Назарій Крулик: «Неможливо підібрати слова, щоб висловити вдячність нашим військовим»

На початку 2024 року у номінації «За активну волонтерську діяльність» перемогу отримав студент четвертого курсу медичного факультету Назарій Крулик, який є організатором проєктів «Миколай про тебе не забуде» для сімей, котрі перебувають у важких життєвих обставинах та сімей ВПО, «Я – донор» з метою популяризації донорського руху серед студентів ТНМУ та «Скринька милосердя» (допомога дітям гематологічного відділення дитячої лікарні). Він також активний учасник команди студентів нашого університету, які виготовляють окопні свічки. В інтерв’ю він детальніше розповів про свою волонтерську діяльність.

Яким чином ти став переможцем у конкурсі «Кращий студент ТНМУ 2023»?
Минулого року я намагався ефективно працювати у цьому напрямку, оскільки розумію, що для майбутнього лікаря це має бути невід’ємною складовою освіти. Ми маємо допомагати людям не лише ліками (це сприяє їхньому одужанню), а й серце лікаря також має бути щирим і добрим. Тому надзвичайно важливо займатися волонтерством. Я був задіяний в таких проєктах, як «Донорство крові», «Помічники святого Миколая», «Скринька хоробрості». «Окопні свічки» та різні благодійні збори коштів для наших військових.
Наскільки важливим є донорство крові?
Власне донорством крові я цікавлюся давно. Було це ще до повноліття. Я знав, що одна донація рятує не одне, а три життя. Повномасштабне вторгнення Росії на територію України збільшили навантаження на систему крові, тому що донорську кров почали потребувати не лише цивільні люди, які хворіють на різні захворювання, а й військові та інші цивільні, які зазнали бойових травм внаслідок ракетних обстрілів, під час бойових дій, які супроводжувалися масивними кровотечами. Ми організували лекцію, головною метою якої була популяризація донорства крові серед молоді, щоб зацікавити і показати, наскільки це є важливо. Ми запросили лікаря-терапевта Тернопільської обласної служби донорства крові, лікаря-гематолога, асистента кафедри внутрішньої медицини № 1 та постійних донорів крові, щоб вони могли поділитися своїми враженнями, що їх надихнуло і спонукало стати донорами. Я доную кров з 18-ти років. Крім того, що це важливо, це ще й позитивно впливає на мій організм як на донора, тому що знижує ризик серцево-судинних захворювань.
Розкажи детальніше, будь ласка, про виготовлення окопних свічок в ТНМУ.
Метою окопних свічок є зігріти військових в холодну пору і подарувати їм це світло, тепло. Це робити надзвичайно просто, і до цього може долучитися абсолютно кожен. Виготовляємо свічки з підручних матеріалів, які є в кожного: це використані бляшанки, парафін, недопалки свічок і картон. Свічкарня ТНМУ постійно працює. Наші студенти і викладачі долучаються до цієї благодійної справи, щоб допомогти нашим військовим.
Яким чином ти долучився до проєкту «Скринька хоробрості»?
З того часу, як вступив до університету, зрозумів, що хочу брати участь у цьому проекті. Надзвичайно люблю діток, а тим паче, розуміючи, що це дітки – онкохворі і їм потрібна наша підтримка, допомога. Щоб підтримати, ми збираємо кошти різними способами. Це організація благодійних концертів, лотерей та інше. За ці кошти ми купуємо подарунки і кладемо в скриньку, з якої дітки можуть брати той подарунок, який їм найбільше сподобався. З приводу подарунків ми регулярно на зв’язку з старшою медсестрою онкологічного відділення Тернопільської міської дитячої лікарні, щоб розуміти, якого віку є дітки, які є в них бажання, що їм саме потрібно (чи розмальовки, іграшки, фломастери. Ми намагаємося купити саме те, що потрібно для діток.
Які емоції виникають у тебе під час реалізації цього проєкту?
Насправді емоції є змішаними. Першим виникає питання: чим я можу допомогти? Коли ми робимо таку добру справу, ми долучаємося до проєкту «Скринька хоробрості» і наповнюємо не тільки подарунками, ми наповнюємо радістю, теплом, емоціями. Ми бачимо посмішки і щирі очі маленьких пацієнтів… Правду кажуть: діти ніколи не брешуть. Ми це відчуваємо, тому що вони радо нас зустрічають.
Яка твоя участь в проєкті «Помічники Святого Миколая»?
«Помічники святого Миколая» – це теж один із благодійних проєктів. Всі діти вірять в чудо. Вони вірять в святого Миколая і вірять, що їх бажання здійсняться. Насправді дітки загадують звичні речі. Перше, що вони пишуть в своїх листах, які до нас надходять, це мир, спокій, злагода, а потім згадують про якусь іграшку. Нашою метою є підтримка діток, в яких складні життєві обставини, які вимушені покинути свої домівки і тимчасово проживати у Тернополі. В частини дітей батьки загинули внаслідок бойових поранень. Ми теж організовуємо збори коштів, купуємо подарунки. Коли ти розумієш, що виконав бажання діток, які вони писали в своїх листах, і ти подарував їм це диво, то це ще більше надихає творити більше.
Чи важлива команда однодумців у волонтерстві?
Без командної роботи не було б абсолютно нічого. Якщо нема з ким працювати, то робота пригальмовується, важче закривати збори. Я вдячний долі за те, що є надзвичайна команда в кожному проєкті, в якому беру участь, з якою працюю з радістю. Кожна людина, яка є в команді, надихає і є чому повчитися. І без їхньої роботи, без такого спільного розуміння не було б абсолютно нічого.
Допомога військовим є дуже важливою для тебе?
На жаль, серед моїх знайомих, серед друзів, колег є вже загиблі, які віддали найдорожче, що в них є, – це своє життя, для того, щоб ми могли навчатися, працювати, жити і допомагати їм. Ми не маємо права здаватися і опускати руки. Ми маємо робити все для того, щоб допомогти їм, тому що ми живемо тут через них. Я надзвичайно радію, коли збори закриваються дуже швидко. Що таке 50 гривень? Одне горнятко кави. Але по горнятку з кожної людини – це чиєсь врятоване життя. Ми збираємо кошти на автомобілі, еваковтомібілі (тобто на евакуаційні!). Я задумуюся над тим, якби я загубив цих 50 гривень, чи відчув би я? Напевне, шо ні! Але коли допомагаємо, коли ми донатимо, звичайно, це зігріває душу. І ти розумієш, що ці кошти будуть використані на потреби наших військових. Коли бачу військових, розумію, що завдяки цим людям я живу, завдяки їм маю можливість навчатися, волонтерити, допомагати людям, на роботу, працювати задля людського блага. Неможливо підібрати слова, щоб висловити вдячність нашим військовим. Вони – наші герої, вони роблять надзвичайно важливу, надзвичайно таку суттєву справу, без якого всього цього просто не було.
Чи не заважає волонтерство навчанню?
Намагаюся гармонійно поєднувати навчання і волонтерство. Навчання в ТНМУ важке і потрібно якось відпочивати. І кожен шукає той спосіб, який найближчий йому до душі. І кожен шукає те, що би приносило йому задоволення. Я обрав волонтерство. Це комунікація з людьми, вміння підтримати… Є такий вислів: лікують не тільки ліки, а лікує також добре ставлення, добре слово.
Як щодо наукової роботи?
Я задіяний і в наукових гуртках, і займаюся науковими роботами. Почав свою наукову діяльність минулого року з кафедри мікробіології. Ми досліджували антибіотикочутливість у виділених мікроорганізмів. Метою лікування є швидке одужання пацієнтів і потрібно розуміти, що могло б затримати пацієнтів у лікарні. Такі дослідження допомагають підібрати ефективне лікування. Зараз я відвідую науковий гурток з неврології, де займаюся науковою роботою. Для мене як майбутнього спеціаліста, в яку б галузь я не пішов, всі ці знання знадобляться. Ці знання дещо глибші, аніж знання, отримані на занятті.
Чи ти вже задумувався над вибором майбутньої спеціалізації?
Зараз важко визначитися з майбутньою спеціальністю, оскільки на яку кафедру не прийду, все мені подобається і все я хочу спробувати. Чому так? Тому що відчуваю, що нас хочуть навчити і нам хочуть показати. Ми ходимо до пацієнтів, відпрацьовуємо практичні навички на манекенах. Однозначно сказати про вибір спеціалізації не можу, але я впевнений, що це буде пов’язано з якимось невідкладними станами. Мені подобається робота, яка потребує концентрації та швидких дій.
Як ти обирав університет для вступу?
Я родом з Хмельниччини. Коли виникло питання, до якого вищого навчального закладу мені вступати, я переглянув надзвичайно багато різних закладів і зрозумів, на що потрібно орієнтуватися. Перше, на що орієнтувався, це поради знайомих, друзів, які закінчили Тернопільський національний медичний університет. Вони надзвичайно гарно відгукувалися і розповідали, як відбувається навчання, чим займаються студенти не лише в навчальний період, але й в позаурочний час. Інший показник – це високі показники рейтингу. ТНМУ є одним з найкращих медичних вишів України. Це також стало важливою причиною вибору університету.
Чи швидко адаптувався до навчання в ТНМУ?
Було нескладно адаптуватися, хоча перші думки, коли я вступив, що навчання важке. І це правильно, бо професія лікаря – це велика відповідальність за життя і здоров’я людей. У перші дні всі мої сумніви розвіялися, тому що кожен викладач в ТНМУ, він не просто робить свою роботу, а вкладає душу в наше навчання і намагається не просто пояснити матеріал, а й розкласти все настільки детально по поличках, щоб ми зрозуміли не лише тему, а й для чого нам це потрібно.
Твої побажання студентам ТНМУ…
Студентам хочу побажати міцного здоров’я та мирного неба над головою. І хочу сказати: насолоджуйтеся моментом, насолоджуйтеся життям, але не забувайте про допомогу іншим. Не забувайте про допомогу нашим захисникам, нашим героям. І також не забувайте дбати про свій емоційний стан і ментальне здоров’я. Знайдіть те, що приносить вам задоволення. І пам’ятайте: немає нічого неможливого. Все залежить тільки від нас!

Прес-секретар ТНМУ Яніна Чайківська.

Технічна підтримка Ігор Гаврищак.

Світлини Миколи Василечка.