13 грудня 1893 року у м.Тростянці на Сумщині народився український прозаїк, поет, публіцист Микола Хвильовий (Микола Фітільов).
Син дворянина. Учасник Першої світової війни, з якої вийшов переконаним більшовиком. У квітні 1919-го вступив до КП(б)У. З 1921-го мешкав у Харкові, активно друкувався. Входив до багатьох літературних організацій — «Гарт» (1923), Урбіно, ВАПЛІТЕ (Вільна академія пролетарської літератури) (1925), Пролітфронт (1930).
У своїх памфлетах виступав проти русифікації української культури. «Перед нами стоїть таке питання: на яку зі світових літератур взяти курс? В будь-якому випадку, не на російську. Від російської літератури, від її стилів українська поезія повинна втікати якомога швидше, — писав Микола Хвильовий. І пояснював: — Справа в тому, що російська література віками тяжіє над нами, як господар становища, який привчав нашу психіку до рабського наслідування».
Зазнав нищівної критики і звинувачень в антипартійності, «українському буржуазному націоналізмі», намаганні відірвати українську культуру від російської». Був змушений публічно каятися і відмовлятися від своїх поглядів. Однак, попри спроби писати в руслі «партійної лінії», був майже цілком ізольований від літературного життя.
13 травня 1933-го покінчив життя самогубством у Харкові на знак протесту проти свавільного беззаконня радянського тоталітаризму.
«Велич Хвильового зовсім не в тому, що він кинув гасло «Геть від Москви» — це гасло було кидане й перед ним. Велич його не в тому, що його Аглая — активна волюнтаристка, такий собі Донцов у спідниці, — пише у статті «Непророслі зернята» літературний критик і славіст Юрій Шевельов. — Вага літераторів і літератури того часу полягає насамперед у тому, що вони були повними людьми, що вони не боялися говорити правду і хотіли творити повну літературу, а не пісну».
До 130-річчя від дня народження письменника прицівники інформаційно-бібліографічного відділу біблітеки ТНМУ підготували рекомендаційний список літератури «Микола Хвильовий — бунтівний романтик».