Проєкт ТНМУ «Ментори»: Роман Коробко про можливість реалізувати своє професійне покликання

У Тернопільському національному медичному університеті імені І.Горбачевського проєкт «Ментор» допомагає першокурсникам визначити свої сильні та слабкі сторони, підготуватися до навчального процесу, зрозуміти специфіку дистанційного навчання. Студенти старших курсів мотивують та надихають на плідну працю, рекомендують навчальні матеріали, діляться досвідом, їхні поради можуть зрушити з місця чи виокремити помилки або нові можливості, які до цього не були помітними.

Ми запитали в Романа Коробка, студента третього курсу стоматологічного факультету, ментора Тернопільського національного медичного університету імені І. Горбачевського, чи одразу вдається знайти спільну мову з першокурсниками, з якими проблемами зіштовхуються, чи прислухаються до нього підопічні?

Життєве кредо: У житті немає нічого неможливого!

Романе, що спонукало вас стати ментором?

— Стати ментором насамперед спонукало бажання познайомитись з новими людьми і, звичайно, допомагати їм у навчанні, можливо мої поради допоможуть першокурсникам у майбутньому.

Розпочинати новий життєвий етап завжди дещо страшно, я це чудово розумію й пам’ятаю, бо ще не так давно сам був студентом першого курсу. Я радію, коли бачу, що можу щось підказати, заспокоїти підопічних.

— Чим ви ділитеся зі студентами? Що розказуєте та чого навчаєте першокурсників?

— Розказую, що особливо важливо добре навчатись на перших курсах, щоб отримати базу знань, яка дуже допоможе в майбутньому для вивчення інших предметів.

Стараюся пояснити, що необхідно виробити чіткий навчальний ритм, не пропускати заняття. Так, буває, що якісь теми чи предмети даються важче для засвоєння, але це не причина відступати, наголошую, що саме тоді варто шукати відео, навчальні матеріали, наукові статті, пробувати розібратися самому, або звертатися до мене, викладачів чи одногрупників.

Перший курс запам’ятовується всім студентам, а відтак і їх батькам. Саме перший рік насичений новими подіями, радощами, тривогами та складнощами, а, особливо цей навчальний рік, коли навчання відбувається за змішаною системою. Для адаптації до нових умов перебування в будь-якому незнайомому місці, необхідно налагодити контакт з людьми, які оточують. Відповідно, слід налаштуватися на комунікацію, на подолання сором’язливості, на вміння дружити.

З якими проблемами до вас звертаються студенти та чи завжди вдається їм допомогти?

— Цього року першим завданням, яке стояло перед менторами, було пояснити специфіку та допомогти налагодити дистанційне навчання.

Спочатку, зазвичай, запитують як готуватись до тих чи інших предметів, місцезнаходження корпусів, а коли студенти вже звиклися з навчанням, то цікавляться інформацією про те, де й як можна себе реалізувати в стінах університету. Хто добре володіє матеріалом, той може в обставинах університетського життя знаходити оптимальні рішення, правильно зорієнтуватись в непередбаченій ситуації, що є основним і для майбутнього лікаря.

У якому форматі спілкуєтеся з підопічними під час карантину?

— Під час карантину, на жаль, можливості зустрітись зі всіма немає, тому вимушені спілкуватись в режимі онлайн в Телеграмі. Зі старостою і ще з деякими людьми з групи був радий познайомитись особисто.

— Чи могли б щось порадити студентам, залученим у проєкті?

— Головна порада – використовувати всі підручні засоби для досягнення ґрунтовного медико-біологічного базового рівня, вивчити фундаментальні предмети і, звичайно, не боятись звертатись за допомогою як до ментора, так і до старшокурсників загалом. ТНМУ – це дружня родина, де підкажуть, навчать, допоможуть!

Журналіст ТНМУ Соломія Гнатишин.

Світлини Романа Коробка.