Проєкт ТНМУ «Ментори»: Дмитро Коваль про мотивацію у навчанні та роботі

Початок навчання у закладі вищої освіти – це новий життєвий етап, який одночасно і лякає, і надихає, студенти відчувають цілу гаму емоцій: від душевного підйому до страху. Проєкт «Ментори» Тернопільського національного медичного університету імені І.Горбачевського – двосторонній процес. Обов’язково знайдуться ті, для кого знання і досвід наставників будуть безцінними, поради – важливими, а завзяті й активні першокурсники задають напрямок розвитку співпраці, ментор може лише скорегувати його або показати, що існують інші дороги до бажаного результату, можливо легші, можливо – цікавіші. Потрібно вміти не тільки брати, але й віддавати. Найкращою винагородою для наставника буде успіх підопічних.

Сьогодні про позитивні результати роботи та досягнення студентів розкаже невтомний, ініціативний та наполегливий Дмитро Коваль, ментор, студент 3 курсу медичного факультету ТНМУ.

Життєве кредо: Той результат, який ми досягли сьогодні, повністю залежить від наших учорашніх дій, а наше майбутнє – від того, що ми робимо сьогодні.

Дмитре, що спонукало Вас стати ментором?

– Напевно те, що сам розумію як студенту, який відкриває двері університету, важко адаптуватися до нових умов. Однозначно важливо мати того друга у навчальному закладі, до якого можна звернутися з будь-яким запитанням чи проханням, чи, зрештою, і порадою. Мені завжди було дуже цікаво спостерігати за першокурсниками, оскільки, ми не надто старші за них, але з кожним роком приходять зовсім інші студенти, цілеспрямованіші, наполегливіші та надзвичайно талановиті. Це захоплює. Я щиро радий бачити серед лав менторів, тих молодих людей, які ще рік тому були моїми менторськими першокурсниками. І це дає ще більшу мотивацію з року в рік намагатися допомагати студентам. Завжди хочу підтримати підопічних, щоб вони могли краще зрозуміти всі реалії студентського життя.

Що розказуєте та чого навчаєте першокурсників?

– Ми спілкуємося з першокурсниками на різні теми. Найперше, докладаю зусиль, щоб відповідати на всі їхні запитання, як щодо науки, так і як можна провести весело час, гуляючи вечірнім Тернополем. Стараюся допомагати студентам у навчанні, я завжди говорю підопічним групам про те, що не варто сидіти цілу ніч і вчити, для прикладу, хребці з анатомії, а варто вибрати правильний підручник і добре розподілити час. Зазвичай ми, ментори, спрямовуємо й даємо необхідні поради щодо активної участі студентів у житті університету, у науковій студентській сфері, у можливості до саморозвитку, вдосконалення й засвоєння набутих знань. У нашому університеті для цього створені всі можливості: це і наукові проєкти нашого вишу, студентські конференції, міжнародні програми обміну, соціальні акції, творчі гуртки. Часто я пропоную першокурсникам спробувати свої можливості у роботі театральної студії «Арт-драма», лише було би бажання, чи доєднатися до студентсько-викладацького хору ТНМУ та інше. Ми, студенти, щиро вдячні керівництву та викладачам університету – це справжні фанати своєї справи.

З якими проблемами до Вас звертаються студенти та чи завжди вдається їм допомогти?

– Більшість першокурсників – це молоді люди після школи, вони цікавляться різними аспектами навчального процесу, тому що не всі розуміють поняття «лекція» чи «відпрацювання нб» (пропусків). Найбільше вони розпитують про деталі самого навчання: з яких джерел вчити, як краще готуватися до занять, як правильно відповідати.

 Які очікування у Вас від проєкту? Чи були страхи й переживання?

– Я є ментором другий рік поспіль. Очікувань не було ніяких, просто хотів спробувати і подав заявку, ні разу не пошкодував про свій вибір. Розумію, що це обов’язок студентів старших курсів намагатися допомогти, поділитися досвідом, можливо десь заспокоїти. У щоденному навчанні, у стресових ситуаціях, у всіх розчаруваннях, а їх не уникнути, важливо одне – пам’ятати чому ми всі тут, чому обрали наш університет, чому професія лікаря для нас важлива? Відповідь проста – ми прагнемо рятувати людей, приходити їм на допомогу. Сьогодні я корисний і потрібний як ментор, завтра прагну стати добрим лікарем, професіоналом своєї справи.

Аналізуючи досвід менторства, що черпаєте для себе від участі?

– Я вважаю, що ми повинні робити добро. З одного боку, я насолоджуюся тим, що маю змогу допомогти комусь, адже це так важливо. З іншого – я вдосконалююся у спілкуванні, адже можу бачити, як моє слово впливає на людей, і, відповідно, маю вчитися бути виваженим, спокійним, а поради – чіткими, правильними, обґрунтованими.

У якому форматі спілкуєтеся з підопічними під час карантину?

– Зараз, на жаль, коли світ охопила пандемія, ми спілкуємося у соціальних мережах, кілька разів – у програмі Teams. Ми віримо, що це все швидко закінчиться і ми зможемо зустрітися, ближче познайомитися.

Що порадите студентам, залученим у проєкті?

– Головна порада першокурсникам – це завжди залишати час на відпочинок, знаходити нових друзів, закохуватися і просто бути у захопленні від прекрасних студентських років, тому що вони дуже насичені і надзвичайно короткі. Шлях до мрії – це великий об’єм праці, цінуйте престиж знань, запам’ятовуйте те, чим з вами діляться викладачі. І ще дуже важливо, будьте відкритими людьми, розвивайте емоційний інтелект, поважайте свій колектив!

Журналіст ТНМУ Соломія Гнатишин.

Світлини з архіву проєкту «Ментори» та Дмитра Коваля.