Олександра Олещук: «У тилу ми робимо все, щоб наші воїни були забезпечені необхідним і повернулися живими»
Головний корпус Тернопільського національного медичного університету з перших тижнів війни перетворився на великий штаб і склад. Відповідальною за медичну частину є завідувач кафедри фармакології з клінічною фармакологією, професор Олександра Олещук. Вона зізнається, що долучення її до цієї роботи стало випадковим, але це допомогло їй відчути себе потрібною своїй країні, бути ефективною навіть під час воєнних дій.
«Ішов другий тиждень війни. Я зайшла по справах до проректора з наукової роботи Івана Кліща. В цей же час зайшов ректор Михайло Корда і сказав, що до нас їдуть великі вантажі з ліками та засобами медичного призначення, тому потрібно грамотно організувати прийом і видачу цього, реєстрації отриманого, розуміння того, який вантаж отримуємо і де його вміст знадобиться у військових госпіталях та лікарнях. Тоді дуже критичним було питання забезпечення якісними турнікетами, індивідуальними аптечками. Михайло Михайлович запропонував мені взятися за цю справу. Я сприйняла це позитивно, бо постійно слухати новини і нічого не робити було важко психологічно. Це забирало сили і надію на те, що все буде добре. І я вхопилася за ідею як за можливість бути корисною. З того часу ми почали формувати основу нашої медично-фармацевтичної команди. Перші вантажі показали нам, що треба об’єднувати людей, які готові бути постійними членами команди. На початку долучилося багато викладачів з різних факультетів, кафедр. Вантажі були різні, здебільшого несортовані. І це було виправдано, бо люди в різних країнах розуміли, що в Україні критично необхідно все, зокрема ліки, засоби медичного призначення, гігієнічні вироби. У той час бої тривали Києва і в Київській області. Ніхто не знав, як будуть розвиватися воєнні події, тому допомагали всім, чим могли.
Ми все це сортували в адмінкорпусі відразу біля входу. Тоді виникло питання: «А що з цього всього ми можемо використати для формування індивідуальних аптечок?». Була тривала дискусія, з чого вона повинна складатися. Ми почали прицільно цікавитися, якими мають бути аптечки стандарту НАТО. Завжди буду пам’ятати, як ми пройшли шлях від складання індивідуальної аптечки в одноразові пакети до вже укладання всього необхідного у спеціальні підсумки, пошиті за всіма військовими стандартами. За цей короткий час ми отримали величезний досвід і розуміння того, як все має бути, що потрібно. На початках ми формували вміст індивідуальної аптечки з надлишковими складовими, не знали, де має бути турнікет, ізраїльський бандаж, щоб їх було зручно дістати. Потім ми відшліфували все і зараз наші аптечки цілком відповідають стандартам.
Спершу пошиті підсумки приносили нам волонтери, згодом ми вже почали вибирати ті швейні цехи, які виготовляють підсумки якісно і так як це має бути. Ми також в перші дні своєї волонтерської діяльності розпочали формування pillpack (набір пігулок для одноразового вживання під час поранення) для кожної аптечки на професійному рівні. Щодо його вмісту і доцільності тих чи інших препаратів радилися з нашими фахівцями центру симуляційного навчання, які організовують тренінги з першої допомоги для військових, медиків і цивільних осіб. Обов’язковим є випробування і тестування турнікетів, які ми отримуємо від благодійників. Ми приймали всі відгуки від бійців і враховували їхні побажання. Цей зв’язок залишається досі», – дуже спокійно розповідає Олександра Михайлівна. Її емоції видає сльоза, яка під час тихо котиться по щоці.
За її словами, уже після першого місяця війни з Міністерства охорони здоров’я України надійшов лист про те, що на загальнонаціональному рівні буде координуватися робота волонтерських центрів, пов’язаних з забезпеченням ліками. ТНМУ був відразу поєднаний до міністерської платформи MEDDATA.
«Це дуже серйозна річ, бо вона чітко допомагає зрозуміти потреби в ліках і засобах медичного призначення у всіх лікувально-профілактичних закладах. Цей дашборд був створений відразу з початком війни. Він інформує долучені до нього волонтерські центри про незадоволені потреби щодолікарських засобів та виробів медичного призначення всієї системи охорони здоров’я. Сайт є динамічним щодо пріоритизації, актуалізації потреб та їх забезпечення. Насьогодні він уже поєднаний з системою Державних медичних закупівель. Фактично це раціоналізація витрат державних коштів і спрямування їх туди, де волонтери не можуть забезпечити відповідними ліками і засобами медичного призначення.
Коли ми ставимо наші дані в MEDDATA, то вносимо інформації по трьох позиціях: «в роботі», «відправлено» і лише після отримання підтвердження, що посилка дійшла до адресата, ставимо «отримано». Кожен розуміє, що під час війни відправлено ще не означає отримано. Особливо проблематично організувати успішну доставку в окуповані територію чи на лінію вогневого фронту. Одним з напрямків нашої діяльності є забезпечення ліками і засобами медичного призначення військових госпіталів, лікарень. Інформацію лікарі і військові передають швидко і відразу контактують з нами. Інший напрямок – індивідуальні аптечки та наплічники бойових медиків. І в цьому напрямку ми ще й стараємося забезпечити всім необхідним для підтримання здоров’я наших захисників. Наплічники для бойових медиків формує згідно з рекомендаціями МОЗ. Третій напрямок – логістика. Те, що в нас залишається на складі, також знаходить своє застосування. Ми відразу шукаємо військовий госпіталь, лікарню чи військову частину, де це потрібно.
Фактично ми на роботі зараз більше, ніж під час мирного життя. Працювати потрібно без вихідних з 9 ранку і до пізнього вечора. Я вдячна своїй команді за їхню самовідданість. Це ті люди, які можуть прийти і серед ночі, бо всі усвідомлюють, що виконують важливу місію. Ліки сортують і обліковують Світлана Кучер, Анастасія Дуб, Любомир Криськів, Ігор Медвідь, Тетяна Кучер. Постійно допомагають студенти, зокрема Артем Маланчук, Ольга Гетун, Уляна Стефурак. За вироби медичного призначення відповідають Людмила Вронська, Марія Бородай, Лариса Федонюк, Ольга Денефіль, Анна Демид», – продовжує Олександра Олещук.
До речі, майже всі члени команди не люблять публічності. Їх важко впросити зробити світлину, бо вважають, що добрі справи потрібно робити тихо. Через їхні руки проходять тонни медикаментів і засобів медичного призначення. Цікаво було спостерігати, як викладачі-волонтери брали до рук ноутбуки і відходили трохи далі в коридор, аби провести пару. Після цього поверталися до сортування, складування і відправки. Не раз вестибюль першого поверху адміністративного корпусу був закладений коробками чергового гуманітарного вантажу, а біля нього вже згуртувалася команда Олександри Олещук. До ранку величезна купа була розсортована, облікована і біля чергового стояли вже поскладені коробки для відправки в госпіталі.
«Прозорість та звітність – це дуже важливо. Ми щоденно звітуємо щодо отриманих та відправлених вантажів на сайті волонтерського центру ТНМУ. Ми долучені до міністерського чату, в якому спілкуються всі волонтери України, тому нам на зручно запитати поради чи поділитися досвідом. Ще важливим є той аспект, що нашими донорами є люди з практичної медицини або мають причетність до неї. Вони розуміють, що нам потрібно і знаходять все чітко під наші запити. Наприклад, для госпіталів для надання першої медичної допомоги необхідно мати кровоспинні, знеболювальні засоби, антибіотики, кровозамінники, кристалоїди та інше. Також ми працюємо з лікарнями, де лікують травмованих військових, і забезпечуємо їх VAC апаратами, засобами зовнішньої фіксації. Я відчуваю себе причетною до великої загальнолюдської світової мережі, де зовсім незнайомі і знайомі люди з Німеччини, Італії, Англії, США, Польщі та інших країн відразу відгукуються та допомагають.
Ми хочемо зробити все максимально залежне від нас, щоб хлопці і дівчата на передовій були захищені, мали необхідне. Ми в тилу і безпеці, а вони ризикують своїм життям. Ми молимося, щоб все, що ми передаємо, їм не знадобилося і було лише на здоров’я. Дуже хочемо, щоб це все допомогло врятувати якомога більше людей», – з надією говорить пані Олександра.
Яніна Чайківська.
Світлини Миколи Василечка.