Війна в Україні, яка переросла в повномасштабне вторгнення, драматично вплинула на здоров’я та добробут країни. Хоча 4,6 мільйона українців повернулися, все ще залишаються 3,7 мільйона внутрішньо переміщених осіб і 6,2 мільйона біженців, які не можуть безпечно повернутися до власних домівок. Організація Об’єднаних Націй зафіксувала понад 10 000 загиблих цивільних, зокрема більше ніж 560 дітей, а також понад 18 тисяч поранених з лютого 2022 року. Значна кількість цих жертв – наслідок ударів ракетами великої дальності та боєприпасів і сталася далеко від зон бойових дій. Конфлікт порушив надання життєво важливих послуг, що призвело до суттєвого погіршення стану здоров’я, особливо – у східних і південних регіонах. Вакцини захищають людей проти багатьох небезпечних захворювань. Головно це актуально для військових, немовлят, дітей з імунодефіцитами, недужих з хронічними хворобами.
Пропонуємо читачам інформацію за матеріалами сайту https://vaccine.org.ua/pro-vakczynacziyu/dity/, яку надала професорка кафедри дитячих хвороб з дитячою хірургією ТНМУ Світлана НИКИТЮК.
Як працюють вакцини?
Вакцинація «тренує» організм людини для успішної протидії мікроорганізмам (бактеріям і вірусам), які викликають багато серйозних захворювань у людей. Після введення вакцина запускає відповідну реакцію організму, яка дозволяє дитині успішно чинити опір збудникам, якими малеча могла заразитися з навколишнього середовища чи безпосередньо від хворої людини. Для досягнення захисту, формування імунітету вводять різну кількість доз вакцин. Деякі вакцини забезпечують захист на все життя, а для деяких необхідно вводити «бустерні» дози протягом життя (ревакцинація).
Те, до чого розвивається імунна відповідь, ми називаємо антигеном. Саме антигени є основою вакцин. Це можуть бути ослаблені або інактивовані (вбиті) мікроорганізми. Їх можуть вилучити зі збудників хвороб або отримати іншим шляхом (наприклад, синтезувати). Хоча вакцини містять лише незначну частину антигенів, з якими діти стикаються у своєму середовищі щодня, вони сприяють виробленню імунітету – антитіл і клітин, які необхідні для боротьби із захворюваннями, проти яких їм було зроблено щеплення.
Хто винайшов вакцинацію?
Відомий історичний факт,що 17 травня 1749 року в Англії народився Едвард Ентоні Дженнер – лікар, який винайшов вакцину проти натуральної віспи, зберігши мільйони людських життів і змінивши хід історії медицини.
Натуральна віспа (не плутати з вітряною віспою – «вітрянкою») була відома людству з давніх часів: перші дані про епідемію датовані IV ст. Століттями натуральна віспа вражала країни та континенти, приносячи людям тяжкі нестерпні муки та каліцтва й часто призводячи до смерті (смертність серед захворілих складала майже 50%). Спроби винайти ліки від натуральної віспи були марними.
Молодий хірург Едвард Ентоні Дженнер помітив, що люди, які заражалися «коров’ячою віспою», переносили цю хворобу в легкій формі, а після цього у більшості з них вироблявся імунітет до натуральної віспи. У лікаря виникла ідея провести експеримент. 14 травня 1796 року Едвард узяв склад пустул (невелика кількість яких з’явилася на руці дівчини, хворої «коров’ячою віспою») та помістив їх у свіжу подряпину 8-річного хлопчика Джеймса Фіппса. Реакцією хлопця на таку процедуру стала незначна лихоманка та погіршення самопочуття, але через кілька днів він знов почувався здоровим. Через півтора місяця хлопчика щепили зразком натуральної віспи, але Джеймс не захворів. Через декілька місяців йому зробили ще одне щеплення натуральною віспою, а через п’ять років – ще одне. Але Джеймс залишався здоровим – у нього був імунітет.
Після такого експерименту лікар почув багато критики на свою адресу, але результат твердив сам за себе. Незабаром Едвард Ентоні Дженнер став всесвітньовідомим завдяки відкриттю вакцини від натуральної віспи. Це допомогло врятувати мільйони людських життів. Натуральна віспа стала першою інфекційною хворобою, яку вдалося цілком ліквідувати завдяки вакцинації.
Обов’язкова вакцинація дітей була й залишається питанням, що викликає публічну дискусію. Адже ця тема викриває існуючі суперечності між індивідуальним і загальним, між особистими переконаннями та колективною безпекою.
Питання від батьків: чому мені варто вакцинувати дитину?
– Вакцинація може захистити її від ускладнень небезпечних захворювань, шпиталізації та смерті.
– Вакцинація заощаджує час і бюджет родини, дозволяючи скоротити кількість робочих і навчальних днів, втрачених через хворобу.
– Вакцинація захищає не лише вашу дитину, а й тих дітей та дорослих з її оточення, які через реальні медичні протипокази чи малий вік не можуть бути вакциновані.
– Вакцинація має додаткові переваги для здоров’я. Наприклад, згідно з результатами наукових досліджень у вакцинованих дітей рідше розвиваються хронічні алергічні захворювання, а вакцинація немовлят від ротавірусу знижує шанси на розвиток в них цукрового діабету 1 типу.
– Вакцинація дозволяє дитині відвідувати садочок чи школу у випадку переїзду за кордон до країн, де щеплення є обов’язковою умовою для відвідування дитячих навчально-виховних закладів.
– Вакцинація є одним з геніальних винаходів людства, який дозволив суттєво знизити дитячу смертність у світі. Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) імунізація зберігає від 2 до 3 мільйонів дитячих життів щороку.
Вакцини для забезпечення щеплень згідно з Національним календарем
Через постійні антигенні зміни вірусу грипу ВООЗ щороку оновлює свої рекомендації щодо складу вакцини. У сезоні 2025-2026 років запропоновано такий антигенний склад для чотиривалентних вакцини проти вірусів грипу, які ймовірно циркулюватимуть: вірус, подібний до A/Victoria/4897/2022(H1N1)pdm09 [A/Victoria/4897/2022 IVR-238]; вірус, подібний до A/Thailand/8/2022 (H3N2) [A/California/122/2022 SAN-022 – «ВаксігрипТетра»; A/Thailand/8/2022 IVR-237 – «ДжісіФлюКвадривалент»]; вірус, подібний до B/Austria/1359417/2021 [B/Michigan/01/2021, дикий тип – «ВаксігрипТетра»; B/Austria/1359417/2021 BVR-26 – «ДжісіФлюКвадривалент»]); вірус, подібний до B/Phuket/3073/2013 [B/Phuket/3073/2013, дикий тип].
Клінічна картина СОV-19-Безсимптомні інфекції у 43-47% у різних дослідженнях (затемнення за типом «матового скла» або плямисті на КТ); Патогенетичне лікування:
– Озельтамівіру фосфат є пропрепаратом активного метаболіту (озельтамівірукарбоксилату). Активний метаболіт є селективним інгібітором ферменту нейрамінідази вірусів грипу, що являє собою глікопротеїн на поверхні віріона. Активність вірусного ферменту нейрамінідази є важливою для проникнення вірусу в неінфіковані клітини, вивільнення новоутворених вірусних частинок з інфікованих клітин і подальшого поширення вірусу в організмі.
– Озельтамівірукарбоксилат інгібує нейрамінідазу вірусів грипу типів А та В invitro. Озельтамівіру фосфат пригнічує реплікацію вірусу та його патогенність invitro. Озельтамівір при пероральному застосуванні пригнічує реплікацію вірусів грипу типів А і В та його патогенність на моделях грипозної інфекції у тварин invivo при антивірусній експозиції, що досягалася у людини при застосуванні дози 75 мг двічі на добу.
Успіхи України на шляху інтеграції в європейський медичний простір
Беззаперечним досягненням в напрямку імунізації є створення Національного порталу з імунізації. Відкритість доступу до правдивої інформації, формування адекватного інформаційного простору – це один з важливих етапів на шляху до євроінтеграції, який Україна успішно пройшла. Ми крок за кроком також утілюємо багато положень щодо вакцинації, які вже давно існують у країнах ЄС та США. Одним з важливих результатів цієї роботи є затвердження наказу, що стосується протипоказань до щеплень, вакцинації в деяких ситуаціях (він відомий як наказ 2070 від 11.10.2019 р.). Тепер в одному документі зібрано багато клінічних ситуацій, з якими зустрічається лікар і щодо яких потрібно приймати рішення з вакцинації. Це один з прикладів впровадження сучасних міжнародних протоколів в Україні.
Змістити вакцинацію БЦЖ на одну добу та вводити її після 24-ї години життя. Чинний календар передбачає, що її вводять після 48 годин життя. Навіщо це змінювати? По-перше, вакцину БЦЖ можна й варто вводити в першу добу життя (що дозволяє й інструкція до деяких вакцин), просто в нас в Україні немає такої традиції. Проте у світі ця практика існує та є сталою. По-друге, фахівці орієнтувалися на те, що в нас низька народжуваність. Ми намагаємося менше часу утримувати дітей у пологових стаціонарах, де вони можуть зустрітися з резистентною бактеріальною інфекцією. Адже що менше ви перебуваєте у стаціонарах, то більше шансів, що звідти випишетеся без ускладнень. Зсунення вакцинації БЦЖ на одну добу раніше дозволить ефективніше використовувати наявні дози вакцин. Так діти будуть захищені від тяжких форм туберкульозу до виписки з пологового стаціонару, і це питання не доведеться перекладати на лікарів первинної ланки.
Щодо введення БЦЖ з інтервалом місяць від інших вакцин, яке планується відмінити, це також суто питання традиції, а не безпеки чи ефективності. В переважній більшості країн світу вакцину БЦЖ за потреби вводять одночасно з іншими вакцинами або з довільним інтервалом від інших вакцин. Тож Україна приводить нашу практику відповідно до загальносвітової. Це значно спростить для батьків процедуру вакцинації та дозволить вчасно захистити немовлят від смертельно небезпечних для них хвороб, адже тепер не доведеться чекати можливості ввести інші необхідні вакцини після отримання БЦЖ.
Щодо змін вакцинації від кашлюку, дифтерії, правця, поліомієліту, Hib-інфекції та гепатиту В
Зараз вакцинацію противірусного гепатиту В проводять окремо за схемою: у 1-й день, а потім у другий та у 6 місяців. Водночас немовлят щеплять проти кашлюку, дифтерії, правця, поліомієліту у 2, 4, 6 та 18 місяців, а проти Hib-інфекції – в 2, 4 та 12 місяців. В оновленому Календарі запропоновано проводити вакцинацію проти всіх зазначених хвороб в 2, 4, 6 та 18 місяців. Це дозволить розширити асортимент вакцин, які ми можемо закуповувати, бо ринок вакцин дуже специфічний. З оновленою схемою відкривається більше можливостей забезпечення українців полівалентними, тобто комбінованими, вакцинами. Це також сприятиме й збільшенню рівня охоплення щепленнями й, як результат, рівня захисту дітей. Деякі батьки досі побоюються вводити дітям багатокомпонентні вакцини. Насправді ж комбіновані вакцини ми використовуємо дуже давно. Та ж сама вакцина проти кашлюку, дифтерії та правця (АКДП) – комбінована. Просто тепер ми почали додавати до цієї базової вакцини інші компоненти – вакцини проти Hib-інфекції, гепатиту В, поліомієліту. 5- та 6-компонентні вакцини використовують у світі вже понад 20 років. Досвід їхнього застосування є й в Україні: ми вже певний час використовуємо в державних медичних закладах 5-валентну вакцину (проти 5-ти інфекційних захворювань). Якщо подивитися на досвід інших країн з потужними системами епіднагляду за можливими побічними ефектами, то висновки однозначні: комбіновані вакцини безпечні та ефективні.
Використання цільноклітинної вакцини проти кашлюку
Батьки часто запитують, чи не варто в Україні перейти на використання вакцин з ацелюлярним кашлюковим компонентом? Вважаємо, що наразі не варто, і ось чому. В нашій країні маємо зараз стрімкий підйом захворюваності на кашлюк. Подібну ситуацію спостерігаємо й у країнах Євроспільноти. Проте причини відрізняються. В нас причина такої ситуації – низьке охоплення щепленнями. Важкі випадки кашлюку – це переважно невакциновані діти перших років життя. Для їхнього захисту маємо використовувати ефективну та безпечну вакцину, що забезпечує тривалий імунітет. А в чому причина підйому захворюваності в європейських країнах? Пролити світло на це питання допомагає дослідження, яке нещодавно провели у Франції. Після 10-річного періоду спостереження науковці дійшли висновку, що підйом захворюваності на кашлюк у Франції може бути спричинений переходом на дводозову схему вакцинації проти кашлюку вакциною з ацелюлярним кашлюковим компонентом на першому році життя. Тобто маємо чергове підтвердження того факту, що такі схеми вакцинації є більш слабкими й потрібно вводити додаткові дози, а це знову ж таки фінансові витрати. Тож чи не варто використовувати те, що вже має підтверджену ефективність та є безпечним? Ми завжди маємо оцінювати і безпеку, і ефективність, і фінансову складову для раціонального використання ресурсів. Вакцина з ацелюлярним кашлюковим компонентом, по-перше, в рази дорожча, по-друге, що головне – менш ефективна для контролю за тяжкими випадками кашлюку на популяційному рівні в Україні. Такої ж позиції дотримуються й у ВООЗ: у країнах, що не перейшли на використання вакцин з ацелюлярним кашлюковим компонентом, не рекомендовано здійснювати такий перехід і варто продовжувати використовувати цільноклітинну вакцину проти кашлюку у складі комплексних вакцин. Кількість доз для немовлят не зменшується: передбачено три дози на першому році життя та ревакцинацію на другому році життя (схема «3+1»).
Про зміни графіка щеплень вакциною КПК
Друга доза вакцини КПК (проти кору, епідпаротиту та краснухи) за чинним Календарем передбачена в 6 років. В оновленому Календарі її пропонують зсунути на вік 4 роки. Це відповідає практиці багатьох держав. Різні країни мають різні інтервали до введення другої дози КПК і зазвичай другу дозу вводять раніше віку 6 років. У Німеччині, наприклад, другу дозу взагалі вводять з мінімальним інтервалом – за місяць від першої на другому році життя. Тож багатьом дітям, які перебувають зараз з мамами в евакуації, буде проведено щеплення згідно з німецьким календарем чи за календарями інших країн тимчасового перебування.
В Україні наразі спостерігаємо чималу кількість хворих на кір серед дітей дошкільного віку, яка зросла за підсумками минулого року. Тож зсуваємо другу дозу раніше, аби надати оптимальний захист цим дітям. Чому саме на вік 4 роки? Чому не на вік 2-3 роки? Бо в такому випадку нам треба було б думати, як забезпечити вакциною одразу кілька вікових когорт, і для цього потрібно було б закуповувати в кілька разів більше доз вакцини. А так діти, яким виповнилося 5 років, будуть довакциновані в 6 років, а діти, яким виповниться 3 роки, отримають другу дозу в 4 роки. Таким чином ми розвантажуємо систему охорони здоров’я, оптимізуємо схему вакцинації та покращуємо питання з контролем кору протягом досить короткого проміжку часу.
Перехід на вакцину ІПВ для профілактики поліомієліту
Приймаючи рішення про повний перехід на використання інактивованої поліомієлітної вакцини (ІПВ) замість змішаної схеми з використанням і ІПВ, і ОПВ (оральної поліомієлітної вакцини), ми керувалися такими міркуваннями.
На жаль, новий спалах поліомієліту в Україні є цілком ймовірним. Наразі ми отримали від міжнародних експертів визначення, що спалах 2021 року «закритий». Проте в умовах повномасштабної війни, коли руйнується інфраструктура, новий спалах цілком можливий. Згідно з чинним календарем ми продовжуємо використовувати оральну поліомієлітну вакцину (ОПВ) для третьої та наступних щеплень. Вакцина ОПВ є достатньо ефективною та безпечною. При низьких рівнях охоплення вакцинацією в результаті циркуляції вакцинного вірусу може утворитися мутований, так званий вакцино споріднений, вірус. Він також може викликати спалах, як це вже було 2021 року на Закарпатті та Рівненщині. Зараз, відповідно до чинного календаря, починаємо курс щеплень з двох доз інактивованої поліомієлітної вакцини (ІПВ), які забезпечують непоганий індивідуальний імунітет від трьох типів вірусу поліомієліту, і далі вже цей імунітет закріплюється ОПВ. Але варто зважити на те, що вакцина ОПВ наразі захищає від типів 1 та 3 у вірусу поліо й не може забезпечити оптимальний імунітет від типу 2 вірусу, адже є двовалентною і не містить типу 2 в своєму складі. Тож для формування оптимального захисту проти всіх трьох типів поліомієліту варто отримати повний курс щеплень тривалентною вакциною ІПВ. Це відповідає стратегії європейського регіону ВООЗ. До того ж виробництво вакцини ОПВ зараз скорочується й тому вакцина ОПВ є дефіцитною для нас, виробництво ж вакцини ІПВ нарощується. Проте ІПВ переважно входить до складу комбінованих вакцин.
Відповідно до світових стандартів планується привести й схему вакцинації проти поліомієліту, яка в новій редакції Календаря передбачатиме п’ять доз вакцини ІПВ. Цієї кількості доз цілком достатньо для досягнення оптимального захисту.
Введення до Календаря щеплення проти ВПЛ
Багато питань виникає щодо однодозової схеми вакцинації проти вірусу папіломи людини (ВПЛ) в оновленому Календарі. І тут важливо розуміти, що така схема – це не наші особисті вигадки, аби зекономити бюджетні кошти. Дані щодо ефективності такої схеми містяться в позиції Всесвітньої організації охорони здоров’я від 2022 року, що спирається на наявні наукові дослідження, і кількість цих досліджень продовжує зростати. Вже маємо також досвід країн, які перейшли на однодозову схему вакцинації проти ВПЛ, наприклад, Великої Британії та Австралії. Чому ці країни прийняли таке рішення? Адже наразі існують достатньо переконливі аргументи, що одна доза вакцини в молодих людей до 20 років працює аж ніяк не гірше, ніж дві дози.
Інше питання, чому вакцинацію коштом державного бюджету буде запропоновано саме дівчатам 12-13 років? Чому не дівчатам від 9 років, адже згідно з інструкцією вакцину дозволено вводити з цього віку? Причина такого рішення в тому, що, розглядаючи можливі схеми вакцинації, НТГЕІ бере до уваги прихильність та готовність населення – зокрема, батьків і медичних працівників до вакцинації. Вакцинацію проти ВПЛ важливо провести до початку статевого життя. Якщо б ми зсунули календарну вакцинацію проти ВПЛ на вік 9-10 років, то втратили б кілька вікових груп, які підростуть і почнуть жити статевим життям. Насамперед потрібно захистити від ВПЛ тих, кому 12-13 років, адже за рік, два, можливо, п’ять чи десять, вони вже зможуть заразитися вірусом і потрапити в когорту тих, хто може в подальшому мати рак шийки матки чи інші ВПЛ-асоційовані захворювання. Аби програма вакцинації працювала стабільно та ефективно, ми повинні мати прихильність людей. У цьому випадку прихильність і самих пацієнток, і їхніх батьків буде вищою, ніж при розгляді цього питання в дівчат у 9-10 років. Адже в останньому випадку батьки можуть сумніватися, навіщо дитині такого віку щеплення проти інфекції, яка передається переважно статевим шляхом. Ми беремо до уваги всі чинники, включно з прихильністю населення, аби календар щеплень був оптимальним, раціональним, ефективним і, відповідно, ми мали від того суттєвий ефект в плані боротьби з інфекційними хворобами.
Кожна держава визначає відповідно до своєї спроможності, які категорії вона може забезпечити вакцинами та для кого це буде найбільш ефективно. Іншими словами, необхідно за мінімальних зусиль досягнути максимального показника. Якраз такого результату й можна досягнути, вакцинуючи проти ВПЛ дівчат 12-13 років. Зауважте, що ми не вказуємо чітко вік, а вказуємо віковий «коридор» – 12-13 років. Ми також прописали, що вакцина може бути використана з 9 років у певних випадках – сексуальне насильство, ВІЛ-інфекція (в останньому випадку застосовується тридозова схема вакцинації). Вакцинуватися чи ні – це ваш вибір. Але наші діти та відповідальність за їхнє здоров’я в наших руках.