Ця рослина приваблива зовні, але отруйна зсередини. Прозорий водянистий сік борщівника, потрапивши на шкіру, під дією сонячних променів спричиняє опіки. Широкі лопухи на височенних стеблах з білими розлогими «парасольками», розростаються вздовж шляхів, водойм. Це найбільш комфортні місця для зеленого чудовиська. Цвітіння небезпечної рослини триватиме все літо. Прогулюючись нещодавно неподалік домівки, я теж натрапила на цю красиву, гігантських розмірів парасольку, схожу на кріп. Сфотографувала, але здалеку, бо одразу здогадалася, це – борщівник. Про нього розповіла знайома фітотерапевтка. Одного разу вона пройшла стежкою, обабіч борщівника. Як сік рослини потрапив на її руки, незрозуміло, але жінка отримала опіки, від яких кілька місяців лікувалася.
Як виглядає?
Як відрізнити борщівник від інших рослин? Борщівник – велетенська рослина. Екземпляр, що вже виріс, може досягати від 1,5 аж до 5 метрів заввишки та мати розгалужену парасольку до 1-2 метри у діаметрі. Квітка утворює розетку зубчастої форми, в перший рік утворюється лопатоподібне листя, на другий – квітковий колосок, у якому дозрівають тисячі насінин. Одна рослина може продукувати до 50 тисяч насінин, деякі види утворюють до 80 тисяч насінин. Стебло зеленого кольору з фіолетовими плямами, вирізняються жорсткі, білі ворсинки. Стебла порожнисті й міцні, мають товсте коло ворсинок, біля основи кожного стебла розходиться листя. Листя величезні (до 1,5 м завширшки та 3 м завдовжки), глибоко розділені на більш дрібні листочки. Листок схожий на листя ревеню, з неправильними й дуже гострими або зубчастими краями, що породило одну з інших його поширених назв – дикий ревінь. Нижня частина листя ворсиста (волосиста, волохата). Квітки з’являються в червні та липні, бувають дрібненькі білі або злегка рожеві, скупчені на парасолькоподібних голівках, відомих, як парасольки, які можуть досягати діаметру до 60 см. Усі квіти в парасольці звернені догори. Насіння сухе, сплюснуте та овальне, майже 1 см завдовжки з коричневими лініями. Рослина утворює велику кількість насіння, що легко поширюється вітром та водою. Коренева система розгалужується до двох метрів. Відомо, що найбільше отруйних речовин борщівника зосереджено в наземній частині рослини, а саме у стеблі та листках. Проте отруйні компоненти є й у квітках, насінні та коріннях рослини.
Чому небезпечний?
«Як дерматологиня я часто стикаюся з випадками опіків від цієї рослини, – розповідає професорка курсу дерматології Тернопільського національного медичного університету Світлана Галникіна. – Адже борщівник містить фурокумарини – речовини, що під дією сонячного світла спричиняють сильні хімічні опіки. Як наслідок, – шкіра стає чутливою до сонця, фотосенситивною, а такий стан ще називають фітофотодерматитом. Опіки проявляються, як червоні плями, пухирі, що можуть залишити рубці».
Загалом токсичну дію борщівника можна описати як протилежну до дії сонцезахисних кремів, які містять SPF-фільтри (сонцезахисні чинники). Адже токсичні речовини, що містяться в рослині, зменшують здатність шкіри захищатися від надмірного ультрафіолетового опромінення. До слова, схоже діє сік грейпфрута, що також містить токсичний фурокумарин. Відтак під дією ультрафіолетових променів шкіра отримує опіки – переважно це почервоніння або поява міхурців, тобто 1-а та 2-а стадії опіку шкіри. Відомо, що для таких фітотоксичних уражень шкіри властивий тривалий період загоєння ран – від місяця до кількох.
Іншою небезпекою від борщівника є потрапляння соку рослини на слизову оболонку очей – через розтирання очей рукою, на якій є залишки токсичних речовин соку. Токсичні фотосенсибілізувальні (ті, що підвищують чутливість до руйнівної дії сонячного випромінювання) речовини, які містяться в борщівнику, зумовлюють сильне подразнення й розвиток запального процесу в оці – аж до випадків порушення зору та розвитку сліпоти. У літературі описані випадки потрапляння токсичних фурокумаринів всередину з їжею, що супроводжувалися розладами свідомості, навіть появою марень. Особливо небезпечним борщівник є для дітей, які можуть зацікавитися рослиною-гігантом, намагатися зірвати собі велетенські квітки, зробити «телескоп» з порожнього стебла. Діти гірше переносять такі токсично спровоковані опіки шкіри, а щонайгірше – легко можуть натерти очі рідиною, що виділилася з рослини. Це може призвести до незворотних змін в оболонках очей, що супроводжуються порушенням зору чи сліпотою. Саме тому батькам варто розповісти дітям про небезпеку від контакту з борщівником.
Як захиститися?
Найкращий спосіб вберегтися від отруйної дії борщівника – уникати рослини, не проходити через хащі, де вона росте, не намагатися її зірвати. Не торкатися шкірою до зірваної чи зрізаної частини рослини, де проступає сік. Якщо ж усе-таки довелося перебувати поруч, одягайте закритий одяг та рукавички. Після контакту негайно промийте шкіру водою з милом та уникайте сонячного світла. Навіть одноразове торкання до борщівника призводить до опіків 1-3 ступенів. Можливі й смертельні випадки після контакту з борщівником. Особливо, якщо вражаються рот чи горло, застерігають фахівці. У жодному випадку не розтирайте уражене місце. Так ви можете рознести подразнювальну речовину по всьому тілу. Особливо важливо не доторкатися до обличчя та очей. Якщо ж на шкіру вже потрапив борщівник, то професорка Світлана Галникіна радить ретельно помити ділянку шкіри, що контактувала з рослиною, з милом. Прикривати ділянку, яка контактувала з рослиною, від сонця ще декілька днів. Якщо шкіра не пошкоджена – нанесіть сонцезахисний крем, навіть при неінтенсивному сонці. У разі виникнення ознак алергічної реакції лікарі призначають антигістамінні препарати, а за сильного болю уражених ділянок – місцеві знеболювальні, каже професорка. Опіки лікують залежно від стадії, глибини ураження та поширення рани – після консультації лікаря вдома або, за потреби, в умовах лікувального стаціонару.
Лариса ЛУКАЩУК