Понад два місяці тому Тернопільський національний медичний університет імені Івана Горбачевського очолив професор Петро Лихацький. Про перші кроки на цій посаді, стратегію розвитку ТНМУ, засади формування управлінської команди вишу та деякі інші питання діяльності Петро Григорович розповідає-розкриває у сьогоднішньому інтерв’ю «Медичній академії».
– Петре Григоровичу, Міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко зазначив, що ТНМУ – в лідерах галузі. Якими будуть ваші перші кроки на посаді, щоб не просто втримати цю високу планку, а забезпечити новий ривок для університету?
– Мої перші кроки на посаді будуть спрямовані на чітке визначення стратегічних пріоритетів розвитку університету з урахуванням сучасних викликів у сфері медицини та освіти. Йдеться не лише про збереження досягнутого рівня, а про перехід до якісно нового етапу.
Передусім ініціюю відкритий діалог з академічною спільнотою університету та роботодавцями, щоб спільно визначити ключові точки зростання. На основі цього буде сформовано оновлену стратегію розвитку, яка включатиме впровадження інноваційних освітніх технологій, посилення наукової діяльності та міжнародної співпраці.
Особливу увагу приділятиму розвиткові клінічної бази, цифровізації освітнього процесу та інтеграції університету у світовий медичний та науковий простір. Це дозволить не лише втримати лідерські позиції, а й забезпечити потужний ривок уперед, підвищуючи конкурентоспроможність випускників та авторитет університету на міжнародному рівні.
– Поговорімо про дорожню карту розвитку ТНМУ на найближчі 5-10 років. Які три основні індикатори успіху ви особисто визначили для себе по завершенню першого п’ятирічного терміну?
– Якщо мовити про дорожню карту розвитку ТНМУ на 5-10 років, то для мене принципово важливо мати чіткі, вимірювані орієнтири. Після першого п’ятирічного терміну я б визначив для себе три ключові індикатори успіху:
- Якість освіти та конкурентоспроможність випускників. Головний показник – це успішність наших випускників: їхнє працевлаштування, затребуваність на ринку праці в Україні, результати ліцензійних іспитів, а також рівень практичної підготовки, адже освіта має бути максимально наближеною до реальних потреб сучасної медицини.
- Потужна науково-клінічна база та інновації. Йдеться про зростання кількості якісних наукових публікацій, участь у ґрантових програмах, розвиток університетських клінік і впровадження інновацій (зокрема цифрових технологій та симуляційного навчання). Університет має стати центром не лише освіти, а й генерації нових медичних знань і практик.
- Міжнародне визнання та інтеграція. Університет має суттєво посилити свою присутність у міжнародному академічному просторі: розширення партнерств, участь у спільних дослідницьких проєктах, зростання кількості іноземних здобувачів, а також підвищення позицій у міжнародних рейтингах. Саме баланс цих трьох напрямів – міжнародність, якість освіти та наука з інноваціями – стане індикатором того, що університет не просто зберіг позиції, а зробив системний крок уперед.
– Створення університетської лікарні названо пріоритетом номер один. Як власна клінічна база змінить процес підготовки студентів порівняно з навчанням на базі комунальних закладів?
– Звичайно, власна клінічна база змінить процес підготовки студента порівняно з навчанням на базі комунальних закладів, адже поєднуватиме:
- Інтеграцію освіти, науки та клініки. Адже Університетська клініка – це не просто місце практики, а структурна частина університету, де: клінічні кафедри працюють безпосередньо в лікарні, лікування пацієнтів поєднується з навчальним процесом і проводять наукові дослідження та впроваджують нові технології. Це створює єдиний освітньоклінічний простір, подібний до моделей у Німеччині, Польщі чи США.
- Швидший доступ до пацієнтів. У новій моделі здобувачі вищої освіти залучаються до клінічної роботи вже з молодших курсів, працюють у мультидисциплінарних командах разом з викладачами та лікарями, поєднують теоретичне навчання з практикою в реальних клінічних умовах. У комунальних лікарнях практика часто обмежується спостереженням або короткими циклами, адже лікарня не підпорядковується університету.
- Контроль якості навчання. Власна клінічна база дозволяє стандартизувати клінічні навички, забезпечити однаковий рівень доступу студентів до пацієнтів, контролювати відповідність навчання сучасним протоколам лікування. У комунальних лікарнях закладах рівень практики залежить від завантаженості відділення та технічного оснащення лікарні.
- Розвиток симуляційної медицини. У структурі університетських клінік передбачено центри симуляційного навчання, тренінгові лабораторії, а також відпрацювання клінічних сценаріїв без ризику для пацієнтів. Це особливо важливо для формування клінічного мислення та командної роботи.
У результаті університет переходить від моделі теоретичної підготовки до повноцінної клінічно-академічної моделі медичної освіти, що відповідає європейським стандартам.
– Запровадження кадавер-курсів на законодавчому рівні – це революційний крок для української хірургії. Як ТНМУ готується до впровадження цієї практики та які технічні можливості для цього вже є?
– Запровадження кадавер-курсів в Україні справді розглядається, як якісний стрибок у підготовці хірургів, адже дозволяє відпрацьовувати складні втручання на анатомічному матеріалі в умовах, максимально наближених до реальної операційної.
Як саме ТНМУ готується до впровадження кадавер-курсів? Нині клінічну підготовку студентів ТНМУ здійснюємо на 36 клінічних кафедрах, розміщених на базі 25 лікувальних закладів. Це створює базу для: формування хірургічних тренінгових центрів, інтеграції анатомічних лабораторій у клінічні підрозділи, проведення мультидисциплінарних навчань (хірургія, травматологія, нейрохірургія).
Міжнародні стажування викладачів клінічних кафедр проходять у країнах ЄС (Німеччина, Польща, Франція, Італія, Швеція тощо), де кадавер-тренінги є стандартом медичної освіти. Це означає, що університет уже має фахівців, які працювали з кадавер-методиками, імпортує освітні протоколи та стандарти OSCE-подібного навчання, адаптує навчальні програми до європейської моделі.
Наступне – це розвиток симуляційної та цифрової медицини. У медіабанку університету представлені проєкти – віртуальні пацієнти з використанням ШІ, сучасні лабораторії діагностики, симуляційні освітні технології, а це свідчить про формування комплексної моделі навчання: симуляція – анатомічний матеріал – клінічна практика.
Матеріально-технічна база, яка може бути використана: анатомічнікафедри з можливістю розширення до лабораторій-препарування, партнерські клініки з операційними блоками, лабораторії морфології та гістології, симуляційний центр, міжнародні освітні партнерства. Фактично університет уже має інфраструктурний каркас, який можна доповнити системами збереження біоматеріалу, інструментарієм для мікрохірургії, відеофіксацією операційних маніпуляцій.
– Ви плануєте перетворити Центр симуляційного навчання на передовий тренінговий хаб. Чи означає це, що ТНМУ стане майданчиком для перепідготовки вже практикувальних лікарів і цивільних осіб з усієї країни?
– Чи стане ТНМУ національним тренінговим хабом? Безумовно, так, адже трансформація Центру симуляційного навчання у високотехнологічний тренінговий хаб передбачає не лише підготовку здобувачів вищої освіти, а й перепідготовку практикувальних лікарів, лікарів-інтернів, парамедиків і навіть цивільних осіб. Така модель відповідає сучасній європейській концепції lifelonglear-ning (безперервної медичної освіти).
Кого може охоплювати тренінговий хаб?
- Практикувальні лікарі (БПР). Центр може стати базою для курсів підвищення кваліфікації, освоєння нових клінічних технологій, тренінгів перед впровадженням нових клінічних протоколів, підготовки до лікарської резидентури. Особливо актуальні – малоінвазивна хірургія, ультразвукова діагностика (POCUS), інтенсивна терапія та невідкладна медицина. Такі курси зазвичай зараховуються, як бали БПР, необхідні для професійної діяльності лікаря.
- Лікарі-інтерни. Симуляційні центри дозволяють стандартизувати підготовку: відпрацювання алгоритмів клінічних рішень, командна робота в умовах невідкладних станів, підготовка до ОСКІ та розвиток клінічного мислення. Це особливо важливо при переході до моделі резидентури, де практичні компетенції мають ключове значення.
- Медичні працівники інших спеціальностей. Тренінги можуть охоплювати: медсестер, парамедиків, реабілітологів, клінічних фармацевтів (клінічні сценарії взаємодії з пацієнтом).
- Цивільні особи та немедичні фахівці. У сучасних умовах симуляційні центри також проводять: курси домедичної допомоги, BLS (basiclifesup-port), тактичну медицину, тренінги для вчителів, поліцейських, рятувальників та підготовку волонтерів. Особливо актуально в Україні через підвищену потребу у навичках першої допомоги.
Чому саме симуляційний центр стає національним хабом:одинакові стандарти навчання по всій країні, можливість сертифікації навичок, мультидисциплінарні тренінги, швидке впровадження нових клінічних протоколів і навчання без ризику для пацієнтів.
Перетворення Центру симуляційного навчання на сучасний тренінговий хаб логічно розширює роль ТНМУ від університету для студентів – до платформи безперервної медичної освіти.
– Нині в Україні є критичний запит на реабілітологів і фахівців з протезування. Як університет адаптує навчальні програми, щоб готувати протезистів-ортезистів, здатних працювати з найсучаснішими біонічними технологіями?
– Критичний дефіцит фахівців з реабілітації та протезування в Україні зумовлює необхідність оновлення освітніх програм відповідно до стандартів сучасної ортезо-протезної інженерії та біомедичних технологій. Для університету рівня ТНМУ стратегічно важливо сформувати підготовку протезистів-ортезистів нового покоління, здатних працювати з біонічними системами, сенсорними протезами та цифровими методами моделювання.
Адаптація програм підготовки протезистів-ортезистів передбачає перехід від традиційної ортопедичної школи до біомедичної інженерії та персоналізованої реабілітації.
Університет може сформувати конкурентну модель через міждисциплінарну освіту, лабораторії цифрового протезування, співпрацю з виробниками біонічних систем, інтеграцію з реабілітаційними центрами, орієнтацію на потреби пацієнтів з ампутаціями.
– Свого часу ви наголошували на праві студента обирати освітню компоненту. Як практично виглядатиме ця відмова від жорстких рамок? Чи не призведе це до розбалансування фундаментальної медичної освіти?
– Ідея права студента обирати освітні компоненти не означає відмову від фундаментальної медичної підготовки. Навпаки, сучасні університети поєднують обов’язкове «ядро» компетентностей з гнучкою варіативною частиною, що дозволяє формувати індивідуальну освітню траєкторію без втрати базової якості освіти.
Відмова від жорстко фіксованого навчального плану не послаблює фундаментальну медичну освіту, якщо: базові дисципліни залишаються обов’язковими, варіативність має чітку структуру, діє система академічного наставництва, контролюються результати навчання. Така модель дозволяє підготувати лікаря, який має міцну базу та водночас сучасну спеціалізацію, що відповідає реальним потребам медицини.
– Розвиток медсестринського бакалаврату. Як змінити ставлення у суспільстві до професії медсестри як до самостійного фахівця з вищою освітою, а не просто помічника лікаря?
– Розвиток бакалаврату медсестринства – це не лише освітня реформа, а культурна трансформація ролі медсестри у системі охорони здоров’я. У більшості країн Європи медсестра є самостійним клінічним фахівцем, який приймає рішення в межах своєї компетенції, веде пацієнтів і бере участь у міждисциплінарній команді. Щоб змінити сприйняття професії в Україні, необхідні системні кроки одночасно в освіті, законодавстві та комунікації.
Розширення клінічної автономії медсестри, тобто ставлення до професії змінюється тоді, коли змінюється її реальний функціонал.
Сучасна роль медсестри: оцінка стану пацієнта, ведення сестринського процесу, контроль хронічних захворювань, профілактика ускладнень, комунікація з родиною пацієнта та участь у клінічних рішеннях. Повноцінна вища освіта в медсестринстві як окремій клінічній спеціальності включає рівні бакалавра, магістра та доктора філософії, й усі ці рівні реалізують у ТНМУ.
Зміна ставлення до медсестринства відбувається через поєднання університетської освіти, клінічної автономії, наукового розвитку та професійного престижу.
– Програма подвійних дипломів – це великий шанс для студентів, але й ризик відтоку кадрів за кордон. Як ТНМУ планує мотивувати випускників з подвійними дипломами залишатися працювати в Україні?
– Програми подвійних дипломів справді створюють ризик відтоку кадрів, але у сучасній освітній політиці їх розглядають як інструмент підвищення якості медичної освіти, а не як чинник втрати фахівців. Завдання університету – створити умови, за яких випускник з міжнародною кваліфікацією бачить професійну перспективу в Україні.
Найефективніша стратегія – не обмежувати мобільність, а підвищувати привабливість роботи в національній системі охорони здоров’я.
Мотивація випускників залишатися в Україні формується через сучасну клінічну інфраструктуру, можливості наукової кар’єри, участь у міжнародних проєктах, конкурентні умови професійного розвитку в умовах трансформації медицини та освіти в галузі охорони здоров’я. Тоді програми подвійних дипломів стають не джерелом відтоку кадрів, а модернізації національної медичної системи.
– Фінансова незалежність через експорт освітніх послуг: як в умовах воєнного стану та глобальної конкуренції залучати іноземних студентів саме до Тернополя? Які нові ринки (країни) є для вас пріоритетними?
– Попри війну, Україна традиційно залишається привабливою для іноземних студентів завдяки поєднанню доступної вартості навчання та європейських стандартів освіти.
Стратегія ТНМУ базується на позиціонуванні університету як безпечного, інноваційного та практико-орієнтованого медичного хабу Східної Європи, який поєднує високу якість освіти, практичну підготовку та участь у наукових дослідженнях.
Основні чинники, які традиційно приваблюють іноземних студентів у наш університет – це англомовні програми, ранній клінічний досвід і гнучкі формати навчання. Для ТНМУ важливо посилити ці переваги через сучасну клінічну базу, кадавер-лабораторії, Центр симуляційного навчання, програми подвійних дипломів і популяризацію нових спеціальностей.
– Ґрантова активність: чи плануєте ви створення окремого підрозділу, який займався б лише пошуком і супроводом міжнародних наукових ґрантів для молодих вчених?
– Так, створення окремого підрозділу з ґрантової підтримки є стратегічно виправданим кроком, особливо в умовах, коли університет прагне інтегруватися в європейський дослідницький простір. Такий офіс може стати ключовим інструментом для розвитку молодих науковців і збільшення міжнародної присутності Тернопільського національного медичного університету.
Основна проблема полягає не у відсутності ідей, а в нестачі досвіду написання ґрантових заявок, складності процедур подачі, обмеженому доступі до міжнародного партнерства, високому адміністративному навантаженні на дослідників. Тому саме такий спеціалізований підрозділ дозволить перетворити науковий потенціал на реальні міжнародні проєкти.
– Ректор – це не одноосібна відповідальність, а командна робота. Які засади ви закладаєте у формування своєї управлінської команди?
– Формування управлінської команди сучасного університету базується на принципі ефективності ректора як менеджера, а не єдиного джерела рішень. Для трансформації Тернопільського національного медичного університету необхідна компетентна ініціативна команда, здатна одночасно розвивати освіту, науку, клініку та міжнародне партнерство.
Оптимальна модель команди включає в себе досвідчених фахівців, науковців і клініцистів з міжнародним досвідом, спеціалістів з нових галузей (цифрова охорона здоров’я, симуляційна освіта). І це дозволяє зберігати інституційну спадкоємність і водночас впроваджувати інновації.
Керівник повинен бути відкритим до змін, готовим впроваджувати нові освітні моделі, здатним працювати в умовах невизначеності та бути ініціативним у міжнародній співпраці. Університет потребує лідерів, які мислять категоріями розвитку на перспективу заради добробуту закладу, його співробітників і здобувачів освіти.
– ТНМУ завжди славився своїм академічним духом. Як плануєте підтримувати наукову еліту університету та запобігати вигоранню викладачів у цей складний час?
– Підтримка академічної еліти та запобігання професійному вигоранню є критично важливими для сталого розвитку ТНМУ, особливо в умовах тривалого стресу, пов’язаного з війною, високим навантаженням і трансформацією системи медичної освіти. Наша стратегія поєднує інституційну підтримку, професійний розвиток і турботу про благополуччя викладачів.
Визнання наукової еліти як стратегічного ресурсу. Сильний університет формується навколо людей. Однією з ключових причин вигорання є надмірна адміністративна робота. Які можливі рішення для уникнення цієї ситуації? Цифровізація документообігу, оптимізація звітності, адміністративна підтримка кафедр, а також супровід освітньої роботи та наукових досліджень.
Фінансова та професійна мотивація. Створені механізми підтримки передбачають внутрішні наукові ґранти, премії за публікації в рейтингових журналах, доплати за наукову активність. Навіть невеликі інвестиції в науку створюють довгостроковий ефект.
Академічна свобода та довіра. Викладачі мають можливість формувати власні дослідницькі напрями, розробляти авторські курси, впроваджувати нові методики навчання, брати участь у міжнародних проєктах. Довіра керівництва є важливим фактором професійного задоволення.
Саме такі підходи дозволяють зберегти інтелектуальний потенціал ТНМУ та забезпечити розвиток університету навіть у складних умовах.
– Пане ректоре, через п’ять років ТНМУ – це….
– Через п’ять років ТНМУ – це сучасний заклад вищої медичної освіти європейського рівня, в якому освіта, наука та практика об’єднані в єдину екосистему підготовки спеціалістів майбутнього, що забезпечує цикл безперервного навчання та професійного навчання.
Це університет, де:
– працює потужний симуляційний та кадаверцентри, які формують фундаментальні компетентності ще до контакту з пацієнтом;
– функціонує власна університетська клініка з постійним доступом до пацієнтів;
– діє центр реабілітації, ментального здоров’я та протезування, що відповідає на виклики часу та формує нові медичні спеціальності;
– студенти навчаються за гнучкими освітніми траєкторіями, поєднуючи сталу базову підготовку із сучасними технологіями та практичним навчанням;
– університет є міжнародним освітнім і науковим партнером, залучає міжнародних здобувачів та втілює програми подвійних дипломів;
– працює ефективна система ґрантової підтримки науковців, що інтегрує університет у європейський дослідницький простір;
– сформована сильна академічна спільнота, в якій викладач має чітку траєкторію професійного розвитку та сталу підтримку.
Тернопільський національний медичний університет – це університет, який задає стандарт сучасної медичної освіти в Україні та впевнено конкурує в освітньому просторі й готує фахівців, здатних працювати у глобальній системі.
Розмову вела Зоряна ТЕРЕЩЕНКО