У сучасному світі, де темпи життя невпинно прискорюються, а виклики стають дедалі складнішими, особливо цінними є історії молодих людей, які поєднують у собі глибоку відданість обраній справі, щире бажання допомагати та уміння знаходити гармонію в бурхливому потоці щоденності. Сьогодні наша гостя – Софія Кухарчук, студентка 3 курсу медичного факультету ТНМУ. Дівчина не лише освоює одну з найвідповідальніших професій у світі, а й активно займається волонтерством, захоплюється наукою та вже 14 років підкорює світ бальних танців.
Вибір серця та розуму
– Софіє, звідки ви родом і що найбільше любите у своєму рідному місті?
– Я з Тернополя. Мені найбільше подобається атмосфера Файного – спокійна, щира й затишна. Це місто, де поєднується молодість і традиції: навколо студенти, кав’ярні з душевною музикою й водночас – став, старе місто, парк, які створюють відчуття гармонії. Тернопіль має особливий ритм життя – не поспішає, але розвивається. І саме це робить його таким приємним для душі.
– Чому ж обрали саме Тернопільський національний медичний університет серед інших вишів? Чи виправдав виш ваші очікування?
– З перших днів ознайомлення з ТНМУ зрозуміла: це місце, де справді цінують студентів і створюють усі умови, щоб хлопці та дівчата стали висококваліфікованими фахівцями. Наш виш має сильну матеріально-технічну базу, сучасні лабораторії, симуляційний центр, а також викладачів, які не просто передають знання, а діляться досвідом і надихають.
Мені імпонує, що тут високий рівень навчання поєднують з людяним ставленням – це мотивує прагнути більшого, не боятися труднощів і постійно розвиватися. Крім того, університет має багато можливостей для практики, участі у наукових гуртках, волонтерських і міжнародних програмах. І можу сказати впевнено: ТНМУ цілком виправдав мої очікування. Він не лише дав мені знання, а й сформував середовище, в якому я щодня відчуваю, що роблю крок до власної мрії – стати високопрофесійною лікаркою.
– Цікаво, який предмет вам найбільше подобається вивчати та чому?
– Усі предмети, які вивчаємо, цікаві по-своєму, адже кожен з них відкриває нову грань медицини та формує цілісне розуміння організму людини – від молекули до клінічного прояву хвороби.
Особливо мені подобалася гістологія. Цей предмет справді захопив мене з перших занять, адже саме в ньому відкривається дивовижний мікросвіт клітин і тканин. Гістологія вчить бачити красу та гармонію у складній будові організму, розуміти, як з найдрібніших структур формується життя. Завдяки їй я навчилася мислити глибше – не лише сприймати орган як ціле, а бачити, як його функції залежать від мікроскопічних деталей.
Зараз, на третьому курсі, мені також дуже імпонує патоморфологія, адже вона є логічним продовженням гістології. Якщо гістологія показує, як все працює в нормі, то патоморфологія пояснює, що відбувається, коли ці механізми порушуються. Ці дві дисципліни разом дають фундаментальне розуміння медицини та допомагають дивитися на хвороби не лише з клінічного, а й з морфологічного боку.
Більше, ніж просто навчання…
– Знаю, що ви активно займаєтеся волонтерством. Розкажіть про свій досвід: які проєкти вам найближчі та що дає ця діяльність?
– Волонтерство займає важливе місце в моєму житті, адже воно дає відчуття, що навіть маленькі дії можуть приносити велику користь іншим. Я допомагаю військовим, підтримую молодь з інвалідністю та відвідую дітей у дитячому будинку – кожен з цих напрямів по-своєму близький та важливий для мене.
Допомога військовим – це спосіб висловити вдячність тим, хто щодня захищає нашу країну. Робота з молоддю з інвалідністю навчає терпінню, щирості й безумовному прийняттю – ці люди випромінюють силу духу та надихають цінувати життя. Зустрічі з дітьми з дитячого будинку – це завжди особливі моменти: вони нагадують, наскільки важливо дарувати тепло, увагу й просту людську підтримку. Ця діяльність дає мені відчуття внутрішньої гармонії, розвиває емпатію та розуміння людських потреб. Волонтерство допомагає залишатися чуйною, людяною та пам’ятати, заради чого я обрала професію лікарки – щоб допомагати іншим.
– Наука – ще одна сфера ваших інтересів, і це вражає, адже ви ще студентка. В якій галузі медицини проводите дослідження й що приваблює в науковій роботі?
– Мої наукові інтереси досить міждисциплінарні, але їх об’єднує одна велика тема: впровадження інновацій та технологій у практичну медицину. З одного боку, мене захоплює потенціал штучного інтелекту в діагностиці. Моя робота з аналізу методів виявлення дерматологічних захворювань на зображеннях – це якраз про це. Мене цікавить, як ми можемо використовувати ШІ, щоб зробити діагностику точнішою, швидшою та доступнішою, особливо у візуальних спеціальностях. З іншого боку, я глибоко переконана у важливості превентивної медицини та реабілітації, звідси й мій інтерес до танцювальної терапії для дітей. Це про пошук ефективних, часто немедикаментозних методів покращення якості життя та запобігання хворобам.
Що мене приваблює в науковій роботі? Це, мабуть, можливість не просто засвоювати знання, а створювати їх. У навчанні ти отримуєш готові відповіді, а в науці – вчишся ставити правильні питання. У медицині це не просто абстрактна допитливість. Це шанс знайти рішення, яке одного дня може стати стандартом лікування, покращити діагностичний алгоритм чи змінити підхід до реабілітації. Це можливість зробити внесок, який матиме прямий та реальний вплив на здоров’я людей.
– З таким насиченим графіком – навчання, волонтерство, наука, як ви знаходите баланс? Розкрийте секрети тайм-менеджменту?
– Баланс між навчанням, волонтерством і науковою діяльністю для мене – це, насамперед, планування та пріоритети. Завжди намагаюся чітко розподіляти свій час: навчання й підготовка до занять займають головне місце, але я залишаю час для волонтерства та наукових проєктів, адже вони дають мені енергію та натхнення. Мій секрет тайм-менеджменту – це поєднання планування та гнучкості. Я веду список завдань і пріоритетів на день або тиждень, але залишаю простір для непередбачених справ. Намагаюся також виконувати завдання маленькими блоками, щоб не відчувати перевантаження, і обов’язково знаходжу час для відпочинку та саморозвитку. Для мене важливо, щоб кожна діяльність приносила не лише користь іншим, а й задоволення, тоді все встигається і робиться з натхненням.
Гармонія руху та духу
– Окрім усіх цих важливих справ, ви маєте ще одну пристрасть – танці.
– Так! Танці – це моя особиста пристрасть, цілковито окремий світ. Якщо чесно, це набагато більше, ніж просто захоплення. Мій вибір – це бальні танці. Я віддала їм вже 14 років свого життя. Тож це вже не просто захоплення, це, мабуть, частина мого характеру, моєї ідентичності. Це те, що росло й розвивалося паралельно з усім іншим. Бальний танець – це унікальне поєднання: з одного боку, це сувора дисципліна, техніка, майже математична точність рухів, а з іншого – чисті емоції, музика, мистецтво та взаємодія в парі. Намагаюся, попри всю завантаженість навчанням і наукою, виділяти для них час двічі, а в ідеалі – тричі на тиждень.
– Чи допомагають танці знімати стрес або, можливо, дарують натхнення для інших справ?
– Безумовно! Щодо зняття стресу – це, мабуть, мій головний інструмент. Коли займаюся навчанням чи наукою, вся напруга нагромаджується в голові. Це постійний, інтенсивний розумовий процес. Танець – це повне «перемикання». Я можу прийти на тренування абсолютно виснаженою ментально, а вийти – фізично втомленою, але з цілком ясною та спокійною головою.
Але щодо натхнення – це навіть цікавіше. Танці – це не просто втеча від проблем, це джерело сили для їх розв’язання. По-перше, це дисципліна. Чотирнадцять років у бальних танцях – це про неймовірну відданість і щоденну працю. Звичка годинами відточувати один рух, прагнути до ідеалу, не здаватися після невдач – це те, що танці виховали в мені. І цю ж саму дисципліну я потім переношу на навчання й у наукову лабораторію. Це вчить витривалості. По-друге, це енергія. Коли робиш те, що щиро любиш, то не лише витрачаєш енергію, а й її отримуєш. Часто саме після гарного тренування, коли повертаюся додому, мені приходять найкращі ідеї для наукової роботи або знаходиться рішення складної задачі. Тож так, танці – це не те, що я роблю замість важливих справ. Це те, що дозволяє мені робити всі ці важливі справи так добре, як я можу.
– Які якості, на ваш погляд, є найважливішими для майбутнього лікаря?
– Гадаю, як би мені довелося обрати лише одну рису, це була б цілісність. Для мене це передусім, коли слова людини не розходяться з її діями. Це поєднання чесності – що говориш те, що думаєш, – і відповідальності – що робиш те, про що говориш. У науці, в медицині, та й у танцях, де покладаєшся на партнера, – без цієї цілісності неможлива справжня довіра. І друга риса, яка мене завжди захоплює, – це щира захопленість своєю справою. Не має значення, чим саме. Коли людина по-справжньому “горить” тим, що робить, це неймовірно надихає. Це означає, що людина небайдужа, що вона жива.
– Як відпочиваєте та відновлюєте сили після насиченого дня або тижня?
– У мене є кілька підходів. Перший, і мабуть, найулюбленіший – це танці. Це мій найкращий активний відпочинок. Це може здатися парадоксом, бо це теж навантаження, але воно на 100 відсотків перемикає мозок. Це повне «тут і зараз», яке очищує голову. Другий підхід – це емоційне відновлення. І тут немає нічого кращого за прогулянку з друзями. Це можливість просто вийти, подихати й головне – поговорити про все на світі, що не стосується навчання чи дедлайнів. Це час для сміху, підтримки, для того, щоб просто бути собою. Якщо ж йдеться про відновлення після цілого важкого тижня, то мій улюблений метод – це короткі поїздки. Навіть якщо це просто виїзд на природу чи у сусіднє місто на один день. Ця зміна картинки, нові враження – це ніби «обнуляє» всю нагромаджену втому й дає свіжий погляд на речі.
– Наостанок, яке ваше життєве кредо або порада, якою хотіли б поділитися з іншими студентами?
– «Живи з пристрастю, твори з любов’ю, допомагай від щирого серця».
Зоряна ТЕРЕЩЕНКО