На кафедрі фізіології відбувся еколого-краєзнавчий захід «Історико-культурна спадщина та екологічні виклики Тернопілля»
5 листопада 2024 року на кафедрі фізіології з основами біоетики та біобезпеки відбувся еколого-краєзнавчий захід «Історико-культурна спадщина та екологічні виклики Тернопілля». Завідувач кафедри – професор Степан Несторович Вадзюк звернувся до присутніх «Сьогоднішній захід є важливим кроком у нашому прагненні зберегти і глибше усвідомити історико-культурне надбання рідного Тернопілля, а також обговорити екологічні виклики, з якими стикається наш край. Ми живемо у час, коли природа і культура тісно переплітаються, і їх збереження стає одним із головних завдань сучасного суспільства».
Першою прозвучала доповідь студентки ММ-217 Штоник Наталії, яка доповідала присутнім про рідну Бучаччину.
Бучач – місто на заході України, в Тернопільській області, з багатою та унікальною історією, що робить його цікавим як з історичної, так і з культурної точки зору. Його назва вперше згадується в літописах у XIV столітті. У різні часи Бучач належав Польщі, Литві, входив до складуАвстрійської імперії, а згодом — до Австро-Угорщини. Така багата історія відобразилася на культурному і архітектурному вигляді міста.
Бучач розташований у мальовничій долині річки Стрипа, що робить його привабливим для туристів. Місто оточене пагорбами та лісами, що додає йому особливого колориту. З давніх часів річка була важливою для міської економіки, оскільки на її берегах були розташовані млини та інші господарські об’єкти. Також завдяки Стрипі розвивалися рибальство і сільське господарство.
Проте Стрипа, як і багато інших річок України, сьогодні стикається з екологічними проблемами, зокрема забрудненням води та зменшенням водного ресурсу. Промислова діяльність і міські стічні води вносять свій негативний внесок у
стан річки. Місцеві громади, екологи та активісти докладають зусиль, щоб зберегти чистоту Стрипи, оскільки вона залишається важливою частиною природи і життя Бучаччини.
Серед архітектурнихпам’яток міста є Бучацький замок, Підзамочівський замок, Монастир василіян та Бучацька ратуша, скульптурне оздоблення якої створив видатний український скульптор Іоан Георг Пінзель. Також Бучач став місцем народження та діяльності багатьох видатних діячів, серед яких лауреат Нобелівської премії з літератури Шмуель Йосеф Агнон. Бучацька земля також дала світу видатну співачку Соломію Крушельницьку, автора роману «Роксоляна» Осипа Назарука та ін.
До слова, сьогоднı Пıдзамочıвський замок перебуває у зруйнованому станı. Мıсцевı громади та активıсти проводять заходи для збереження ıсторичної пам’ятки та привернення уваги до її важливостı як культурної спадщини регıону. Пıдзамочıвський замок нагадує про минуле ı свıдчить про ıсторичнı зусилля мешканцıв регıону захищати свої землı. Залишки замку – це не тıльки архıтектурна пам’ятка, але й важливий символ ıсторıї та культури Галичини.
На завершення виступу доповідачка згадала воїнів-односельчан, що загинули у сучасній війні… Це Кохановський Степан Іванович, Штоник Ігор Миколайович, Тринька Іван Іванович, Гоголь Михайло Васильович.
Студентка ММ-217 Вікторія Ханас розповіла присутнім про рідне село Романівку Тернопільського району.
Перша письмова згадка про нього – у 1571 р., як власнıсть Давидовських ı Миколи Лодзıнського. Окремı фахıвцı виводять назву вıд ıменı князя Романа Мстиславича, якому, за леґендою, це поселення належало в другıй половинı 12–го столıття.
У Романıвцı є мурована церква святого Миколая – найдавніший християнський храм у селı, належить до ВеликоБıркıвського деканату, Тернопıльсько-Зборıвської єпархıї УГКЦ. Знаходяться руїни римо-католицького костелу, який був споруджений у 1912 роцı.
Серед відомих людей, що народились у Романівці – заслужений працıвник сıльського господарства України Роман Гевко (1940 р. н.), лıтератор ı громадський дıяч Ярослав Гевко (1943 р. н.), господарник, громадський дıяч Василь Дıдух (1952 р. н.), релıгıйний дıяч, учасник нацıонально-визвольних змагань Василь Кузьма (1891–1963), вчений у галузı хıмıї, громадсько-культурна дıячка Уляна Скальська (1931 р. н.), правник, громадський дıяч Вıктор Цебровський (1878–1940), художник, графıк, скульптор Якıв Ягода (1932 р. н.);
Що стосується екологічної ситуації, то у річках Качава та Дзюрава у зв’язку із глобальним потеплінням рівень води суттєво знизився. Стан Романівського ставу хотілось би, щоб також був кращим. Основними причинами забруднення ставу є вплив обʼєктıв сıльського господарства, зокрема ı з боку рıчки Качава та рекреацıйна дıяльнıсть, внаслıдок цього вıдбувається евтрофıкацıя, замулення, втрата бıорıзноманıття. Щодо живностı, то в ставı водяться карасı, окунı, щуки. Роблячи висновки, можна сказати, що екологıчний стан Романıвського ставу є задовıльним для рибогосподарського та рекреацıйного навантажень. Незважаючи на допустимий стан водойми, вона однозначно потребує очищення ı вдосконалення.
Завершуючи доповідь і захід, доповідачка назвала імена полеглих героїв у російсько-українській війні. Серед них – Віктор Пазінський, Михайло Вегера, Назар Волошин, Андрій Медвідь, Юра Сидор, Олег Свирид, Михайлецький Юрій…
Матеріал впорядкувала: доцент кафедри фізіології Наталія Волотовська