кроки до створення нових протоколів реабілітації для наших захисників.
«Дуже приємно отримати таку високу нагороду, це водночас надто відповідально. Ми почали досліджувати ПТСР, адже це стало надзвичайно актуальним з огляду на страшні події в нашій країні», – каже Софія. Її науковий пошук – це місток між академічними знаннями та реальною допомогою людям, які потребують ментального та фізичного відновлення після фронту.
Тетяна Шевчук: творчість, як друге дихання та джерело відновлення
Чи може медик бути митцем? Тетяна Шевчук, студентка п’ятого курсу та переможниця в номінації «За вагомі досягнення в розвитку культури», впевнена: без творчості неможливе повноцінне життя лікаря. Вже третій рік поспіль вона очолює студентський творчий колектив ТНМУ, перетворюючи університетські заходи на справжні свята духу.
Організація «MedParty», Шевченківських днів, концертів до Дня захисників і захисниць України, благодійних колядувань – це лише частина її активностей. Особливу увагу Тетяна приділяє роботі в Центрі ментального здоров’я ТНМУ, де творчі вечори стають формою арт-терапії для студентів.
«Навчання медика – це монотонний, важкий процес. Творчість для нас – як друге дихання. Коли йдеш на репетицію хору після складних занять, відновлюєшся, отримуєш віддушину», – ділиться Тетяна. Її діяльність доводить, що ТНМУ – це простір, де плекають не лише професійні навички, а й цілісну особистість, здатну відчувати прекрасне навіть у найважчі часи.
Ольга Татарин: залізний характер і грація спорту в реабілітації
У номінації «За вагомі досягнення у спорті» найкращою стала Ольга Татарин, студентка третього курсу спеціальності «Терапія та реабілітація». Майстер спорту зі спортивної гімнастики, вона присвятила цьому виду спорту 16 років життя – майже весь свій вік.
Поєднувати навчання на медичному факультеті з професійним спортом – завдання для сильних духом. Ольга не просто займається гімнастикою, вона здобуває призові місця на чемпіонатах України та вже стала спортивним суддею першої категорії. Її професійний вибір – реабілітологія – тісно пов’язаний зі спортивним минулим. Хто, як не професійна атлетка, краще розуміє механіку людського тіла та ціну відновлення?
«Я обожнюю спорт. Після медицини це перше, без чого не уявляю свого життя. Гімнастика допомагає мені впоратися з будь-якими перешкодами, дає сили витримки», – каже вона. Її приклад надихає сотні студентів дбати про своє здоров’я так само ретельно, як і про знання.
Богдан Сахнюк: волонтерство, як щоденний іспит на людяність
Коли мовимо про сучасного студента ТНМУ, то уявляємо людину в червоному жилеті волонтера. Богдан Сахнюк, студент четвертого курсу, став найкращим у номінації «За активну волонтерську діяльність». Його історія – це хроніка невтомної допомоги, яка почалася з першого курсу та стала способом життя після 24 лютого 2022 року.
Богдан – волонтер загону швидкого реагування Червоного Хреста України. Він був там, де найважче: на місцях ракетних обстрілів, на перонах прийому евакуаційних потягів з пораненими захисниками, допомагаючи «швидкій» транспортувати маломобільних пацієнтів. Окрім того, Богдан є співорганізатором спільноти донорів крові «RedLine». Їхня акція пам’яті Івана Попіля та інших полеглих випускників ТНМУ стала символом безсмертя через порятунок інших.
«Волонтерство прийшло у моє життя природно. Нині ніхто не може стояти осторонь. Ми заохочуємо людей донатити кров, навчаємо школярів домедичній допомозі. Це обов’язок кожного, хто обрав шлях медицини», – каже Богдан. Його діяльність – це живий приклад того, що клятва Гіппократа починається не з диплома, а з першого вчинку допомоги ближньому.
Лука Лехновський: громадська позиція, загартована на передовій
Найбільш щемливою та важливою частиною церемонії стала номінація «За активну громадську позицію». Її отримав Лука Лехновський, студент шостого курсу. Його історія – це історія покоління, яке змінило студентські аудиторії на бліндажі, а білі халати – на піксель бойового медика.
25 лютого 2022 року Лука мобілізувався в один з підрозділів ЗСУ. Після року служби на фронті він повернувся до навчання, але почуття обов’язку знову покликало його назад. З липня 2025 року він перебуває на контрактній службі у розвідувальному підрозділі. Кандидатуру Луки на участь у конкурсі висунула його група – це знак найвищої поваги та визнання від однокурсників.
Лука не зміг бути присутнім на нагородженні особисто – він там, де вирішується доля України. Його відсутність у залі була красномовнішою за будь-які слова. Він – символ того болю й тієї гордості, які нині відчуває кожен українець. Лука доводить: справжня громадська позиція – це готовність захистити свою країну ціною власного спокою та планів на майбутнє.
Церемонія нагородження «Студент року-2025» у ТНМУ – це не просто завершення календарного циклу. Це демонстрація того, що наш університет є потужним осередком формування нової генерації української інтелігенції. У стінах ТНМУ не просто викладають медицину – тут виховують характер.
Ці шестеро молодих людей – Мирослав, Софія, Тетяна, Ольга, Богдан і Лука – дуже різні за своїми вподобаннями та шляхами. Але їх об’єднує спільна риса – абсолютна небайдужість до долі своєї країни та професійна відповідальність.
Як зазначив в.о. ректора ТНМУ, професор Михайло Корда, виш пишається кожним з них. Адже саме вони – ті, хто завтра буде відбудовувати українську систему охорони здоров’я, проводити надскладні операції, робити наукові відкриття світового рівня та стояти на варті життя нації.
Студенти ТНМУ вкотре довели: вони – не просто майбутні лікарі, а моральний компас нашого суспільства. Незламне, талановите та сповнене любові до своєї справи покоління. І доки у коридорах нашого вишу ходять такі люди, можемо бути впевнені: майбутнє української медицини – у надійних руках.
Звісно, про кожного з переможців конкурсу «Студент року-2025» газета «Медична академія» розповість на своїх сторінках. Уже цього її числа читайте про Богдана Сахнюка, який став найкращим у номінації «За активну волонтерську діяльність».
Зоряна ТЕРЕЩЕНКО
Світлина Яніни Чайківської