Проєкт ТНМУ «Ментори»: Валерія Благуляк про важливість моральної підтримки

Проєкт «Ментори» у Тернопільському національному медичному університеті імені І.Горбачевського – це шанс для першокурсників зрозуміти світ вищого навчального закладу не збоку, а зсередини, де найважливішими аспектами є знання, які вони здобувають у виші, високий професійний рівень, кар’єрний розвиток.

Без допомоги й моральної підтримки студентам-початківцям важко ефективно виконувати всі завдання одночасно. Cаме тоді розпочинають свою роботу та допомагають ментори. Для того, щоб стати наставниками, треба мати велике бажання і трішки вільного часу й у вас все вдасться. Будьте справжніми, вільними, творчими, високо моральними та мудрими друзями для ваших підопічних.

Сьогодні ми спілкуємося з менторкою, студенткою другого курсу медичного факультету ТНМУ, яка є яскравим прикладом для наслідування, впевненою, завзятою та щирою – Валерією Благуляк.

Життєве кредо: Жити так, як подобається тобі! Вмій ідентифікувати себе серед маси людей, студентів, друзів, як особистість.

Валеріє, що спонукало вас стати ментором?

– Над менторством я задумалася ще у 2019, коли стала студенткою найкращого, на моє переконання, університету. Глобальним поштовхом і прикладом була для мене моя менторка й у теперішньому часі колега по організації проєкту «Ментор 2020» – Дарина Шандрук. Чомусь, дивлячись на неї, я ще з того часу чітко розуміла, що наступного року обов’язково візьму в цьому участь. Дуже хочу допомогти кожному першокурснику побачити та пізнати наш університет зі всіх сторін, полюбити його, знайти та реалізувати себе.

Валерія зі своєю 207-мою групою та наставницею Дариною Шандрук.

  Чим ви ділитеся зі студентами? Що розказуєте та чого навчаєте першокурсників?

– Навчаю, в першу чергу, віри в себе, раджу запастися колосальним терпінням, адже це тепер для них зовсім інша, вже «доросла» версія життя. Попри це, прошу завжди залишатися собою та не забувати, що час на себе, друзів, захоплення та взагалі, на будь-що, що їм до душі – завжди знайдеться. Саме тому наступним моїм пунктом та настановою для них є навчитися раціонально організовувати свій час.

З якими проблемами до вас звертаються студенти та чи завжди вдається їм допомогти?

– Цей рік є важким для нас усіх, постало багато випробувань та проблем і, в першу чергу, перед менторами. Адже саме ми – перша лінія підтримки для першокурсників, саме ми маємо пояснити їм, що дистанційне навчання теж є цікавим. Перед запуском проєкту ми з Дариною генерували нові запитання для студентів-новачків, бо цьогорічна ситуація не схожа на жодну іншу. На щастя, нам завжди вдається допомогти, розрадити, підтримати, так, як ми всі залучені до цього процесу. На початку було багато питань щодо дистанційного навчання, зараз щодо сесії, тому у мірі надходження – стараємося їх вирішувати.

У якому форматі спілкуєтеся з підопічними під час карантину?

– Під час карантину спілкуємося виключно за допомогою месенджерів та телефону. Перед початком навчання я організувала зустріч-знайомство на свіжому повітрі та з дотриманням всіх правил для того, щоб вони хоча б перед навчанням побачили одне одного вживу і познайомилися, обмінялися враженнями.

Валерія з менторською 104 групою медичного факультету

  Чи могли б щось порадити студентам, залученим у проєкті?

– Мрійте та ставте перед собою високі цілі. Насолоджуйтеся життям, незважаючи на дистанційне навчання, адже нікому невідомо, які ще виклики поставить перед нами ХХІ століття, а досвід назавжди залишиться з вами.

 

Журналіст ТНМУ Соломія Гнатишин.

Світлини Валерії Благуляк.