Студенти кураторської групи кафедри фізіології з основами біоетики та біобезпеки відвідали літературно-мистецьку зустріч із авторкою з тимчасово окупованої Кремінної
«Коли замовкають сирени» – саме такою була назва творчої зустрічі-презентації Ганни Гайворонської, поетеси з тимчасово окупованої Кремінної, що на Луганщині. Днями у Центральній міській бібліотеці Ганна Андріївна презентувала присутнім нову збірку віршів «Я хочу додому».
Ганна Гайворонська – членкиня Національної спілки письменників України, нагороджена медаллю «Будівничий України», ювілейною медаллю спілки письменників України, має обласні відзнаки. Усього в доробку талановитої письменниці є 12 поетичних збірок та 2 прозові книги. Значна частина життя авторки пов’язана з Луганщиною – закінчила Кремінське медичне училище та факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Свого часу у 1992 році одноосібно заснувала газету «Кам’яний брід». Маючи диплом журналіста, Ганна Гайворонська наважилась на протестувальницький крок – адже тоді вийшов закон про мови, який ускладнював функціонування української мови на східних територіях… Як результат, в Луганську українська мова була витіснена практично з усіх засобів масової інформації. І незважаючи на те, що фінансування доводилось щоразу «добиватись», літературно-мистецька газета, що виходила на восьми шпальтах, змогла тішити читачів сім років.
Мистецький захід був сповнений найтремкіших одкровень – вони хоч і
подарували надію втомленим робочим тижнем присутнім, але й воскресили гострі емоції болю… Разом з тим зцілили відчуттям того, що поміж щоденних сирен, ми, виявляється, все ще можемо відчувати тугу ближнього, співпереживати долі України і вірити в завтрашній день.
МАМО! Я ПРАПОР
Мамо! Я прапор,
той, що тріпоче крилами
над могилами.
Це душа моя українська
жовто-блакитним
квітне.
Не треба плакати, мамо
чорнобривцями і нагідками.
Я живий. Я з вами.
Однієї крові з державними прапорами.
Вони вдосвіта сходять над Україною.
Не загинув я . Не загинув.
В кожному прапорі моя кров жовто-блакитна.
Я скрізь там,
де земля моя рідна.
Я в надійних руках воїв.
Я над державою і над тобою.
Я щоранку прокидаюся і вдихаю вітер
на повні груди.
Я всюди, де є українські люди.
Я над будинками територій звільнених.
Будь і ти, моя мамо, сильною.
Тримайся за прапор так само,
як тримав його я, мамо.
З початком повномасштабного вторгнення поетеса змушена була покинути рідний дім, але в пам’яті залишись картини її рутинного і, разом з тим, такого мирного щасливого життя – рідне подвір’я, ліс, котик… Численні образи, які за багато літ стали частиною її особистості, було жорстоко викорчувано чорними зайдами. Так і народились вірші «Дерева помирають стоячи» та «Кіт», які розчулили усіх присутніх. Ганна Гайворонська своїми творами підтвердила думку видатного художника сучасності Івана Марчука: «Життя швидкоплинне, а вірші розповідають про нього краще, ніж проза»…
ЛІС, ЯКИЙ ПОМЕР СТОЯЧИ
Мій ліс, в якому я виросла, мене не пережив.
Він стоячи помер.
Не чути спів зозулі,
ні життєрадісного щебету пташок,
ані галявин, ні звірятка, ні стежок.
Встромились голі щогли мені під ребра.
Кривавить болем.
Я ж вірила, що ти є вічний і не помреш ніколи.
«Артою» вщент покошений, немов трава.
Твоя незламність лиш жива.
Мій легендарний ліс, що в небо вріс
і болем серце простромив.
Немає слів, щоб ними плакати.
Тут, серед сосен грались грОми.
В зелених небесах жили казки
і я читала їх з тобою залюбки,
і сонце золотило тремтливі голочки.
Ліс кремінсьий – озера і струмки,
косулі граціозний лет
і я дитина в нім і вже поет.
Мій ліс. Мій біль. Моє життя.
Зелених голочок шиття.
Немає голочок. Я плачу.
Дивлюсь крізь сльози. Що я бачу?
Цурпалки обгорілі.
Мої друзяки милі.
Війна обох нас потріпала
Та їй усе замало.
А сонце сходить небесами,
немов вітрило сиве
і осяває лісові могили.
На заході присутніх зачарували музичними дарунками відомий тернопільський музикант і композитор Ігор Вовчак та талановитий скрипаль Володимир Довбня, які виконали інструментальні твори світової класики, а також душевні, неймовірно ліричні пісні на слова Ганни Гайворонської
.
На фото: композитор, співак Ігор Вовчак, поетеса Ганна Гайворонська та скрипаль Володимир Довбня.
Також доцент кафедри фізіології з основами біоетики та біобезпеки, член Національних спілок письменників та журналістів Наталія Волотовська подякувала студентам, які читали вірші Ганни Андріївни: «Доля подарувала зустріч із неймовірним письменницьким талантом, однак, коли власну поезію читали Ви – то сльози неможливо було стримати… Хай Боже провидіння дасть нам нові зустрічі, на звільнених територіях, коли у вас будуть світлі мотиви для творчості…». На прохання Ганни Гайворонської гостя виконала для присутніх пісню латинською мовою «Os iusti».
Привітати авторку прийшли також відомий фінансист і економіст, знаний меценат Михайло Гомівка, який став «хрещеним батьком» книжки, бо саме він профінансував це видання. А також відомий поет, художник, член НСПУ, заслужений діяч мистецтв України, науковець Олег Герман, який створив чудові ілюстрації до книжки «Хочу додому». А поетеса Галина Навроцька зачарувала всіх присутніх віршем-надією на світло зустрічі в рідній Кремінній Ганни Гайворонської.
На фото: авторську поезію читає науковець, член НСПУ Олег Герман
На фото: Ганна Гайворонська зі студентами групи ММ-217 та куратором, доцентом кафедри фізіології з основами біоетики та біобезпеки Наталіє Волотовською
Матеріал підготувала: доцент кафедри фізіології з основами біоетики та біобезпеки Оксана Ратинська.