На кафедрі фізіології з основами біоетики та біобезпеки відбувся еколого-краєзнавчий захід, присвячений Хмельниччині
На кафедрі фізіології з основами біоетики та біобезпеки вже стало доброю традицією проводити еколого-краєзнавчі заходи зі студентами прикріплених академічних груп. Ці зустрічі спрямовані на формування екологічної свідомості, пізнання рідного краю та виховання дбайливого ставлення до природи, патріотизму. Цього разу подія була присвячена мальовничому регіону Хмельниччини – з її унікальним природним багатством, історико-культурною спадщиною та екологічними особливостями.
Початок зустрічі присвятили завершенню теми минулого заходу – природним багатствам Рівненщини, що могли би надихнути присутніх на відвідування регіону з туристичною метою.
Доповідь Софії Котик була щирою та яскравою – студентка ММ-217 розповіла про Тунель кохання у Клевані, базальтові стовпи (с. Базальтове), які є геологічною цінністю місцевого значення, також популярне для риболовлі та відпочинку озеро Нобель.
На території одного з найбільших природних заповідників – Рівненського природного заповідника – знаходиться озеро Біле з надзвичайно чистою та прозорою водою, а його флора сформувалась в результаті діяльності льодовика; зустрічаються унікальні реліктові види.
Привертає також увагу Дермансько-Острозький національний природний парк, де є понад 1000 видів рослин, з яких 52 занесено до Червоної книги України унікальні болота, такі як Бущанське карбонатне болото. А ще на території парку розташована Острозька академія – перший вищий навчальний заклад Східної Європи, заснований у 1576 році.
Цікавим фактом щодо ландшафтного заказника місцевого значення, заснованого у 1983 році, є урочище «Соколині гори», що отримало народну назву «Надслучанська Швейцарія» за свої краєвиди. У лісах поблизу росте 10 видів орхідей, які зазвичай зустрічаються лише в тропіках.
Доповідь студентки ММ-216 Богдани Попиль захопила присутніх історичними фактами та згадками про цікаві місця Хмельниччини.
У 1954 році місто отримало нову назву – Хмельницький – на честь гетьмана Богдана Хмельницького, символа боротьби за незалежність українського народу. Ця зміна символічно підкреслила прагнення українців до самовизначення, хоч і в часи радянської ідеології. Сьогодні ця назва – не лише пам’ять про минуле, а й нагадування про силу духу.
Інформація про окремі історичні події була такою: «У Проскурові була фортеця, зокрема, у праці Михайла Орловського йдеться про те, що із західної сторони міста на укріпленому природою острові розташовувалась фортеця. Вважається, що вона була побудована на колишньому місці костелу Святої Анни, де зараз знаходиться школа № 1. Коли і хто побудував замок, невідомо. Вірогідно, це було у той час, коли татари спустошували Поділля, починаючи з 13 і до 18 століття. Пізніше там стояв римо-католицький костел, побудований поміщиком Журавським.
У будинку культури засідав уряд УНР: у 1907 році у будівлю теперішнього будинку культури перенесли театр, який до цього розташовувався у колишньому пологовому будинку, що на Кам’янецькій. У дворі відкрили готель і театральний ресторанчик. Тоді у 1919-1920 роках до міста приїжджали імениті гості. Так, у приміщенні будинку культури засідав уряд УНР. В залі виступав Симон Петлюра і Євген Коновалець.
У 30-х роках 20 століття у приміщенні теперішнього лялькового театру знаходилося відділення НКВС. В підвалах будинку були знищені сотні, а то і тисячі людей. Рештки цих людей були виявлені у 1966 році при спорудженні ЦУМу. Коли копався котлован, то екскаватор з першого ковша витягнув людські рештки. Виплила історія, що там ховали розстріляних жертв сталінських репресій.
Серед відомих і цікавих туристичних місць парк імені Михайла Чекмана (міський голова з 1990 по 2002 рр), Крайовий український державний драматичний театр, пам’ятник видатному українському гетьману Богдану Хмельницькому.
Також ця інформація стала нагодою, як зауважив завідувач кафедри професор Степан Несторович Вадзюк, аби згадати односельчанина М. Чекмана одного із перших випускників Тернопільського медичного інституту у далеких 60-х роках минулого століття – Івана Сергійовича Чекмана – видатного українського фармаколога, доктора медичних наук, професора, член-кореспондента Національної академії наук України та академіка Національної академії медичних наук України. Він народився 4 жовтня 1936 року в селі Чаньків Дунаєвецького району Хмельницької області та помер 27 жовтня 2019 року у Києві.
Іван Чекман зробив значний внесок у розвиток фармакології в Україні. Його наукові інтереси охоплювали загальну, клінічну, радіаційну фармакологію, токсикологію, фітотерапію, а також новітні напрями, такі як фізико-хімічна, квантова та нанофармакологія. Він був автором понад 1000 наукових праць. Упродовж багатьох років Іван Сергійович очолював кафедру фармакології та клінічної фармакології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, а також Київський науково-дослідний інститут фармакології та токсикології. Іван Чекман був нагороджений орденом «Знак Пошани», Почесною грамотою Кабінету Міністрів України та іншими відзнаками за свій внесок у науку та медицину.
Також було загадано і про проєкт «Студентська гривня», який вже вкотре об’єднує зусилля студентів у наближення перемоги.
Студент ММ-216 Петрук Ярослав познайомив присутніх із рідним містом Городком та рекреаційними зонами Хмельниччини.
Перша письмова згадка про Городок датована 1392 роком, коли подільський князь Федір Корятович (Коріатович) передав у володіння шляхтичу Бедриху (Бедришку) ряд населених пунктів, зокрема й Городок. Звідси його перша назва – Бедрихів-Городок. Офіційно «городоцьке літочислення» ведеться від 1362 року, – коли об’єднані литовсько-руські війська розгромили татар на р. Сині Води і Поділля увійшло до складу Великого Князівства Литовського.
Крім Богдана Хмельницького ще однією відомою постаттю у історії Городка є Сергій Миколайович Виноградський – український мікробіолог, еколог та ґрунтознавець, іноземний член Лондонського королівського товариства, який відкрив світу процес хемосинтезу та заклав фундамент ґрунтової мікробіології та екології. Який крім усього перерахованого є останнім власником Городка. На знак подяки за вклад у розвиток та процвітання Городоцького краю, в центрі міста встановлено єдиний в світі пам’ятник вченому(встановлений в 2012 році). Крім погруддя в Городоцькому краєзнавчому музеї (G-MUSEUM) – тут виставлена експозиція, яка є достовірним відтворенням лабораторії С. Виноградського в інституті Пастера (Франція), і містить також єдину у світі воскову фігуру Сергія Миколайовича
Також, надзвичайно мальовничими й цікавими є Подільські Товтри та затоплене село Бакота.
У місті Городок з глибокою повагою та вдячністю вшановують пам’ять усіх захисників, які віддали своє життя за свободу та незалежність України.
Особливе місце в серцях городоччан займають герої новітньої історії – воїни, що загинули на сході України під час бойових дій у зоні АТО/ООС. На центральній площі міста встановлено меморіал, де викарбувано імена полеглих. Щороку тут відбуваються урочистості, покладання квітів, хвилини мовчання.
Матеріал підготувала доцент кафедри фізіології з основами біоетики Наталія Волотовська