На кафедрі фізіології з основами біоетики та біобезпеки відбувся захід «Історія та символи ТНМУ»

Історія ТНМУ розпочалась 12 квітня 1957 році, коли відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР № 343 було засновано Тернопільський медичний інститут. Відтоді Тернопіль збагатився новим вишем, а велика кількість активних і талановитих студентів подарувала нашому місту синонім «молодіжної столиці України». Завідувач кафедри фізіології з основами біоетики та біобезпеки, професор С.Н. Вадзюк, відкриваючи засідання, на якому були присутні викладачі та студенти кураторських груп, підкреслив, що знання історії та виданих постатей рідного краю є важливим для формування всебічно обізнаного сучасного спеціаліста і громадянина.

Однією з таких постатей, безперечно, є Іван Якович Горбачевський – видатний науковець, громадсько-політичний діяч і освітній, академік Всеукраїнської академії наук. Доповідь про нього та історичні віхи становлення рідної alma mater підготував студент 2 курсу ММ-232 Галаса Михайло. Також до заходу долучилась доцент кафедри Волотовська Наталія, представивши присутнім авторську книжку «Іван Горбачевський: спроба життєпису в прозі та віршах», перевидану у 2016 р. за сприяння ректора ТНМУ Корди М.М.

Тоді навчання в інституті розпочалося 1 вересня 1957 року. Було організовано три курси, на яких навчалося 624 студенти: на I курс зарахували 210, на II і III курси – відповідно 120 і 224 студентів, добровільно переведених з медичних інститутів України та країн пострадянського простору.

Спершу адміністративний корпус був розміщений в теперішній будівлі інституту медико-біологічних проблем, про що свідчить меморіальна дошка, встановлена з нагоди 65-річчя ТНМУ.

Клінічною базою стала міська лікарня, яка одночасно виконувала функції обласної. Водночас розпочалося будівництво морфологічного корпусу, обласної лікарні та ще одного гуртожитку. В інституті було відкрито 19 кафедр, на яких працювало 66 викладачів, серед них –1 доктор наук і 17 кандидатів наук. Науковцями інституту стали Костянтин Кованов, Ростислав-Юрій Коморовський, Анатолій Локай, Іван Ситник, Микола Скакун, Євген Гончарук.

У 1960-1961 роках уведено в дію морфологічний корпус, завершено будівництво основної клінічної бази інституту – обласної лікарні, відкрито обласну поліклініку. В інституті тоді вже навчалося 1360 студентів, функціонувало 30 кафедр, на яких працювало 148 викладачів, у тому числі 7 докторів і 66 кандидатів наук. Перший випуск 203 лікарів відбувся в червні 1961 року. Згодом 8 осіб із цього випуску одержало ступінь доктора, а 19 – кандидата медичних наук.

            Доповідь завершилась згадкою про основні віхи життя та здобутки нашого співвітчизника – І.Я. Горбачевського.

Присутнім також було цікаво дізнатись про те, як писалась та ілюструвалась книжка

про Івана Горбачевського. «Цю інформацію я збирала по крупинках якраз, коли була на 2-3 курсах медичного університету» поділилась спогадами доцент кафедри Наталія Волотовська.

«Уже нині, з позиції отриманого досвіду, я розумію, що це була чиста арт-терапія, адже таким чином, я не лише дізналась рідкісні факти з біографії знаного науковця, а й створила корисний для суспільства продукт. Тоді пошук інформації відбувався набагато складніше, адже не було широкого доступу до можливостей Всемережжя. Тож я давала запити до Лвівського архіву, спілкувалась із істориками і зрештою підтверджу, що історія життя нашого краянина є не лише складною, а й неймовірно надихаючою».

15 травня 1854 року в родині священника Якова Горбачевського народився син, якого назвали Іваном. Про що і зроблено запис у метричній книзі села Зарубинців Збаразького повіту.

У 1864 році, після закінчення початкової школи, десятилітній Іван став учнем Тернопільської гімназії, щ обула тоді центром національно-громадського виховання на Поділлі. Навчався Горбачевський на відмінно. А наприкінці навчання у 1871-1872 роках, очолив таємне гімназійне товариство «Громада».

            У жовтні 1872 року всепереч сподіванням родини Іван Горбачевський вступив на лікарський факультет Віденського університету. І вже на третьому курсі був запрошений до праці лекційним асистентом в університетському інституті лікарської хімії під керівництвом професора Е. Людвіга.

            У 1875 та 1877 роках Івана Обрано головою українського студентського товариства «Січ», що діяло у Відні. За активістами постійно наглядала поліція, а дехто з них, зокрема й Іван Горбачевський, на деякий час навіть потрапили до в’язниці.

            У 1883 році 29-літнього Івана Горбачевського запросили на посаду професора Празького унверситету. Так почався перший, тривалістю 34 роки, період життя українця Горбачевського в Чехії, а з 1919 і аж до самої смерті у 1942 році – другий (понад 20-річний період). У Празькому університеті він був деканом лікарського факультету, а з 1902 року – ректором. І водночас дійсним членом НТШ у Львові, почесним президентом Українського лікарського товариства, створення якого він домагався впродовж багатьох років.

Іван Якович Горбачевський дуже багато працював для того, аби отримати визнання закордоном і при цьому не полишав своєї мрії про вільну Україну.

10 жовтня 1918 року Євген Петрушевич, Іван Горбачевський, Андрей Шептицький та інші відомі громадсько-політичні діячі-українці провели у Відні нараду. На ній вони розглянули питання про можливість національно-державного самовизначення Східної Галичини. Було вирішено створити у Львові Українську Національну Раду – легальне представництво Української держави.

У січні 1921 року у Відні було створено Український вільний університет, а в 1823 році його ректором став Іван Горбачевський. Він переобирався на цю посаду 5 разів, а його активна наукова діяльність дала йому не лише світове визнання, а підвердила його прагнення до підтримки українських світочів. Зокрема, у цьому університеті докторами філософії стали Олександр Олесь, Ольга Кобилянська, Богдан Лепкий, Василь Стефаник…

Навіть у часи найвищих наукових і творчих злетів Іван Горбачевський не забував, що він – син України.

Уже маючи за плечима 80 років, він продовжував бути ректорм Українського вільного університету, опікуватись Музеєм визвольної боротьби України. Саме сюди сходились документи та експонати від українців зі всього світу. Зрештою, у березні 1938 року в Празі завдяки старанням науковця було придбано добротний 3-поверховий будинок – для відкриття Українського дому. Так збулась одна з найзаповітніших мрій Іван Яковича Горбачевського…

У Зарубинцях знову весна,

Знову ластівка в’є гніздечко.

Немов Україна, одна –

Так далеко! І так недалечко…

Як легко від неї піти,

Як важко вернутись потому –

Крізь чужинські краї і світи

До гніздечка свого, додому…

Як підсумував завідувач кафедри С.Н. Вадзюк, із здобуттям Україною незалежності відкрилися нові можливості для розвитку навчального закладу, входження його в ринкові відносини, в європейський освітній простір. Постановою Кабінету Міністрів України № 303 від 1 липня 1992 медичному університету було присвоєно ім’я Івана Горбачевського. Ініціатором цієї події став світлої пам’яті професор біохмії І.Я. Гонський.

Матеріал підготувала: доцент кафедри фізіології з основами біоетики та біобезпеки Наталія Волотовська