Орест Степанюк: «Під час навчання в університеті важливим є якісне дозвілля»

Театральна студія «Арт-драма» давно стала візитівкою Тернопільського національного медичного університету. Це унікальне культурно-мистецьке середовище, яке об’єднує молодих людей, закоханих в акторство і театральну містерію. Учасники «Арт-драми» віддаються на сцені сповна, цілковито вживаються в характери своїх персонажів, своєю грою стараються потішити глядачів. Про своє захоплення театром розповів студент шостого курсу медичного факультету Орест Степанюк.

• Коли Ви приєдналися до «Арт-драми»?
• До «Арт-драми» я приєднався на другому курсі свого навчання в ТНМУ. Відбір до театральної студії відбувався дистанційно. Декламування віршів учасники знімали на відео і надсилали у спеціально створену «бесіду». Попередні учасники «Арт-драми» оцінювали наші артистичні здібності і відбирали кращих. Це був час карантину, потім розпочалося повномасштабне вторгнення. Потім ми розпочали роботу над комедією «Пошилися в дурні». Її прем’єра відбулася успішно. Наступною стала вистава «Пігмаліон».
• Чи мали попередній досвід в акторській майстерності?
• Я на сцені ще зі школи: різні виступи, КВН, театральні мініатюри. Я брав участь в театральному гуртку «Арт-комора» в коледжі. Упродовж мого навчання там я встиг зіграти  3 виставах. Вступивши до тНМУ, я дізнався, що тут також є театральний гурток, тому вирішив долучитися. «Арт-драма» – це люди, з якими мені приємно працювати.
• Як відбувається підготовка до виступу?
• Спершу ми «розбираємо» сценарій. Коли кажуть, яку роль я буду грати, то в уяві приблизно уявляю, яким має бути мій персонаж, якими рисами повинен володіти. Таким чином в моїй уяві відбувається формування мого персонажа. І як тільки це стається, то далі з роллю справлятися легше і гра стає гармонійною. Текст завдяки регулярним репетиціям сам відкладається в пам’яті. Важливо вміти не губитися на сцені, знаходити вихід з будь-якої ситуації. Я даю волю емоціям, як відчуваю роль, так і граю.
• Які ролі подобаються?
• Мені без різниці, яку роль грати. Мені приємно грати будь-яку роль. Неважливо, чи це головна, чи це другорядна, чи взагалі якась дрібна роль. Для мене всі ролі великі. Це може бути якийсь комічний чи хитрий персонаж, як  в «Пошились у дурні»… Я почуваю себе комфортно в будь-якій ролі.
• Чи вдалося передати характер Піккерінга?
• Гадаю, що мені це вдалося. Ця роль не була дуже важливою. Полковник Піккерінг і професор Гігінс уклали угоду, що Гігінс навчить Елайзу манерам вищої касти. Мій персонаж не повірив в це, але протягом усього шляху навчання він був поруч і підтримував Елайзу. Гігінс – жорсткий і самозакоханий, тому часто ранив свою підопічну морально. Піккерінг своєю підтримкою допомагав їй пройти цей шлях до кінця.
• Чи відвідують Ваші вистави однокурсники?
• Так, звичайно, були одногрупники, знайомі, друзі з гуртожитка. Всіх, з ким я особисто спілкуюся, сам особисто запрошую. Вони казали, що дуже сподобалося. З відгуків чую, що наш виступ порівнюють з виступами професійних акторів. Кажуть, що ми не поступаємося в грі. Ми – не є професійними акторами, ми – просто студенти медичного. І це наше хобі. Ми просто граємо в своє задоволення. Дуже приємно чути, що людям подобається, що вони висиджують до кінця, що вони не встають, не йдуть і розуміють все те, що ми передаємо.
• Чи вистачає часу на навчання і на театральну студію?
• Так, часу вистачає. Ми приходимо на репетиції у вільний від навчання час. Ми тут довго не засиджуємося – це години дві-три. Та вже перед самим виступом репетиції набагато триваліші. Це аж ніяк не впливає на особисте життя чи навчання. Якщо людина хоче цим займатися, вона цим займається, і це не приносить ніяких додаткових навантажень.
• Ваші побажання всім студентам ТНМУ.
• Більше жити ось позанавчальним життям, бо студентство – це такий час, яке не зрівняти ні з яким часом. Я вважаю, що в цей період ти максимально знайомишся з суспільством, з людьми, вчишся жити в соціумі. І, звичайно, що вчитися треба, але треба і вміти відпочивати. Тобто вміти відпочити від навчання, адже завжди сидіти, тільки вчитися – це теж не вихід. Це виснажує психіку, тому треба трішки від цього відволікатися, знайти щось, що тобі подобається, і займатися цим. У нас доволі широкий вибір в університеті – театральна студія, творчий колектив, хор, спортивні гуртки, наукові гуртки, а можна і самому щось організувати.

Спілкувалася Яніна Чайківська.

Технічна підтримка Ігор Гаврищак.

Світлини Миколи Василечка.