Викладачі, студенти, працівники нашого університету ніколи не стояли осторонь від людської біди й завжди готові прийти на допомогу. Особливо волонтерський рух посилився з початком повномасштабного вторгнення росії в Україну.
У підвальному приміщенні навчально-наукового інституту медико-біологічних проблем діє волонтерський осередок «Файна сітка». Тут волонтерки-переселенки, студенти, викладачі, працівники університету та небайдужі тернополяни плетуть маскувальні сітки для військових на фронт. Робота кипить цілодобово, і волонтери працюють у кілька змін.
Поспілкувалися зі співорганізаторкою «Файної сітки» Анастасією Донченко, щоб дізнатися, як все починалося. «Я родом з Донеччини. 2014 року через вторгнення агресора моїй родині довелося переїхати до Запорізької області. Але з початком повномасштабної війни ми знову змушені були покинути домівку, рятуючи дітей від ворожих куль», – розповідає пані Анастасія.
Чоловік Анастасії Донченко – військовий, боронить країну від агресора. У родині зростають троє доньок: 7, 10 і 19 років. Спочатку на кілька місяців пані Анастасія з доньками поїхала за кордон, але не змогла там залишитися й вирішила повернутися в Україну. Обрали Тернопіль. Каже, що жодного разу не пошкодувала про власне рішення.
Якось пані Анастасія побачила оголошення, що в міській школі №4 плетуть маскувальні сітки для військових, тож вирішила долучитися. Спочатку разом з п’ятьма іншими жінками-переселенками почала допомагати. З часом жінки здружилися й стали спільно плести сітки у школі. Анастасія Донченко каже, що вони не знали ані техніки плетіння, ані того, як підбирати правильні кольори. Вчилися цій справі з нуля, дивилися відеоуроки, спілкувалися з військовими…
«Згодом нам запропонували плести сітки в приміщенні навчально-наукового інституту медико-біологічних проблем. Ми щиро вдячні ректору ТНМУ Михайлові Корді за підтримку. Тут ми почали плести набагато більше необхідних для військових сіток. Ба, більше, до нас приєдналися студенти, працівники вишу, а також часто наш осередок відвідують небайдужі тернополяни», – ділиться думками пані Анастасія.
Коли ми завітали до «Файної сітки», були приємно вражені. Тут кипіла робота. Доцентка кафедри мікробіології, вірусології та імунології Олена Покришко радо провела екскурсію та познайомила нас з волонтерами-однодумцями.
«Коли дівчата звернулися до ректора нашого вишу Михайла Корди, він радо відгукнувся. Надав не лише приміщення для плетіння сіток і кікімор, а й три стійки, які значно полегшують роботу. Нещодавно ще одну стійку виготовив чоловік доцентки кафедри громадського здоров‘я та управління охороною здоров’я Ольги Литвинової. До речі, викладачі цієї кафедри найактивніше долучаються до плетіння сіток і кікімор. Тішуся, що до цього волонтерського руху активно долучаються наші студенти. Коли оголошують повітряну тривогу, всі спускаються в це підвальне приміщення й, якщо тоді немає практичного заняття, працюють, не марнуючи часу. Зазначу, що дівчата з «Файної сітки» ще жодного разу не відмовили жодному студентові, в кого батько воює на фронті й кому потрібна та чи інша сітка», – розповіла Олена Володимирівна.
Викладачка каже, що неймовірно приємно спостерігати за тим, коли тут багатолюдно. Коли ж почали публікувати інформацію про плетіння сіток у соцмережах та на сайті вишу, до них почали приєднуватися небайдужі тернополяни. «У нас є команда неймовірних дівчат, яким вже за 60 років. Це чудові, позитивні, харизматичні тернополянки, які щодня працюють у ранкову зміну. Спілкування з ними – саме задоволення», – зазначила Олена Покришко. Водночас зауважила, що використовує кожну вільну хвилину для плетіння сіток. Навіть коли ми спілкувалися з іншими учасниками волонтерського осередку, пані Олена не втрачала часу й узялася за роботу, адже кожна хвилина – на вагу золота.
Доцентка Олена Покришко розповіла, що студенти медуніверситету активно долучаються й до збирання коштів на витратні матеріали, влаштовуючи акції, розповідаючи перехожим про «Файну сітку» та потреби військових. За зібрані кошти купують матеріал і все необхідне для сіток.
«Якось вони організували цікавий проєкт, – мовить викладачка. – Ходили вулицями міста, одягнені в «кікімори», та збирали донати. До цієї акції долучилися також студенти з Індії – брати Панесари Гурніш та Авніш. До слова, вони дуже добре розмовляють українською. Разом їм вдалося зібрати чималу суму».
Коли спілкувалася з Оленою Володимирівною, ще один цікавий та завжди усміхнений юнак активно надавав додаткову інформацію. Як з’ясувалося, це студент 4 курсу медичного факультету Андрій Свіржевський. Хлопець розповів, що родом з Волині, а на запитання, чому вирішив долучитися до волонтерства, твердо відповів: «Як же по-іншому?! Потрібно допомагати. Лише тоді буде користь». До слова, Анастасія Донченко, співорганізаторка «Файної сітки», зазначила, що Андрій – серце їхнього осередку, завжди допомагає рухатися вперед. Юнак плете сітки майже щодня, присвячуючи цій справі п’ять годин, а під час канікул ще більше. Цього року, наприклад, він зустрів Новий рік саме в осередку за плетінням сіток.
Однією з учасниць волонтерського осередку є Катерина Данилюк з Харкова. Жінка разом з дітьми переїхала до Тернополя у вересні 2022 року. Доки чоловік воює, захищаючи країну, Катерина вирішила допомогти війську. Спочатку самотужки вдома виготовляла окопні свічки, а потім приєдналася до «Файної сітки».
Зустріла тут також Олександра Тарабаку із селища Високопілля на Херсонщині. Розповів, що приїхав у Тернопіль у квітні 2022 року разом з 14-річним сином і мамою. Зараз син навчається в колегіумі імені Патріарха Йосифа Сліпого, а пан Олександр працює укладальником-пакувальником у видавництві «Школярик». Він почав плести сітки з торішнього вересня. Каже, що намагається приділяти цьому весь вільний час. Для нього це не лише допомога військовим, але й спосіб боротьби зі стресом і тривогою. «Тут я серед однодумців, це допомагає розвитку. Тут неймовірна атмосфера й ще кращі люди!», – каже пан Олександр.
Під час перебування в осередку звернула увагу, що на стійках були розвішені різноманітні сітки й волонтери застосовували різні техніки плетіння та кольори для кожної з них. Кажуть, вони завше телефонують військовим перед тим, як братися за роботу, щоб дізнатися більше про умови, в яких вони перебувають.
До плетіння сіток активно долучаються також працівники університету. Волонтери висловлюють подяку колективові бібліотеки ТНМУ за велику допомогу та підтримку, зокрема її керівниці Олені Проців.
Доки спілкувалася з волонтерами, помітили скромну жінку, яка не покладаючи рук плела сітки в кутку кімнати. З’ясувала, це працівниця університету, комендант навчального корпусу №1 пані Ніна (прізвище не вказано за її проханням). Вона розповіла, що долучилася до цього волонтерського осередку із самого початку. Для неї це дуже важливо. Пані Ніна переконана, що нині ніхто не має залишатися байдужим до потреб військових, адже вони там жертвують заради нас, нашого спокою найціннішим – життям. «Завжди пригадую слова колишнього очільника МВС, покійного Дениса Монастирського: «Перемога настане лише тоді, коли кожен з нас зробить для цього все можливе», – мовить пані Ніна, втираючи сльози.
В осередку, крім маскувальних сіток, втілюють й інші волонтерські акції. Там виготовляють окопні свічки, в’яжуть теплі шкарпетки для військових. Про ці ініціативи розповімо в наступних числах нашої газети.
Аби стати волонтером, не потрібні ні великі статки, ні знайомства – лише чисте серце, роботящі руки та віра в добро й перемогу. Якщо у вас є ці якості, вас завжди радо зустрінуть в осередку «Файна сітка».
Зоряна ТЕРЕЩЕНКО
Світлини авторки