Проєкт ТНМУ «Ментори»: Дарина Шандрук про покликання бути ментором
Менторство – це взаємодія, основна мета наставників знаходити підхід до студентів, особливо першокурсників, будувати місточки міцних взаємин і дружньої атмосфери між одногрупниками, налагоджувати діалог між викладачами, деканатом, керівництвом університету та щодня пробуджувати у першокурсників бажання розвиватися.
Героїнею цього матеріалу стала Дарина Шандрук – студентка четвертого курсу медичного факультету Тернопільського національного медичного університету імені І.Горбачевського, одна з яскравих лідерок проєкту «Ментори».
– Дарино, що спонукало Вас стати ментором?
– Як на мене, дуже нерозумно збирати й комбінувати знання, але не ділитися ними. Я розумію, як інколи буває важко адаптуватися до змін у житті, нового середовища та людей, особливо студентам з інших міст та країн. У мене вже є певний багаж знань, досвіду, то чому б не допомогти іншим.
– Чим ви ділитеся зі студентами? Що розказуєте та чого навчаєте першокурсників?
– Під час знайомства з групами всі ментори, а їх сьогодні 50 осіб, розповідають, зазвичай, одне і те ж. Цього року я склала перелік питань, які обов’язково мають бути розглянуті під час спілкування з першокурсниками. Говоримо про проведення занять з різних предметів, матеріали підготовки, необхідні підручники, форму одягу, нові можливості, які з’являються в університеті, а це і наукова робота, громадська діяльність, волонтерство, а також про такі прості речі, як що вчити на перші заняття, коли ще немає доступу до системи moodle, як відпрацювати пропущені пари.
– З якими проблемами до Вас звертаються студенти та чи завжди вдається допомогти?
– Часто у першокурсників виникають однакові питання з року в рік, саме тому ми й склали ще і наш набір відповідей, до якого одразу додаємо матеріали підготовки з системи moodle, посилання на електронні підручники, а також сторінки в соціальних мережах. Хоча буває, що студенти з інших міст ставлять питання щодо побуту. Наприклад, одного разу мене запитали, куди повести дівчину на побачення, попросили порадити хорошого майстра з манікюру, це ще раз доводить, що ментор – це не лише наставник, а й хороший друг.
– У якому форматі спілкуєтеся з підопічними під час карантину?
– Зараз важко налагодити добру роботу, проте мені вдалося зустрітися зі своєю групою одного разу, оскільки більшість приїхали в місто з надією на денне навчання. Тепер спілкуємося в месенджері, завжди намагаюся швидко відповідати на питання, інколи у телефонному режимі. Усі хочуть повернутися до навчання офлайн, роботи у проєктах, побачити один одного та попрацювати разом, але не від нас це залежить. З кожним днем питань стає менше, хоча на початку їх було безліч.
– Чи могли б щось порадити студентам, залученим у проєкті?
– Моя основна порада для першокурсників незмінна з року в рік: подружитися зі своїми одногрупниками і не витрачати часу дарма, адже негативні оцінки забудуться, а ось щасливі моменти залишаться в пам‘яті назавжди.
Журналіст ТНМУ Соломія Гнатишин.
Світлини з архіву проєкту «Ментори».