Проєкт ТНМУ «Ментори»: Оксана Панич про наполегливість у прагненні стати лікарем

Коли людина чогось досягнула у певній галузі, їй завжди хочеться поділитися своїми знаннями з іншими, це закладено в нас на інстинктивному рівні. Людство з покоління в покоління передає свій досвід, і проєкт «Ментори» у Тернопільському національному медичному університеті імені І. Горбачевського – це досить органічна форма стати порадником, другом, наставником.

Серед когорти менторів ТНМУ є цікаві, неординарні, завзяті, наполегливі, кмітливі, щирі, самобутні, допитливі, сердечні. Вирізняється серед студентів своєю стійкістю та відповідальністю Оксана Панич, менторка, студентка 4 курсу медичного факультету ТНМУ, яка надихнула та мотивувала вже не одну групу підопічних, адже дівчина в проєкті 3 роки. «Важливо знати свою мету в навчанні: наставник не визначить її за вас, але обов’язково допоможе досягти», – ділиться досвідом Оксана.

Життєве кредо: Все в житті повертається бумерангом.

Оксано, що спонукало Вас стати ментором?

– Влітку, перед початком навчання на другому курсі, я почула про цей проєкт і так, як сама лише недавно була першокурсницею, то зрозуміла, що це чудова можливість допомогти іншим. Після школи студентам направду дуже важко адаптуватися до умов навчання в університеті, я це розуміла, як ніхто інший. Спочатку я наважилася бути ментором україномовних студентів, проте наступного року моїми підопічними стали іноземні студенти і, зрештою, я дуже задоволена таким досвідом.

Що розказуєте та чого навчаєте першокурсників?

– В основному – це про навчання, тому що воно відрізняється від того, що було в школі; про життя в університеті та можливості, які дає нам наша Alma Mater; що і де краще вивчити, зазвичай перед першими заняттями першокурсники ще не мають паролів до системи Мoodle, тому відправляю їм на електронні пошти матеріали підготовки. Часто пояснюю, що саме в нашому університеті студенти знають, що таке взаємодопомога та підтримка. Якщо попросиш про послугу, обов’язково знайдеться людина, яка відреагує.

Часто запитують про наукові дослідження студентів, виступи на конференціях/семінарах – завжди пропоную спробувати й ділитися здобутими знаннями, відтак отримувати досвід від інших, адже студентська наукова діяльність є рушійною силою і для саморозвитку, і для подальшого внеску в майбутнє науки й медицини.

З якими проблемами до Вас звертаються студенти та чи завжди вдається їм допомогти?

– Звертаються з дуже різними питаннями: про стипендію, а саме як одержати і яка сума; чим відрізняється семінарське заняття від практичного; про життя та побут у гуртожитку; про те, яка є хімчистка в Тернополі; одне з останніх було про сесію, так як одна з частин складання усного екзамену з хімії є написання задачі і як воно буде проходити в онлайн режимі, на жаль, я самостійно не змогла відповісти на це запитання та порадила звернутися до викладачів. Обговорюємо зі студентами розподіл часу, щоб встигнути віднайти та опрацювати потрібний матеріал.

Які очікування у Вас від проєкту? Чи були страхи й переживання?

– Єдине до чого прагну – це дружня атмосфера в групі та вірю в те, що зможу бути корисною для першокурсників. На третьому курсі я стала ментором для іноземних студентів, дуже боялася чи знайду спільну мову з ними, але і не варто було переживати – це дуже хороші люди і мені сподобалось з ними спілкуватись. Надзвичайно позитивними й захопливими є враження іноземців від університету, Тернополя, України. Водночас їм складно адаптувалися у суспільстві в короткі терміни через мовний бар’єр. Наші студенти намагаються допомагати й підтримувати ровесників з інших країн, адже добре володіння англійською мовою нівелює проблеми з комунікацією.

Аналізуючи досвід менторства, що черпаєте для себе від участі?

– Це завжди позитивні емоції, на душі тепло та приємно, що допомогла комусь, я вірю в те, що в цьому світі все працює за принципом бумеранга. Обов’язково знайдуться ті, для кого ваші знання і досвіт будуть безцінними.

У якому форматі спілкуєтеся з підопічними під час карантину?

– В основному за допомогою соціальних мереж: телеграм, інстаграм, також телефонні дзвінки.

Що порадите студентам, залученим у проєкті?

– Не бійтеся та йдіть вперед, а перепони, які ви зустрінете на шляху до омріяної професії лікаря є для того, щоб їх подолати і ставати з кожним разом лише сильнішим і успішнішим фахівцем. І найголовніше – отримуйте задоволення від того, що робите.

Журналіст ТНМУ Соломія Гнатишин.

Світлини Оксани Панчин.