Студентка 5 курсу медичного факультету Мар’яна Позунь стала переможцем конкурсу «Кращий студент року ТДМУ-2017» у номінації «Кращий студент-волонтер» і отримала подяку адміністрації вишу.
Про участь у волонтерському русі й креативні доброчинні проекти, що надихають і мотивують розвивати в собі найкращі людські якості, про своє захоплення медициною та плани на майбутнє Мар’яна розповіла в інтерв’ю кореспонденту «Медичної академії».
– Щоб стати лікарем, треба мати міцні знання. Добре навчаєтеся?
– Так, я з першого курсу дуже відповідально ставлюся до навчання й кожну сесію складаю успішно. Минула – не виняток. Отримую академічну стипендію. Для кожного студента, мабуть, стипендія – найкраща винагорода за навчання.
– Ви є член студентського парламенту, де очолили відділ волонтерства. Розкажіть про цей важливий аспект вашого життя.
– До волонтерського руху долучилася на 3 курсі. У ТДМУ він потужний. Маємо багато цікавих ідей та задумів і працюємо активно. Щомісяця зорганізовуємо одну-дві доброчинні акції та в кожну вкладаємо максимум зусиль і позитивних емоцій.
– Якими проектами особливо пишаєтеся?
– Одна з моїх улюблених благодійних акцій – ярмарки солодкої випічки. Напередодні студенти, які хочуть приєднатися до доброї справи, приносять необхідні продукти: мед, борошно, яйця, цукор, маргарин, прянощі. І тоді беруться до роботи дівчата, які «дружать» з кулінарним мистецтвом. Випікаємо різні кекси, печиво, пряники, прикрашаємо їх розмальовками та написами, відтак продаємо на доброчинному ярмарку. Всі вироби смачні, тож покупців завжди багато. Кошти, зібрані під час одного з таких заходів на Театральному майдані, волонтери ТДМУ передали до Логістичного центру допомоги воїнам АТО в Тернополі.
Традиційними стали доброчинні ярмарки з нагоди Всесвітнього дня боротьби з туберкульозом. Мета волонтерів – допомогти хворим Тернопільського обласного протитуберкульозного диспансеру. Адже курс лікування – тривалий та дороговартісний. І хоча державна програма боротьби з туберкульозом передбачає, що діагностика та ліки – безкоштовні, проте не завжди грошей вистачає на елементарне: шприци, фізрозчини.
До слова, на третьому курсі я вперше взяла участь у такому заході. Спекла смачні пряники та написала на кожному «ЕКГ», бо мені дуже подобається кардіологія, можливо, саме цю спеціальність оберу в майбутньому.
У квітні плануємо зорганізувати ярмарок випічки з нагоди Дня здоров’я під гаслом «За здорове харчування», бо наші вироби лише з натуральних складників.
Серед улюблених – доброчинна акція до Дня Святого Миколая. Студенти ТДМУ збирають кошти й купують подарунки, щоб привітати дітей із соціально вразливих сімей. Заздалегідь телефонуємо батькам, запитуємо, чого саме хочуть діти. Хтось просить ляльку, хтось ведмедика чи машинку…
Минулого разу волонтери нашого університету побували в 16 родинах і вручили подарунки 38 малюкам. Мені запам’яталися відвідини малозабезпеченої сім’ї з трьома дітьми. Найменшому хлопчику нещодавно виповнився рік, отриманій іграшці – кумедному пухнастому зайчику з великими очима він дуже зрадів. Для його братика та сестрички прихід помічників Святого Миколая теж став справжнім святом. А я була щаслива бачити задоволені посмішки на обличчях дітей. Ці посмішки були красномовніші слів.
Чудові спогади залишилися від перебування у Всеукраїнському молодіжному православному таборі «Вірля», де впродовж десяти днів я проходила лікарську практику. Жили у лісі, в наметах. Під опікою 12 священиків і 4 студентів-медиків перебувало 86 дітей. Всі вони стали моїми друзями. Сподіваюся наступного літа знову з ними зустрітися.
– Ви також організатор комплексу заходів, присвячених Дню боротьби з тютюнопалінням, Міжнародному дню боротьби з цукровим діабетом, Міжнародному дню боротьби із серцево-судинними захворюваннями, один з координаторів збору коштів для придбання обладнання для дитячого офтальмологічного відділення у рамках акції «Серце до серця», активний учасник просвітницької акції серед школярів, присвяченої Дню імунітету.
– Люблю робити щось корисне для інших людей, а також брати участь в інформаційно-просвітницьких проектах, що стосуються профілактики захворювань, бо профілактика – запорука довголіття. Не можу не згадати акції студентів-медиків з нагоди Всесвітнього дня здоров’я. Тематика таких заходів – різноманітна. Останнього разу зосередилися на профілактиці психологічних захворювань. Волонтери зустрічалися з представниками різних професій та популярно, доступно розповідали про те, як розвивати опірність стресовим впливам. Люди самі могли дати оцінку своїй стресостійкості, пройшовши запропоноване нами тестування. Також спільно з Товариством Червоного Хреста щороку зорганізовуємо акцію на Театральному майдані, під час якої всім охочим вимірюємо артеріальний тиск, індекс маси тіла, дихальний об’єм легень, визначаємо рівень цукру в крові, а також навчаємо надавати першу медичну допомогу. З потрібним для обстеження обладнанням допомагає наш університет.
– Те, що ви робите, дуже актуально. І мабуть, на такі профілактичні «вуличні» обстеження приходить дедалі більше тернополян.
– Так. І це дуже добре. Ми привертаємо увагу людей до їхнього здоров’я. Я, приміром, під час акції вимірювала артеріальний тиск. На жаль, у багатьох він перевищував безпечні для здоров’я межі, а люди й не знали про це або говорили, що підвищений тиск у них завжди, але почуваються вони добре. Але з цим не можна жартувати, пояснювала я, адже є чіткі критерії нормального артеріального тиску. Радила звернутися до свого сімейного лікаря та почати лікувати гіпертонію, щоб, не дай Боже, не трапився інфаркт або інсульт.
– Успішна студентка та волонтер, ви обрали медицину…
– … першою в родині. Хотіла бути лікарем з дитинства. Скільки себе пам’ятаю, завжди любила турбуватися про тих, хто поруч. Спочатку це були котики, собачки, а потім у мене з’явилася молодша на чотири роки сестричка Іванка й мені страшенно подобалося допомагати мамі її доглядати. А ще я ніколи не боялася щеплень і загалом візитів до лікарів, навпаки. Було цікаво їх слухати, дивитися, як вони працюють. Подобався сам запах лікарні. У старших класах школи з усіх уроків найбільше тяжіла до біології та анатомії. І я, і сестра займали перші місця в районних учнівських олімпіадах з біології, були призерами обласної олімпіади. Іванна, до слова, нині теж опановує медицину. Вона студентка 1 курсу Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького.
– Звідки ви родом?
– З міста Буськ Львівської області. Школу закінчила зі срібною медаллю, успішно склала ЗНО та вступила до ТДМУ на державну форму навчання. Вважаю, що батьки не повинні оплачували моє навчання. Хочу всього досягнути сама.
– Недарма ж кажуть, що ви людина цілеспрямована.
– Цю рису я перейняла від батьків, які навчали нас, дітей, бути дисциплінованими та відповідальними. Ми зростали в атмосфері любові, нас ніколи не сварили та не били. Дехто навіть дивувався: «Як так? Мама не кричить, а діти слухняні». Справді, до крику мама не вдавалася, але багато з нами розмовляла, пояснювала що добре, а що ні, навчала бути наполегливим і не боятися труднощів.
– Мабуть, до студентського життя ви швидко адаптувалися?
– Я приїхала вчитися й увесь свій час віддавала навчанню. Згодом, освоївшись, відкрила для себе нові можливості для розвитку. Почала займатися волонтерською діяльністю. Повірте: коли робиш добру справу в компанії друзів, отримуєш справжнє задоволення. Я також є членом осередку Української молодіжної асоціації студентів-медиків (UMSA), що діє в університеті, членом студентського наукового товариства. Торік відвідувала студентський науковий гурток з внутрішньої медицини, цього року – з анестезіології. Беру участь у різноманітних конференціях на медичну тематику. Торік побувала на міжнародній конференції з кардіохірургії в Києві, яку зорганізував Інститут серця МОЗ України. Виступали видатні кардіохірурги і, зокрема, генеральний директор Інституту серця, професор Борис Тодуров. У лютому була на конференції з онкології в Києві, де відвідала майстер-клас з анестезіології та інтенсивної терапії. З нетерпінням чекаю Міжнародного медичного конгресу студентів і молодих вчених, який щороку зорганізовує наш університет на базі навчально-оздоровчого комплексу «Червона калина». Повертаєшся з таких форумів натхненна.
Надзвичайно цінний досвід отримуєш під час чергувань у лікарні. Запам’яталася кожна операція, на якій була присутня, перші реальні пацієнти, яким надала допомогу. Починала ж із найпростішого – брала кров на аналіз, ставила крапельниці, робила внутрішньом’язеві ін’єкції. Вважаю, що майбутній лікар повинна вміти все.
– Чим захоплюєтеся поза навчанням?
– Люблю живопис. Коли є настрій – сама сідаю малювати. Дуже подобаються танці. Це красиво й корисно, гарна постава формується. На жаль, зараз на танці часу не вистачає. Люблю читати. Беру книги в бібліотеці, в знайомих, мені їх дарують. На 2 курсі прочитала книгу Миколи Амосова «Мысли и сердце», яка захопила мене з першої сторінки та підтвердила, що найефективніший шлях до щастя – це можливість дарувати радість іншим.
– Як провели зимові канікули?
– Чудово. Їздили з друзями до Львова на старий Новий рік, потім – на гірськолижний курорт у Славське. Вперше стала на лижі, спочатку почувалася невпевнено, але вже наступного дня каталася як справжній лижник. Позитивних емоцій було багато й тепер я розумію, чому цей вид активного відпочинку такий популярний.
– Ваш улюблений вислів або цитата?
– Ніколи не потрібно відмовляти собі в мріях, бо вони здійснюються. На першому курсі я захоплювалася координаторами доброчинних акцій, студентами, які брали участь в наукових конференціях. «Які молодці!, – гадала. – От коли б і мені випала така можливість». А тепер мої мрії стали реальністю, хоча сказати, що задоволена собою на 100 відсотків не можу. Щоб досягти більшого, треба наполегливо працювати.
– Ваші плани на майбутнє?
– Хочу успішно закінчити університет і стати гарним лікарем, фахівцем високої кваліфікації, писати наукові статті, їздити на конференції, спілкуватися з колегами, дізнаватися про нові методики лікування та їх впроваджувати. Помітила, що чим більше працюєш, тим ширші обрії перед тобою відкриваються. Головне – не зупинятися, рухатися вперед.
Лідія ХМІЛЯР,
Микола ВАСИЛЕЧКО (фото)